4.Основи розвитку мт в сучасних умовах.

За останні 10 років експорт 5-8% (з кожним роком зростає частка національного прац. на обслуговування світового ринку -> взаємозалежність між всіма країнами світу , 12% щорічний приріст.

Країни-експортери світу:

США, G7, Нідерланди, Бельгія, Китай, Індія, Корея, Сінгапур, Мексика та ін.)

В 2006р. обсяги світового експорту -> 11783 млрд. $, зростання на 6%.

Світовий експорт

Товари 80% Послуги 20%

• Сировина 35% - транспорт 22-24%

• Напівфабрикати 32% - туризм 22-24%

• Готові 32% - інші комерційні

• с/г 17%

5 Питання.

Тема 2: Форми та методи мт

Форми МТ:

• за спеціалізованим регулюванням торгівельно-економічних відносин;

• за спеціальної взаємодії суб’єктів;

• за спеціалізованого предмета торгівлі (напівфабрикати, готова продукція, сировина) на основі угод.

За спеціалізованим регулюванням торгівельно-економічних відносин:

1. звичайна (не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі.).

2. торгівля з режимом найбільшого сприяння (передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій.).

3. преференційна (передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі). стосовно країн, що розвиваються в ЄС існує загальна система преференцій (general system of preferences) як сукупність митно-тарифних пільг, що надаються державами ЄС країнам, що розвиваються. Ці пільги стосуються переважно готових виробів і напівфабрикатів.

4. Дискримінаційна (виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера).

Преференційна:

• Прикордонна торгівля (вид міжнародного товарообміну між підприємствами та організаціями, що розташовані в прикордонних районах сусідніх держав. спрямована на задоволення місцевих потреб).

За спеціальної взаємодії суб’єктів:

1. Традиційна/проста - тобто «вільний» експорт та імпорт товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів.

2. За кооперації - характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв’язків.

3. Компенсаційна/зустрічна - специфіка взаємовідносин експортера та імпортера полягає в тому, що продаж товарів (послуг) пов’язується з відповідною закупкою або, навпаки, закупівля товарів (послуг) зумовлюється продажем.

Гроші використовуються:

• Як засіб ціни товарів

• Для фінансування 1 або 2-ох сторін в період здійснення угоди

• Для оплати активного сальдо

Типи м.кооперацій:

1. За кількістю предметів одно-, багатопредметні

2. За к-тю сторін (двосторонні, багатосторонні)

3. За територією охоплення (локальні, регіональні, міжрегіональні, глобальні)

4. За структурою зв’зків (внутрішньо фірмові, між фірмові, внутрішньогалузеві, міжгалузеві, вертикальні, горизонтальні, змішані)

5. За стадіями відтворювального процесу (пере виробнича, виробнича, комерційна)

6. За організаційними формами (договірні, спільні програми, спільні підприємства)

7. Об’єкти (виробничі, збутові, маркетингові, промислові, науково-технічні)

Основними ознаками міжнародної виробничої кооперації є:

• попереднє узгодження сторонами в договірному порядку умов спільної діяльності;

• наявність як безпосередніх суб’єктів виробничої кооперації промислових підприємств з різних країн;

• координація господарської діяльності підприємств-партне­рів з різних країн у визначеній, взаємоузгодженій сфері діяль­ності як головний метод співробітництва;

• закріплення в договірному порядку головних об’єктів кооперування — готових виробів, компонентів, напівфабрикатів, технологій тощо;

• розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації з урахуванням основних цілей коопераційної угоди;

• здійснення взаємних або односторонніх поставок товарів за узгодженим графіком виконання виробничих програм у межах угоди щодо кооперації, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу;

• довгостроковість і стабільність відносин, що підвищує зацікавленість партнерів у цьому виді зв’язків і веде до встановлення між кооперантами усталених виробничих і технологічних зв’яз­ків, тісної взаємодії та взаємозалежності.

класифікація компенсаційних угод

- товарообмінна (бартерна)

- зустрічна торгівля

– зворотна закупівля продукції

– компенсаційні угоди (власне комп угоди, зустрічна закупівля, угоди що передбачають відшкодування)

Угоди зі зворотною закупівлею продукції найчастіше укладаються у зв’язку з продажем підприємства, комплектного обладнання або технології; при цьому експортер зобов’язується закуповувати частину або всю продукцію, що вироблятиметься на поставленому підприємстві або обладнанні. певні особливості:

• виплата здійснюється за рахунок продукції, що отримана внаслідок укладеної угоди;

• вартість угоди, як правило, дуже значна;

• термін дії угоди може становити 10—20 років;

• зобов’язання щодо зворотної закупівлі можуть перевищувати вартість початкової експортної угоди.

Компенсаційні угоди - експортер зобов’язується закуповувати (або забезпечити закупку третьою стороною) певну кількість товарів імпортера протягом узгодженого терміну.

Власне компенсаційні угоди передбачають, що експортер товару дає згоду на те, що імпортер повністю або частково оплачує його поставки товарами, а угода на закупівлю та угода на продаж поєднані в одному контракті.

Зустрічна закупка - розробляються разом два окремі договори: договір на продаж і договір на закупівлю.

Угоди, що передбачають відшкодування, є гнучкішою формою угоди про зустрічну закупівлю і характерні для крупних контрактів між урядами (поставка озброєння, літаків, енергетичного обладнання тощо).

ЮНКТАД виокремлюють такі основні види компенсаційних угод:

• бартерні;

• комерційні (торговельні) компенсаційні;

• промислові компенсаційні.

Під промисловою компенсаційною угодою розуміється угода, в якій одна сторона здійснює поставку іншій товарів, послуг та/або технології, які використовуються для створення виробничих потужностей. Такі поставки згодом компенсуються за рахунок продукції, що виробляється за допомогою поставленого раніше обладнання.

(ОЕСР) також розрізняють торговельну та промислову компенсацію, називаючи їх основними формами зустрічної торгівлі (як і експерти ООН).

російськими фахівцями пропонується така класифікація форм міжнародної зустрічної торгівлі

• товарообмінні компенс угоди на безвалютній основі(короткостр, угоди з тривалт термінами викон. глобальні)

• комп угоди на комерц основі (коротко- і довгостр, зустрічні закупівлі)

• ком угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво(про поділ продукції, «розвиток- імпорт»)

бартер - обмін певної кількості одного товару на інший у вигляді натурального обміну без застосування механізму валютно-фінансових розрахунків.

До переваг бартеру та товарообмінних операцій слід віднести: можливість прискореного освоєння нових ринків збуту; забезпечення більшої гарантованості поставок необхідних товарів; можливість набуття досвіду роботи із зарубіжним партнером та накопичення необхідної в майбутньому комерційної інформації. недоліками бартеру є: невідповідність принципам недискримінації та багатосторонності торговельного обміну, закріпленим у домовленостях системи ГАТТ-СОТ; складність пошуку балансу у збігу потреб експортера та імпортера; труднощі структурування та виконання контрактів.

Оренда (процес купівлі-продажу, триває довгий період часу, немає переходу власності)

• рентинг — короткострокова оренда на термін від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму та відпочинку);

• хайринг — середньострокова оренда на період від кількох місяців до року (транспортні засоби, дорожно-будівельне обладнання, сільськогосподарські машини, монтажне обладнання тощо);

• лізинг — довгострокова оренда на термін понад один рік (широкий спектр обладнання, нерухомість).

Класифікація лізингових операцій:

1. За фактом переходу власності (фінансовий, оперативний)

1. За напрямком (експорт, імпорт, транзитні)

2. За складом учасників (прямий, непрямий)

3. За обсягом зобов’язань обслуговування (чисті, повні, часткові)

4. За джерелами фінансування (вкладені кошти, залучені, часткове фінансування)

5. За характером лізингових платежів (грошові, компенсаційні, змішані)

6. За станом предмета (нове майно, що вже використовується)

7. За метою (дійсні, спекулятивні)

Специфічне здійснення лізингу:

• Угода здійснюється при представництві лізингової компанії

• Всі суб’єкти (орендар, лізингові компанія і постачальник) знаходяться в різних країнах

• Момент переходу права власності

Фінансовий лізинг:

• Повне відшкодування лізингових витрат

• Перехід права власності до лізингоодержувача

• Наявність узгодженого терміну, після якого не можна розірвати контракт

• Отримання лізингоодержувачем права на користування майном

• Технічне обслуговування і страхування предмету лізингу

Оперативний лізинг:

• Предмет не переходить до іншого

• Всі витрати не відшкодовуються

• Термін угоди менший за термін амортизації

• Контракт можна розірвати.