Глава 15. Радіопротектори та засоби, що сприяють виведенню радіонуклідів 295

Глава 16. Основні принципи лікування гострих медикаментозних отруєнь 297

Додатки 304

г 352

л 356

п 358

ц 361

ш 362

г)6; Д) 7?

2. Пацієнтці Т., 45 років, яка перебуває на лікуванні в урологічному відділенні, лікар призначив промивання сечового міхура. Який ан­тисептичний розчин повинна підготувати медична сестра:

а) 3 % розчин водню пероксиду;

б) розчин фурациліну 1:5000;

в) 0,25 % розчин хлораміну Б;

г) 7 % розчин борної кислоти;

д) 1 % розчин лізоформу?

2. Медична сестра готує дезінфекційний розчин для обробки рук ме­дичного персоналу після огляду хірургічних хворих. Усі приготовле­ні нею препарати належать до препаратів бактерицидної дії, окрім:

а) 0,5 % розчину хлораміну;

б) 0,9 % розчину натрію хлориду;

в) 70 % етилового спирту;

г) 1 % розчину хлораміну;

д) 0,5 % розчину хлоргексидину.

2. Пацієнту перед застосуванням препарату фурапласт потрібно об­робити ушкоджену ділянку шкіри. Визначте антисептики, які мож­на застосувати.

а) кислота борна, натрію тетраборат;

б) розчин водню пероксиду, спирт етиловий;

в) цинку сульфат, протаргол;

г) спирт етиловий, йодоформ;

д) фурацилін, розчин формальдегіду.

2. Визначте, які з антисептиків використовують для полоскання горла:

а) резорцин, метиленовий синій;

б) фурагін, етоній;

в) спирт етиловий, калію перманганат;

г) протаргол, цинку сульфат;

Д) фурацилін, етакридину лактат.

2. У підлітка акне. Який з препаратів доцільно призначити для ліку­вання:

а) кислоту борну;

б) калію перманганат;

в) фурацилін (нітрофурал);

г) бензоїлпероксид (окси 5, 10);

д) мило зелене?

2. Визначте препарат, який має такі властивості: сильну дезінфекцій­ну дію, є отрутою; його застосовують для оброблення білизни та предметів догляду за хворими:

а) фурацилін;

б) метиленовий синій;

в) ртуті дихлорид;

г) фенол;

д) срібла нітрат.

2. Брильянтовий зелений застосовують у таких випадках:

а) у разі піодермії;

б) у разі кон'юнктивіту;

в) для дезінфекції білизни;

г) для промивання сечового міхура;

д) у разі отиту.

2. Випишіть рецепти на:

• 100 мл спирту етилового для оброблення рук хірурга;

• 10 мл розчину йоду спиртового для оброблення країв ран;

• 200 мл розчину хлоргексидину біглюконату для обробки опера­ційного поля;

• 10 суппозиторіїв з іхтіолом для введення у піхву 2 рази на день;

• 25 мл розчину перекису водню для промивання гнійних ран.

Ситуаційні задачі

1. Вам потрібно приготувати розчин фурациліну для полоскання гор­ла. Як це зробити, якщо є таблетки фурациліну для зовнішнього за­стосування по 0,02 г?

2. Є 10 % розчин хлорного вапна. Вам потрібно приготувати 10 л 1 % розчину вапна. Як це зробити?

3. *В аптеку звернулася мати дитини дошкільного віку із запитанням про застосування борного спирту з метою лікування отиту в дитини. Яка повинна бути відповідь фармацевта?

4. *В аптеку надійшли лікарські засоби. Визначте засоби: а) для ліку­вання захворювань шкіри; б) для профілактики і лікування інфекцій порожнини рота і носоглотки; в) для лікування кон'юнктивіту. Перелік препаратів: фурацилін (нітрофурал); протаргол; іхтіол; цин­ку сульфат; декаметоксин; кислота борна; розчин водню пероксиду; метиленовий синій; брильянтовий зелений; фурагін; лізоформ.

5. ^Перевірте рецептурні прописи: Rp.: Viridis nitentis 3 %

Spiritus aethylici 70 % — 100 ml Aq. destill. 20 ml

M. D. S. Для змащування країв повік при блефариті

Rp.: Resorcini Ac. Salicylici Vaselini 30,0 M. f. ung D. S. Мазь.

*Робота з рецептурником

1. Занотуйте класифікацію антисептичних і дезінфекційних засобів.

2. До словника фармакологічних термінів внесіть: антисептичні, дез­інфекційні засоби; бактеріостатична та бактерицидна дія; в'яжуча, подразлива, припікальна дія; дезодораційний ефект, кератолітична, інсектицидна дія.

3. До словника клінічних термінів внесіть: тонзиліт, отит, трофічні, варикозні виразки, мастит, гайморит, стоматит, ангіна, кон'юнктивіт, дерматит, піодермія, екзема, ларингіт, уретрит, вагініт, бешиха, фу­рункульоз, акне.

4. Виконайте завдання з фармакотерапії (оформити у вигляді таблиці). Зразок

Назва препарату, фармакологічна група, форми випуску	Рецепт	Застосування, можлива побічна дія	Примітка

• засіб для лікування кон'юнктивіту;

• засіб для обробки операційного поля;

• засіб для полоскання горла;

• засіб для промивання шлунка при отруєннях;

• засіб для лікування піодермії;

• засіб для обробки гнійних ран.

Хіміотерапевтичні засоби Антибіотики

Правила раціональної хіміотерапії Загальна характеристика антибіотиків. Класифікація Пеніциліни. Порівняльна характеристика препаратів Цефалоспорини. Властивості. Застосування Макроліди й азаліди

Препарати тетрацикліну. Класифікація. Застосування

Хлорамфеніколи. Застосування

Аміноглікозиди і глікопептиди. Порівняльна характеристика препаратів

Циклічні поліпептиди (поліміксини)

Рифампіцинн

Фузидини

Лінкозаміди

Медичні терміни: сепсис, септицемія, ангіна, синусит, тонзиліт, фарин­гіт, отит, бронхіт, пневмонія, плеврит, менінгіт, остеомієліт, дифтерія, сибірка, скарлатина, кашлюк, сифіліс, гонорея, шигельоз, коліт, ентеро­коліт, перитоніт, мастит, дисбактеріоз, кандидамікоз, правець

Правила раціональної хіміотерапії

Інфекційні захворювання дуже поширені серед населення земної кулі. Вявлено близько 250 різних видів збудників. Лікарські препа­рати, які пригнічують життєдіяльність збудників інфекційних за­хворювань в організмі людини, називають хіміотерапевтичними за­собами. На відміну від антисептиків вони справляють вибіркову протимікробну дію і менш токсичні для людини. Хіміотерапевтичні засоби застосовують емпірично з давніх часів. Так, у медицину було введено препарати ртуті для лікування сифілісу (XVI ст.), препарати кори хінного дерева — для лікування малярії (XVII ст.). Піонером хіміотерапії є Пауль Ерліх (1854—1915), який запропонував препара­ти арсену — сальварсан та неосальварсан — для лікування хворих на сифіліс і сформулював основні правила хіміотерапії.

Правила раціональної хіміотерапії

1. Лікування слід починати якомога раніше.

2. Необхідно встановити точний діагноз, тобто виявити збудни­ка та визначити його чутливість до хіміотерапевтичних засобів. Якщо збудник невідомий, слід призначати препарати з іпироким спектром протимікробної дії або комбінацію декількох препаратів і вибрати засіб, який найбільше підходить, з урахуванням специфіч­ності його дії, фармакологічних ефектів, анамнестичних даних.

3. Препарат доцільно призначати в такій дозі (разовій і добовій) і вибрати такий шлях введення, щоб забезпечити його середню те­рапевтичну концентрацію в тканинах макроорганізму впродовж усього курсу лікування. На початку лікування слід призначати препарат в ударній дозі.

4. Для забезпечення середньої терапевтичної концентрації пре­паратів слід враховувати їхню взаємодію із засобами інших груп:

— на фармакологічному рівні;

• на фармакокінетичному рівні;

• на фізико-хімічному рівні.

  5. Дотримуватись оптимальної тривалості лікування, у разі необхідності проводити повторний курс терапії.

  6. Здійснювати контроль за процесом одужання при деяких ін­фекціях.

Загальна характеристика антибіотиків. Класифікація

Антибіотики — це хіміотерапевтичні засоби мікробного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинтетичні й синтетичні аналоги та похідні, які вибірково пригнічують життє­діяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а та­кож затримують ріст пухлин. В основі одержання антибіотиків лежить антагонізм між мікроорганізмами — антибіоз (від грец. anti — проти; bios — життя).

Характерні властивості антибіотиків:

• висока біологічна активність щодо чутливих до них мікро­організмів;

• висока вибіркова протимікробна дія;

• біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних оди­ницях, які містяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або в 1 мг препарату (ОД/мг);

• випускають антибіотики в різних лікарських формах (по­рошки у флаконах, розчини в ампулах, таблетки, мазі). Призна­чають всередину, парентерально та місцево.

Для усіх антибіотиків характерні побічні дії — алергія, дис­бактеріоз.

Для профілактики алергічних реакцій небхідно перед паренте­ральним введенням зробити пробу на чутливість; одночасно з ан­тибіотиками, які приймають перорально, призначати антигіста- мінні (протиалергійні засоби).

Для попередження дисбактеріозу одночасно з антибіотиками призначають протигрибкові засоби.

Більшість антибіотиків для парентерального введення — по­рошкоподібні речовини у флаконах, які розчиняють безпосеред­ньо перед ін'єкцією. Розчинниками для антибіотиків можуть бути вода для ін'єкцій, ізотонічний (0,9 %) розчин натрію хлориду, а найчастіше для зменшення больових відчуттів під час ін'єкцій — 0,25-0,5 % розчин новокаїну чи лідокаїну.

Антибіотики, розчинені в новокаїні, лідокаїні, вводять тільки внутрішньом'язово.

Способи розведення антибіотиків:

• спосіб 1:1 — 1 мл розчиненого препарату містить 100 000 ОД, або 0,1 г антибіотика. У такий спосіб розводять антибіотики у флаконах, що містять 500 000 ОД (0,5 г) препарату і менше;

• спосіб 1:2 — 1 мл розчиненого препарату містить 200 000 ОД, або 0,2 г, антибіотика; у цей спосіб розводять антибіотики у флаконах, у яких міститься 500 000 ОД (0,5 г) препарату і більше.

Кількість мілілітрів розчинника для антибіотиків у флако­нах визначають шляхом ділення одиниць чи грамів, що містить флакон, на 100 000 (0,1) чи 200 000 (0,2) відповідно.

Сьогодні описано понад 6000 антибіотиків.

Класифікація антибіотиків