6. Характеристика основних та оборотних фондів гірничодобувних підприємств.

Основні фонди поділяються на:

Виробничі; Невиробничі

В свою чергу виробничі поділяються на активні та пасивні.

До активних належать(шахта 1, шахта2, кар’єр1, кар’єр2, трансп. Цехи)

До пасивних(монтажно-будівельні цехи, ремонті, збагачувальна фабрика2, фабрика окабкування, збагачувальна фабрика2, Хвостошламосховище)

Особливості відтворення основних фондів:

1. Обмеження у виборі місця будівництва.

2. Постійних характер будівельно-монтажних робіт.

3. Постійний характер геолого-розвідувальних робіт.

4. Високий рівень витрат для підтримання виробничих потужностей.

Головними факторами, які випливають на фондовіддачу і фондоємність:

1. Гірничо-геологічні

2. Технічні і технологічні

3. Організаційні фактори

4. Структурні ( структура фондів, капіталу, виробництва)

5. Соціально-економічні.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, яка споживається у кожному виробничому циклі і одразу переносить свою вартість на готову продукцію. Вони в своїй кількості і структурі формують собівартість.

Поділяються на три основні групи:

1. Предмети праці ( сировина, основні допоміжні матеріали, паливо, електроенергія, запчастини, малоцінні предмети, господарський інвентар).

2. Незавершене виробництво або напівфабрикати.

3. Витрати майбутніх періодів або інші предмети праці.

Оборотні фонди поступово переходять із сфери виробництва у сферу обігу:

1. Витрати на придбання виробничих запасів.

2. Витрати запасів на виробництво продуктів.

3. Реалізація продукту

75% - сфера виробництва

25% - сфера обігу.

7.В нашій країні проблеми геології вивчають установи НАН України (Інститут геологічних наук, Інститут геології і геохімії горючих копалин), відповідні кафедри вузів, відомчі установи (Інститут нафти і газу, Інститут мінеральних ресурсів), Спілка геологів України.

НАН України.Дослідно-виробнича та конструкторська база Академії охоплює дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, інженерні та обчислювальні центри. При установах НАН України функціонують малі та спільні підприємства, які сприяють комерціалізації результатів наукових досліджень.

Спілка геологів України - всеукраїнська громадська організація, об'єднує геологів, геофізиків, інженерів і вчених геологічної галузі України^[1]. Об’єднує біля 4 тисяч дійсних членів. Спілка налічує 22 обласних відділення, а також спеціальні відділення у Києві та Автономній Республіці Крим, в неї входять 46 геологічних товариств, асоціацій і підприємств. Спілка є засновником журналу «Геолог України»^[2], який видається з 2003 року.

8. Особливості розвитку сучасної гірничої галузі України.

Україна має потужний гірничодобувний потенціал і займає одне з провідних місць серед європейських країн з видобутку залізних і марганцевих руд, кам'яного і бурого вугілля, руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, кам'яної та калійної солей, виробництву феромарганцю і глинозему. Видобувають також нафту і газ, індустріальні мінерали — доломіт,каолін, графіт, кварц та інші. Сьогодні в Україні існує розвинена гірничо-видобувна галузь, гірничі науки викладаються і вивчаються у Національній гірничій академії, Донецькому, Криворізькому та Донбаському (м. Алчевськ) університетах, діє ряд науководослідних, зокрема академічних профільних інститутів, діє декілька громадських фахових академій, зокрема Гірнича академій України, Українська нафтогазова

академія.