1.1 Основні положення державної системи сертифікації

У 1993 р. було розроблено перші шість керівних нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО (далі – Система) Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом «Система» Держспоживстандарту України, затверджено і введено в дію Наказом Держспоживстандарту України №94 від 30.06.93 р.

На їх основі у 1996 р. було розроблено 11 державних стандартів системи УкрСЕПРО, які разом з іншими нормативними документами становлять сучасну базу вітчизняної системи сертифікації.

УкрСЕПРО – українська національна система сертифікації, роботи в якій проводять 149 органів з сертифікації продукції (робіт, послуг) та 811 випробувальних лабораторій (центрів). Головним інститутом в системі Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) по розробці науково-методичних та організаційних засад сертифікації продукції, послуг, систем якості є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ). Даний інститут здійснює інформаційне забезпечення підприємств і організацій з питань сертифікації.

Основні положення Системи регламентовані ДСТУ 3410. Згідно з цим стандартом Система встановлює основні принципи, структуру та правила Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг (далі – продукції), призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації і є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації інших держав і доступу до неї будь-яких підприємств та організацій [2]. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів та вимогам, передбаченим чинним законодавством

України, проводяться виключно в ній.

Система створена відповідно до міжнародних нормативних документів ISO/IEC і передбачає такі взаємопов’язані види діяльності [3]:

• сертифікацію продукції (процесів, послуг);

• сертифікацію систем якості;

• атестацію виробництва;

• акредитацію випробувальних лабораторій;

• акредитацію органів із сертифікації продукції;

• акредитацію органів із сертифікації систем якості;

• атестацію експертів-аудиторів за переліченими видами діяльності.

Загальне керівництво Системою, організацію та координацію робіт з сертифікації здійснює Держспоживстандарт України – Національний орган із сертифікації, а його функції безпосередньо виконує Управління сертифікації.

Для забезпечення визнання сертифікатів і знаків відповідності Системи за рубежем вона побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє на основі угод з міжнародними, регіональними і національними організаціями інших держав, що здійснюють діяльність по сертифікації.

Організаційну структуру Системи утворюють (рис. 1.1) [3]:

• Національний орган з сертифікації;

• науково-технічна комісія;

• органи з сертифікації продукції;

• органи з сертифікації систем якості;

• випробувальні лабораторії;

• аудитори з сертифікації;

• науково-методичний та інформаційний центри;

• територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України;

• Український науково-дослідний навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості.

Національний орган з сертифікації – Держспоживстандарт України Управління з сертифікації

Рисунок 1.1 – Загальна структура системи УкрСЕПРО [4]

Національний орган з сертифікації - Держспоживстандарт виконує такі основні функції [5]:

• розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

• організовує, проводить та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи;

• взаємодіє з національними органами сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;

• організовує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

• приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод із сертифікації;

• встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності та правила його застосування;

• встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;

• формує та затверджує склад науково-технічної комісії;

• веде Реєстр Системи;

• організує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції;

• затверджує перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

• розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;

• організує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;

• несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі.

Науково-технічна комісія з питань сертифікації створюється та затверджується Національним органом з сертифікації для розгляду перспективних напрямків розвитку і розробки пропозицій Держспоживстандарту з проблем сертифікації продукції з метою реалізації Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про охорону праці» [5].

Науково-технічна комісія розглядає пропозиції щодо:

• принципів єдиної політики в галузі сертифікації;

• проектів основоположних організаційно-методичних документів з сертифікації продукції, атестації виробництв, сертифікації систем якості, акредитації органів з сертифікації і випробувальних лабораторій та ін.;

• основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції, а також акредитації випробувальних лабораторій, органів з сертифікації продукції (послуг) і систем якості;

• напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому числі в рамках ISO, IEC та інших міжнародних організацій;

• приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;

• питань взаємодії з національними органами з сертифікації інших держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, визнання результатів випробувань, сертифікатів та знаків відповідності;

• переліку продукції, що буде підлягати обов’язковій сертифікації.

Органи з сертифікації продукції і систем управління якістю призначаються Національним органом із сертифікації і повинні бути акредитовані у Національній системі акредитації [5].

Орган з сертифікації продукції (рис. 1.2) виконує такі основні функції:

• здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за дотримання правил Системи;

• розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації закріпленої продукції;

• визначає схему та порядок здійснення сертифікації закріпленої продукції;

• організовує та проводить обстеження та атестацію виробництв;

• здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та атестованим виробництвом;

• видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати

виробництв;

• забезпечує розподіл функцій, відповідальності, взаємодію персоналу при реалізації всіх функцій органу;

• розробляє пропозиції щодо розширення галузі акредитації органу з сертифікації;

• формує та актуалізує фонд нормативних документів, які використовуються під час сертифікації продукції в галузі акредитації;

• реєструє сертифікати відповідності;

• здійснює аналіз та облік закордонних сертифікатів, протоколів випробувань та інших свідоцтв відповідності продукції встановленим вимогам;

• проводить інспекційний контроль за сертифікованою продукцією;

• взаємодіє з випробувальними лабораторіями, іншими органами з сертифікації, Національним органом сертифікації;

• взаємодіє з виробниками (продавцями) продукції, організаціями, які здійснюють державний контроль та нагляд за продукцією, споживачами та громадянськими організаціями;

• здійснює внутрішню перевірку та забезпечення своєї відповідності вимогам даного документа та вимогам, встановленим у системах сертифікації однорідної продукції;

• веде документацію за всіма питаннями своєї діяльності та забезпечує доступність до цієї документації органів, які проводять інспекційний контроль його діяльності;

• забезпечує інформацією про результати сертифікації, в тому числі про продукцію, яка не пройшла сертифікацію або про виявлені порушення та невідповідності продукції встановленим вимогам, усі зацікавлені сторони [5].

Рисунок 1.2 – Організаційна структура органу з сертифікації [5]

Відповідно до перерахованих вище функцій орган з сертифікації повинен мати організаційну структуру, кваліфікований персонал, систему управління документацією та систему забезпечення якості робіт з сертифікації.

Основні правила організації, напрямки діяльності, вимоги до органу сертифікації продукції та порядок його акредитації визначені у ДСТУ 3411:2004.

Акредитація органів з оцінки відповідності проводиться національним органом з акредитації відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» 17.05.2001 р. № 2407-III з урахуванням вимог міжнародних та європейських стандартів з акредитації [5].

Організація може бути акредитована як орган сертифікації (орган з оцінки відповідності), якщо вона є не залежною від розробника, виробника, постачальника, споживача і має компетентність, яка дозволяє їй проводити сертифікацію у заявленій галузі сертифікації (рис. 1.3).

Орган сертифікації продукції (послуг, систем якості, персоналу)

Рисунок 1.3 – Умови, за яких можлива акредитація організації в органі сертифікації [5]

Орган із сертифікації систем якості виконує такі основні функції [7]:

• розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації систем якості;

• організовує та проводить сертифікацію систем якості;

• організовує та проводить за пропозицією органу із сертифікації продукції атестацію виробництв;

• здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;

• видає сертифікат на системи якості.

Органи з сертифікації продукції та систем якості акредитуються Держспоживстандартом України (органом з акредитації). Вимоги до органу сертифікації систем якості та порядок його акредитації встановлені в ДСТУ 3420-96.

Випробувальні лабораторії виконують такі основні функції [8]:

• проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань;

• беруть участь за пропозицією органу із сертифікації у проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за пропозицією Національного органу із сертифікації - у проведенні інспекційного контролю;

• беруть участь за пропозицією органу із сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

Аудитори із сертифікації, атестовані в Системі та занесені до Реєстру Системи, за дорученням Національного органу із сертифікації, виконують певні види робіт, що пов'язані із сертифікацією продукції. Атестація аудиторів здійснюється згідно з ДСТУ 3418-96.

Науково-методичним та інформаційним центром в Системі є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики, який виконує такі основні функції [6]:

• здійснює розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

• готує і подає до Національного органу із сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів у сфері сертифікації;

• готує пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

• бере участь на договірній основі в підготовці організацій до сертифікації продукції та систем якості тощо.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації виконують у Системі такі основні функції [8]:

• здійснюють за дорученням органу з сертифікації продукції технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

• надають інформацію у сфері сертифікації й акредитації;

• надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництв.

Український науково-дослідний навчальний центр з проблем стандартизації, сертифікації та якості проводить навчання і підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації [5].