39. Головними показниками глобалізації на рівні окремої країни є:

1. ступінь взаємозв’язку економіки країни зі світовою економікою в цілому;

2. рівень взаємозв’язку конкурентоспроможності компаній у даній країні з їх конкурентоспроможністю в іншій країні;

3. співвідношення обсягів зустрічної торгівлі з обсягом світового виробництва;

4. співвідношення зустрічних інвестицій з усім інвестованим у цю країну капіталом

40. Головними показниками глобалізації на рівні компанії є:

1. міжнародне розосередження надходжень від продажів та основних активів;

2. внутрішньофірмова торгівля напівфабрикатами, заготовками , готовою продукцією; внутрішньофірмови потоки технологій;

3. взаємозв’язок конкурентоспроможності компанії в даній країні з конкурентоспроможністю в іншій країні;

4. концентрація капіталу, що зростає через активізацію та злиття компаній

41. На глобальне переміщення виробничого потенціалу вливає:

1. зростаюча мобільність капіталу, потужний потік кредитування країн третього світу;

2. зусилля багатонаціональних інститутів;

3. прогрес транспортування та телекомунікація;

4. культурні зв’язки

42. Процес глобалізації, що активно розвивається на рубежі ХХ-ХХІ століть, означає:

1. виший ступінь інтернаціоналізації суспільного життя;

2. зростаючу взаємозалежність й поступове просування до однорідності господарства різних країн;

3. втягування усього світу у відкриту систему економічних, політичних та культурних зв'язків на основі інноваційних, комунікативних та інформаційних технологій;

4. інтеграцію всіх країн світу

43. Небезпека для країн із слабкішою економікою від глобалізації не передбачає:

1. діяльність монополістичного транснаціонального фінансового капіталу;

2. загострення конкуренції на міжнародних ринках;

3. використання переваг і нових можливостей на основі поглиблення світового поділу праці;

4. посилення зовнішнього впливу на національну культуру, поступове розмивання духовних цінностей окремих народів

44. Цивілізаційна глобалізація повинна зводитися до:

1. фритредерської комерціалізації усіх сфер людської діяльності;

2. взаємозбагачення соціально-економічного і духовно-культурного життя всіх народів;

3. підкорення соціокультурних цінностей одних країн іншим на підґрунті інтеграції;

4. вільного пересування капіталів, трудових ресурсів

45. Глобалізація світогосподарських зв'язків впливає на економіку слаборозвинених країн поки що в основному:

1. незначно;

2. позитивно;

3. негативно;

4. відчутно

46. За наявністю суперечності між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом людства виникають:

1. об'єктивні умови щодо перетворення глобалізації на її негативну реальність, що веде до появи нових глобальних проблем;

2. певні можливості для покрашення життя людей;

3. унеможливлюється реакційна політика окремих держав;

4. симптоми оздоровлення процесу суспільного відтворення, як окремих країн, так і людства в цілому

47. Учені називають основний шлях вирішення глобальних проблем світу:

1. забезпечення екологорозвитку господарства;

2. запровадження енергозберігаючих технологій;

3. демілітаризація економіки, конверсія;

4. усунення злочинності, голоду, неграмотності людей

48. Глобальні проблеми характеризуються:

1. спільністю і взаємозалежністю політичних, соціальних, економічних, науково-технічних та інших аспектів розвитку окремих країн;

2. інтернаціоналізацією виробничих процесів, які вимагають значних фінансових і матеріальних ресурсів;

3. зв’язками та відносинами між державами й соціальними системами, суспільством у загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв’язані шляхом їх взаємодії