10. Форми та принципи контролю за охороною праці на підприємстві

Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, який полягає у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці

Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини.

До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать:

1. відомчий контроль здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;

2. оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-тех­нічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам;

3. громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці;

4. адміністративний контроль, що здійснюють керівник підприємства, головний інженер, керівники технічних служб, начальник цеху, майстер, механік, інженер відділу охорони праці.

Залежно від характеру та обсягу контролю передбачаються такі види перевірок:

1. перевірка нормативних умов — це контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, а також процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: контроль додержання правил та норм безпосередніми виконавцями, забезпеченості інвентарем, стану робочих місць і ділянок тощо. Здійснюється на відомчому рівні.

2. організаційно-технічна перевірка передбачає контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах і реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт;

3. комплексна перевірка — контроль підрозділів за всіма аспектами діяльності в галузі охорони праці; управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці; організації виконуваної профілактичної роботи, створення і додержання нор­мативних умов; аналізу статистики травматизму тощо. Реалізується на управлінському рівні;

4. цільова перевірка — це контроль, який передбачає поглиблену перевірку певного виду діяльності підрозділів з охорони праці (додержання правил експлуатації вантажопідйомних машин, будівель і споруд, електричного чи іншого устаткування, забезпечення спецодягом тощо) на відповідність нормативним вимогам.

Система контролю повинна формуватися на основі таких уніфікованих принципів та концептуальних підходів:

1. Контроль повинен бути безперервним у часі, тобто мати систематичний характер, проводитися в кожному часовому інтервалі (день, тиждень, місяць, квартал, рік), на всіх стадіях організації та здійснення виробничої діяльності. В окремих випадках необхідним є постійне і безпосереднє спостереження за виконанням робіт.

2. Контроль має бути повним, всебічним, об’єктивним; охоплювати всі аспекти діяльності підприємства в галузі охорони праці, відображати реальний стан цієї діяльності в підрозділах і на робочих місцях; бути максимально об’єктивним, незалежним від суб’єктивних оцінок.

3. Контроль повинен бути випереджаючим (чи запобіжним), тобто мати профілактичний характер. Система контролю має бути спрямована на запобігання порушенням, а не лише на їх констатацію. Це необхідно для того, щоб запобігти нещасному випадку, аварії, профзахворюванню. Прикладами запобіжного контролю є:

1. діагностика технічного стану технологічного устаткування та механізмів, інвентаря;

2. перевірка наявності й стану засобів індивідуального захисту;

3. первинний та періодичний медичний контроль працівників тощо.

4. Система контролю має бути пов’язана з економічним механізмом регулювання та мотивацією безпечної роботи. За результатами контролю й оцінки стану охорони праці повинно здійснюватися заохочення (за роботу без травм та аварій), а також покарання (за низький рівень охорони праці) посадових осіб, окремих порушників, виробничих колективів і підрозділів.

5. Контроль повинен бути ефективним. Даний принцип полягає в тому, що наглядові функції здійснюються не заради самого контролю, а для усунення виявлених недоліків з метою приведення умов праці до нормативних вимог, для зниження потенційного ризику, підвищення безпеки трудових і виробничих процесів.

При управлінні охороною праці необхідно враховувати, що:

1. винуватцем більшості нещасних випадків, помилок та порушень регламентованих правил є невелика частина працівників;

2. лише деякі операції і незначна кількість колективів регуляр­но створюють серйозні труднощі.

На вказаних моментах і має бути зосереджена увага керівників підрозділів та ділянок.