Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка по дипломному проектуванню - 7.000008...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
900 Кб
Скачать
☆

Визначення оптимального місця розташування джерела живлення

У разі, якщо навантаження не є постійними у часі, то координати центра електричних навантажень змінюються, при цьому сукупність точок центрів електричних навантажень представляє собою так званий еліпс розсіювання. Цей еліпс визначається в тому випадку, якщо не можливо розташувати джерело живлення в центрі електричних навантажень і потрібно визначити напрямок зміщення.

Алгоритм побудови зони розсіювання ЦЕН виглядає таким чином:

  1. Вихідні дані для побудови зони розсіювання ЦЕН зводяться у таблицю 3.1.

Таблиця 3.1

Номер

ЕП

Координати ЕП

Навантаження ЕП в момент часу Ті

xi

yi

T1

T2

T3

….

Tn

  1. Визначають відносні навантаження а­і(t), їх середнє значення аі і координати центра зони (ε, η)

; ;

;

  1. Визначають відхилення δРі(t) відносних навантажень ЕП з номерами і=1,2,3..n від середніх значень.

  2. Визначають відхилення δε(t) ЦЕН від центра зони і компоненту Nхх (велика напіввісь еліпса).

Визначення компонент тензора Nyy і Nxy здійснюється аналогічно шляхом заміни xi на yi і xiyi у попередніх формулах.

  1. Визначають головні напрямки показників розсіювання ЦЕН

  2. Визначають головні показники розсіювання координат ЦЕН

  1. Будується еліпс розсіювання.

4 Рекомендації щодо вибору кількості та потужності трансформаторів

Кількість трансформаторів, які встановлюються на підстанціях усіх категорій [7, 8], приймається, як правило, не більше двох. Встановлення більшої кількості трансформаторів рекомендується лише на основі техніко-економічних розрахунків, а також у тих випадках, коли на підстанціях потрібні дві середні напруги (СН).

Можна проектувати однотрансформаторну ПС при забезпеченні потрібної надійності електропостачання споживачів або при можливості забезпечення резервування живлення споживачів по зв'язках вторинної напруги з іншими джерелами живлення.

При встановленні на підстанціях двох трансформаторів та відсутності резервування по зв'язках вторинної напруги потужність кожного трансформатора вибирається з урахуванням завантаження його не більше 70% сумарного максимального навантаження підстанції на розрахунковий період, тобто .

У випадку відключення одного з трансформаторів той, що залишається в роботі, повинен забезпечити електропостачання споживачів на час заміни вибулого трансформатора з урахуванням допустимого перевантаження згідно [10]. При цьому можливе зниження навантаження без збитків для основної діяльності підприємства (відключення неосновних споживачів).

Для резервування трансформаторів ГЗП (ПГВ) можна передбачати використання централізованого складського або рухомого резерву районного управління енергосистемою.

На підстанціях з вищою напругою до 330 кВ рекомендується встановлювати трифазні трансформатори, обладнані пристроями РПН.

Оптимальна кількість та потужність цехових транформаторів [8] визначається на основі техніко-економічних розрахунків, які враховують а питому густину навантаження цеху, повну розрахункову потужність, категорію електроприймачів, компенсацію реактивної потужності, економічний режим роботи трансформаторів, можливе перевантаження грансформаторів у нормальному та післяаварійному режимах та інші фактори.

Однотрансформаторні підстанції рекомендується використовувати для живлення епектроприймачів II та III категорій за умови можливості резервування потужності по перемичках на вторинній напрузі або при наявності складського резерву трансформаторів.

Двотрансформаторні підстанції рекомендується використовувати при зосереджених навантаженнях або перевазі електроприймачів І категорії (більше 25%), наявності електроприймачів особливої групи, а також нерівномірному добовому або річному графіку навантажень, коли економічно доцільно змінювати приєднану потужність трансформаторів.

При густині навантаження цеху (корпусу) напругою 0,4 кВ до 0,2 кВА/м доцільно використовувати трансформатори потужністю до 1000 кВА включно; при густині навантаження 0,2...0,8 кВА/м2 - потужністю 1600 кВА, а при густині > 0,3 кВА/м - потужністю до- 2500 кВА.

Якщо всю необхідну потужність компенсуючих пристроїв приймають до встановлення на боці напруги до 1 кВ, то згідно [17] номінальну потужність трансформаторів рекомендується визначати по середньому навантаженню за максимально навантажену зміну:

(4.1)

де - кількість трансформаторів ТП:

- коефіцієнт завантаження трансформаторів;

- потужність компенсуючих пристроїв,яка прийнята до

встановлення в мережі напругою до 1 кВ.

У випадку повної компенсації реактивної потужності на напрузі до 1 кВ, а також при розрахунку оптимальної потужності конденсаторних установок (КУ) напругою до 1 кВ з врахуванням пропускної здатності трансформаторів, потужність останніх визначають по максимальному активному навантаженню:

(4.2)

Розрахункові формули для визначення потужності низьковольтних (Qнку) компенсуючих пристроїв з врахуванням пропускної спроможності трансформаторів по реактивній потужності наведені в літературі [17].

Коефіцієнти завантаження трансформаторів цехових ТП слід приймати [17]: = 0,65...0,7 - для двотрансформаторних підстанцій та переважній кількості електропрнймачів І категорії; = 0,7-0,8 - для однотрансформаторних підстанцій та переважній кількості електроприймачів II категорії з резервуванням по перемичках на вторинній напрузі; = 0,9...0,95 - для спожівачів ІІ категорії при можливості використання централізованого резерву трансформаторів, а також для споживачів ІІІ категорії.

Остаточний вибір кількості та потужності трансформаторів цехових ТП слід приймати на основі техніко-економічного розрахунку двох та більше варіантів.

Прийняті до розгляду потужності силових трансформаторів повинні бути перевірені за коефіцієнтом завантаження в нормальному тривалому режимі роботи з врахуванням коефіцієнтів завантаження змін та припустимого перевантаження у післяаварійному режимі.