Економічні, торгівельні відносини, воєнні поставки у відносинах між сша та Росією з 1914 – до початку 1917 року

Тенденція до економічного зближення Росії та США чітко означились на початку другого року війни і навіть дещо раніше. Ініціатива йшла насамперед від ділового світу. Незабаром вона отримала підтримку і з боку уряду, хоча останній виказував в цьому питанні деяку обережність.

Гостра необхідність в озброєнні і кредитах, порушення традиційних торгових зв’язків з європейськими державами спонукали правлячі кола Росії повернутися в сторону імперії долара. До того ж американський капітал і сам наполегливо пробивав собі дорогу до російських ринків.

США з кожним днем багатішали на війні. Їх промисловість, що отримувала великі воєнні замовлення, бурхливо розвивалась та створювала все більші капітальні нагромадження. Широкий збут отримала також продукція сільського господарства в охоплені воєнним спалахом країни. Американські банкіри та бізнесмени ставали перспективними партнерами, з якими російська торгово-промислова буржуазія була не проти мати справу. Ще в травні 1913р. з дозволу імператора у Москві була заснована Російсько-американська торгова палата (РАТП), що ставила своєю метою сприяти притоку американських капіталів до Росії та розвиток російсько - американських торгових відносин. З січня 1915р. РАТП почала видавати свій друкований орган ”Вісник російсько – американської торгової палати” , в якому в кожному номері наполегливо пропагувалась ідея взаємного економічного зближення. У передовій статті першого номеру „Вісника” чітко підкреслювалось, що організація, яку вони представляють бачить перед собою дві основні задачі: звільнення російсько - американської торгівлі від посередницьких послуг третіх країн та залучення американського капіталу до розвитку продуктивних сил Росії.

Необхідність рішення першої задачі пояснювалось у статті тим, що „посередницькі послуги” роблять сильно дорогими продукти обміну та заважають безпосереднім відносинам виробників та покупців. Важливість іншої задачі обумовлювалась необхідністю широкого припливу іноземних капіталів, без яких був зовсім неможливий подальший економічний зріст країни і розквіт її можливостей. Розкриваючи цю тезу, видавці „Вісника” писали про те, що до першої світової війни у Росію широким потоком вливалися головним чином французький, бельгійський та німецький капітали, та інколи англійський. Після війни обставини докорінно зміняться , попит на іноземні капітали сильно зросте, французький та англійський капітали в значній мірі будуть зайняті потребами своїх країн, і для американського капіталу відкриється широкий простір діяльності у Росії. Ці самі думки розвивав у своїй статті член Державної ради професор І.Х.Озеров, який радив американським бізнесменам не упускати зручної нагоди, доки інші зайняті війною, та сміліше упроваджуватися у російську економіку.

Подібні матеріали розміщувались у кожному номері. Особливий наголос робився при цьому на „аполітичності” американського капіталу у Росії. Вбачалось, що американські бізнесмени не ставлять перед собою ніяких політичних цілей, а керуються тільки економічною вигодою. Про це, наприклад, писали агент російського Міністерства торгівлі та промисловості у Вашингтоні К.Ю. Медзиховський, а також представник Центрального воєнно-промислового комітету у США професор Б.А. Бахмєтьєв. В донесенні Голові ЦВПК А.І. Гучкову від 18.12.1915р. останній відзначав: „ З усіх іноземних капіталів американський - єдиний, котрий не шукає і ніколи не буде шукати и мати політичних інтересів у Росії.”¹¹

Ця точка зору отримала широке поширення як у торговельно –промислових, так і у політичних сферах Росії.

Користуватися сприятливим моментом радив американським підприємцям також і „Вісник фінансів промисловості і торгівлі”.

Прихильники російсько-американського зближення з торгівельної палати спокушали американців до отримання у Росії високих прибутків. А.В.Бер, виступаючи на міжнародній торговій конференції у Нью- Йорку ( грудень 1915р.)запевнював американських бізнесменів , що при наявності у Росії великих запасів сировини, палива, водяної енергії та дешевої робочої сили , американцям, якщо вони забажають розмістити свій капітал в яку-небудь галузь російської економіки, гарантовано великий успіх.

Ці заклики і поради співпадали у часі з постійною кампанією проти німецького засилля в російській економіці.

Невпинний зріст воєнних витрат, гостра необхідність у матеріальних та грошових засобах змусили царський уряд надати меті економічного зближення з Америкою характеру державної політики, перейти від мовчазного ухвалення цієї ідеї до його безпосереднього втілення у життя. Ще попередник Горемикіна на посаді прем’єра В.Н. Коковцов командував у США професора І.М. Гольдштейна для вивчення питання про розвиток російсько-американських торгових відносин.

Питома вага американського імпорту в Росію склала в 1915 році 22,7%, а англійського – 25,2%. Але вже у 1916 році по ввозу товарів до Росії США зайняло перше місце обігнавши такого сильного конкурента,як Англію. Таким чином, під час Першої світової війни боротьбу за російський ринок вели між собою Англія та США, які намагалися зайняти місце Німеччини.¹²

9 лютого 1916р. Сазонов виступив на засіданні Думи з заявою, в якій указав , що зусилля російського уряду будуть направлені на встановлення тісних економічних зв’язків з США.¹³

„Помічений інтерес американської промисловості до нашого ринку, - підкреслив міністр, - дозволяє сподіватися , що при наявних між Росією та США дружніх політичних відносинах , економічному зближенню між ними видається широкий розвиток на користь обох країн. На цю користь будуть направлені зусилля російського уряду”.

Ці думки з виступу царського міністру були підтримані урядовою та буржуазною пресою.

Заява Сазонова викликала захоплений відклик і в США. АРТП висловила російському міністру „глибоку подяку за почуття, що він висловив у Думі” відносно економічного зближення обох країн. Ці почуття, як говорилось у телеграмі, викликали великий інтерес у фінансових і промислових колах Америки. У своїй відповіді Сазонов підкреслив, що він „глибоко співчуває” встановленню між Росією та США „міцного економічного зближення”.

На користь зближення з торгово-промисловими та фінансовими колами США, висловлювалися і інші царські міністри на чолі з прем’єр-міністром Горемикіним. Міністр торгівлі та промисловості князь Шаховський, що посприяв у справі відкриття АРТП у Нью-йорці, вважав діяльність Палати корисною і допомагав їй в усіх її заходах. За розвиток торгових відносин з Америкою і зближення між двома державами виступав також міністр фінансів П.Л. Барк. Підтримав Палату також впливовий міністр хліборобства. А.Н. Наумов.

Багато уваги приділили царські міністри відкриттю АРТП у Нью-Йорку, що відбулося 2 (15) лютого. До Американсько-російської торгової палати увійшли представники найбільших американських фірм і банків.¹⁴ Міністри іноземних справ, торгівлі та промисловості, землеробства, фінансів, воєнний міністр генерал А.А. Поливанов, голова Держради А.Г. Куломзінта ін. офіційні особи направили привітальні телеграми, у яких підкреслили прагнення до встановлення міцних зв’язків з діловими колами США.

Привітання з побажаннями всіляких успіхів Палаті висловив Голова Ради міністрів Горємикін. Такий великий потік офіційних привітань мав і політичне значення.

Требі підкреслити, що і Уряд США вважав розвиток торгових відносин з Росією справою „ першочергової ваги”.

Ще з початку війни Росія і США взаємодіяли у плані різноманітних поставок. Так у телеграмах посла Росії в США Ю.П.Бахметева від 1914 року йде мова мова про про поставки до Росії локомотивів, вагонів, медикаментів, а також про кредити на закупку американських товарів. ¹⁵

Саме війна внесла істотні зміни в економічні і політичні відносини Росії з США. Як і для інших країн Антанти, CША стали поставляти озброєння для Росії. Зростали виробничі потужності заводів США, які брали нові військові замовлення, незважаючи на труднощі у розвитку американської військової промисловості (на цьому позначалися її молодість, відсутність традицій, досвідчених кадрів, неймовірний ріст військового виробництва не забезпечувався відповідними темпами розвитку машинобудування і т. п.). У виробництві зброї, боєприпасів, інших військових матеріалів велику роль грали компанії «Ремінгтон», «Вінчестер», «Вестін-гауз», «Кольт», «Дюпон» та ін.

Гроші на оплату військових замовлень царський уряд спочатку намагалося отримати у американських банкірів; намічалася поїздка С. Ю. Вітте в США з проектом нової торгової угоди. Але потім основним джерелом кредитування стали англійські позики. Англійські представники в США і Морган як комерційний агент британського уряду отримали фактично необмежені можливості контролю за розміщенням, виконанням і доставкою в Росію військових замовлень і розподілом союзницького тоннажу для морських перевезень. Виконані замовлення (в основному боєприпаси) накопичувалися в американських портах; великі партії їх лежали без руху в Архангельську і Владивостоці, так як російський залізничний транспорт не справлявся з перевезеннями.

У роки війни місце, яке до 1914 р. займала Німеччина за основними статтями ввезення різноманітних товарів в Росію, перейшло до США. Боротьба з «німецьким засиллям» і зростаюче невдоволення економічними відносинами з Англією і Францією робили США для царизму і російських буржуазних кіл підходящим новим «економічним союзником», який при цьому розглядався як нейтральний і навіть аполітичний. Тим часом представники відкритого в Петрограді відділення «Нешнл сіті бенк оф Нью-Йорк», різні американські бізнесмени і посол Д. Р. Френсіс не приховували далекосяжних планів впровадження американського капіталу в російську економіку.¹⁶

Поряд з іншими промисловцями велику активність проявив Г. Гувер, створивши компанії з видобутку майкопської нафти і отримавши підряд на будівництво нафтопроводу на півдні Росії. Разом з компаньйонами Гувер заснував Російсько-азіатське товариство для експлуатації лісових і мінеральних багатств Уралу і Сибіру, ​​синдикат з розробки кольорових металів на Алтаї і під Нерчинськом, домігся концесії вартістю в 1 млрд. дол. Компанія Ч. Р. Крейна володіла значним пакетом акцій Петербурзького заводу Вестингауза. З С.Н.Харпером (професором Чиказького університету) та Крейном урядові кола США радились у справах Росії.

З самого початку війни торгівля Росії з європейськими державами проводилась переважно через порти Білого моря та російсько-румунський кордон. Зросло значення Архангельска, як зручного порту для прийому військових вантажів. Особливе значення для постачання до Росії американських, а також японських і китайських вантажів отримало місто Владивосток.¹⁷