2. Американські торгово-промислові підприємства в Росії

На початку ХХ ст. за чисельністю населення США стають четвертою країною після Китаю, Індії і Росії, їхній економічний потенціал стрімко зростає. Завдяки розвитку виробничих сил США перетворюються на потужну індустріально-аграрну країну. У ділових колах з’являються експансіоністські настрої, які відобразилися у зовнішній політиці США. На відміну від підприємців, спрямованих на освоєння і розробку внутрішніх ресурсів країни, агресивно налаштовані групи прагнули розширення «сфери впливу» США в світі. Досягнення цієї мети велося різними шляхами: нав’язування нерівноправних договорів, захоплення стратегічних баз, інтервенція і застосування різних можливих способів економічного, військового, дипломатичного проникнення. Але на поч. ХХ ст. сфери впливу були вже поділеними і розширити території залишалося тільки шляхом відвоювання володінь інших держав. Але для експансіоністів США характерним був пошук нових способів розширення експорту товарів і областей для вкладання капіталу¹⁰.

У підприємців США часто виникали ідеї будівництва на території Росії заводів, залізничних шляхів, розробки природних ресурсів. Особливо американців цікавили східні окраїнні райони Росії.

Плани будівництва залізниці пропонували В. Баркер і Лойк де Лобель. Баркер, представник американського синдикату, просував проект Вятського залізничного шляху, але він не був здійснений. Лойк де Лобель прагнув будівництва залізниці від Нью-Йорка до Парижа, коли б значна частина шляху проходила через Сибір. Його проект не був релізований¹¹.

У зв’язку з промисловою кризою в Росії 1900-1903 рр. значна частина підприємств розпалася, але американські компанії, встоявши у кризу, стрімко розвивалися і приносили високі доходи власникам. Це акціонерне товариство «Зінгер і К◦ », Торгово-промислове акціонерне товариство Ж. Блок, страхові товариства та інші. Зокрема чистий прибуток акціонерного товариства «Зінгер і К◦ », яке продавало швейні машинки, на 1900 р. складав 243,4 тис. рублів, а 1903 – 469,6 тис. рублів. Компанія не мала сильної конкуренції на російському ринку. Зростають прибутки страхових компаній, особливо «Нью-Йорк» і «Еквітебл»¹².

Американські промислові підприємства і фінансові установи в Росії створювалися корпораціями, які хотіли розширити свою діяльність, інколи залучаючи і російський капітал, як «Нью-Йорк лайф іншуренс К◦» і «Еквітебл»¹³.

Розділ іі спад у торгово-економічних відносинах сша і росії в 1904-1907 рр.

Російсько-японська війна, під час якої США підтримали Японію, і революційні події в Росії відобразилися на торгівлі між країнами у 1904-1907 рр.

Відносини між Росією і США у зазначений проміжок часу складалися не найкращим чином. Ще у 1902 р. американський геополітик, адмірал А. Т. Мехен, розробив теорію «стримування» Росії як сильної «континентальної» держави шляхом створення блоку «морських» держав на чолі з США. Суспільна думка в США була негативною стосовно російської влади в особі царя Миколи ІІ. Американський історик Р. Харт писав: «В начале 1905 года передовые статьи газет во всех концах страны призывали к крестовому походу против Николая ІІ….Комитеты горожан обьявили сбор денежных пожертвований в поддержку революции в России, собирали подписи под петициями с требованиями к президенту Теодору Рузвельту предпринять широкие дипломатические и военные меры против царя»¹⁴.

Імпорт американських товарів в Росію від 1904 р. почав знижуватися, а з 1906 р. знову зростати, але все ж у 1907 р. вивіз з США в Росію був на 7,6 млн. рублів менше, ніж у 1903 р. Експорт з Америки до Росії зменшився через скорочення ввозу американської бавовни, хоча експорт фабричних і заводських виробів навіть зріз. Протягом 1904-1905 рр., через ведення військових дій на Далекому Сході, скоротився і російський експорт до США, його обсяг відновився після завершення війни з Японією (1905 р.), у 1907 р. він перевищував довоєнний на 3 млн. рублів¹⁵.

Війна з Японією і революційні події викликали скорочення приплив іноземного, в тому числі і американського капіталу в російське господарство. Якщо у 1903 р., за підрахунками П. В. Оля, приріст іноземного капіталу складав 25,1 млн. рублів, то у 1905 р. – 5 млн. рублів, а у 1906 р. приріст зріс до 50, 9 млн. рублів. Тобто, на деякий час іноземні підприємці утрималися від ризику започаткування нових підприємств¹⁶.

Проте, події 1904-1907 рр. не мали негативного впливу на процвітання найбільшого американського акціонерного товариства в Росії – «Зінгер і К◦». У 1904 р. валовий прибуток «Зінгер і К◦ », складав 298 454 руб., а у 1906 – 838 290 рублів. Успішно трималися на плаву і страхові компанії «Нью-Йорк лайф іншуренс К◦» і «Еквітебл» . Ці два товариства, окрім страхових операцій, скупали на мільйони рублів російські відсоткові папери. На кінець 1906 року у розпорядженні «Нью-Йорк лайф іншуренс К◦» було зосереджено відсоткових паперів на суму в 23 млн. рублів, а в розпорядженні «Еквітебл» - більше ніж на 10 млн. рублів. У 1907 році товариство «Нью-Йорк» мало 4-відсоткові облігації Південно-Східної, Владикавказької, Східно-Китайської, Московсько-Казанської залізниць. У ці роки про підвищення своїх основних капіталів заявили акціонерне товариство Ж. Блок і Північно-східне сибірське товариство ¹⁷.

Війна з Японією ускладнювала фінансове становище Росії. Шукаючи кошти, російський уряд звернувся до США. У липні 1905 р. статс-секретарю С. Ю. Вітте доручили розпочати переговори з американськими банкірами. 22 липня у Нью-Йорку Вітте зустрівся з Ф. Вандерліпом і Дж. Перкінсом. Вони обговорювали можливість отримання великої позики, що було не так просто, оскільки Японія на Портсмутській мирній конференції «обіцяла» задовольнити економічні інтереси США у Маньчжурії. Американські банкіри в обмін на позику намагалися домовитися про поступки, пільги для торгівлі в Росії¹⁸.

25 серпня Вітте зустрівся з банкіром Дж. П. Морганом, який відмовився надати позику 400 млн. дол. від США, заявивши, що позика має носити міжнародний характер. Морган пообіцяв залучити до переговорів англійських банкірів, а натомість пообіцяти «вигідні умови американському ринку». Після преговорів, у жовтні 1905 р. представник Моргана повідомив В. М. Коковцова про готовність надати позику за умови надання американській промисловості російських замовлень. Проте, Коковцов відмовив на надмірні вимоги Моргана: « Я признаю все значение и всю выдающуюся цену установления возможно близких торговых отношений между Россией и Америкой…но я не могу не удостоверить, что промышленность России достаточно развита, чтобы позволить стремиться удовлитворить все наши потребности дома, руководствуясь тем же девизом, каким руководствовались американцы, устанавливая принцип Америка для американцев»¹⁹.

Відмова від «невигідної» для Росії американської позики стала можливою завдяки позитивному рішенню Франції дати Росії в борг. Росія забов’язувалася прийняти французьку сторону у марокканському питанні. Таким чином у 1906 р. Франція надала Росії 2,25 млн. фр., які царський уряд спрямував на придушення російської революції.

На стані торгово-економічних відносин США і Росії у 1904-1907 рр. відобразились революційні події в Росії і російсько-японська війна. У роки війни знижується як імпорт американських товарів до Росії, так і російський експорт до Америки, але вже з 1907 р. спостерігається позитивна динаміка. Військові і революційні події не нанесли негативного впливу на діяльність в Росії найбільших американських компаній «Зінгер і К◦ », «Нью-Йорк лайф іншуренс К◦», «Еквітебл». Щоб покращити фінансове становище Росія веде переговори з США щодо великої позики, але сторони так і не дійшли консенсусу.