13. Податкові надходження.

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості: податок на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності); податок з доходів фізичних осіб, що утримується з фонду оплати праці в іноземній валюті працівників закордонних дипломатичних установ України під час їх перебування у довгостроковому закордонному відрядженні тощо.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів: збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту; платежі за користування надрами; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Внутрішні податки на товари та послуги: податок на додану вартість; акцизний збір із вироблених в Україні товарів; акцизний збір із ввезених на територію України товарів; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; плата за видачу ліцензій та сертифікатів, плата за видачу ліцензій на право використання радіочастот; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції: ввізне мито; вивізне мито.

14. Важливим дохідним джерелом бюджету є неподаткові надходження, які становлять близько третини від загальної суми доходів. Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони об’єднуються у п’ять груп: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження; 5) власні надходження бюджетних установ. 1. Доходи від власності та підприємницької діяльності включають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України. 2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу – це плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;

Державне мито – це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами. 3. Надходження авід штрафів та фінансових санкцій: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції. За порушення стандартів, норма і правил підпр. д-сті СГ сплачують штрафи, частина яких спрямовуюється до Державного бюджету (60 %), і місцевих бюджетів (30 %) та Комітету України з питань стандартизації, методології та сертифікації для розвитку його матеріально-технічної бази (10 %). 4. Інші надходження, серед яких: надходження від реалізації конфіскованого майна, сум кредиторської та депонентської заборгованості п-в; 5. Сюди входять власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. До доходів, отриманих належать: доходи за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг; плата за медичні послуги

15. Офіційні трансферти означають виділення бюджетам нижчого територіального рівня грошових коштів з фонду фінансової підтримки місцевого самоврядування на нормативній основі. Бюджетний кодекс України передбачає застосування системи міжбюджетних трансфертів — коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основна роль трансфертів полягає у вирішенні проблеми вертикальної незбалансованості окремих бюджетів, яка виникає внаслідок невідповідності між відповідальністю за фінансування видатків та можливостями збору податків на місцевому рівні. Система трансфертів сприяє згладженню нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями, тобто на горизонтальному рівні, зумовлених соціально-економічними особливостями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.

До основних умов ефективного функціонування системи трансфертів належать:

- здатність забезпечувати місцеві органи влади фінансовими ресурсами, достатніми для виконання покладених на них зобов´язань;— забезпечення справедливості у розподілі фінансових ресурсів усіх адміністративно-територіальних одиниць.Бюджетним кодексом України передбачається використання видів трансфертів:а) міжбюджетний трансферт у формі дотації вирівнювання - передача грошових коштів з метою вирівнювання доходів відповідного бюджету;б) міжбюджетний трансферт у формі субвенції - передача грошових коштів для фінансування за цільовим призначенням у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. в) міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.Бюджетний кодекс України передбачає інші види бюджетних трансферів. Це, зокрема:а) цільові субвенції з Державного бюджету містам Києву та Севастополю, Автономній Республіці Крим, областям, містам обласного значення та районам на фінансування програм соціального захисту;б) цільові субвенції на інвестиційні цілі можуть надаватися бюджетам Києва, Севастополя, обласним бюджетам та республіканському бюджету Автономної Республіки Крим. в) трансферти також можуть здійснюватися між бюджетами само врядування на договірній основі в обмін на бюджетні послуги, що на дає одержувач трансферту.

Важливим заходом щодо зміцнення системи трансфертів є визначення загального обсягу коштів, що підлягають розподілу у такій формі, та встановлення цілей, яких необхідно досягти з використанням трансфертів. Так, згідно з положеннями Бюджетного кодексу України за рахунок міжбюджетних трансфертів передбачено фінансування таких видатків:- відшкодування витрат з надання населенню житлових субсидій;- державна допомога сім´ям з дітьми;- державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам;- утримання притулків для неповнолітніх;- виплата компенсацій реабілітованим;

-інші програми щодо соціального захисту населення.

Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій включають надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту у миротворчих операціях, а також гранти, що надійшли до бюджетів усіх рівнів.

16.Доходи від операцій з капіталом — це доходи бюджету, що мобілізуються неподатковим методом. Вони включають три групи надходжень: 1) надходження від продажу основного капіталу; 2) надходження від реалізації державних запасів товарів; 3) надходження від продажу землі і нематеріальних активів. Надходження від продажу основного капіталу об'єднують два їх види: - надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і кошти, власники яких невідомі; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Сума доходів від реалізації безгосподарного майна залежить від кількості реалізованого майна та його оцінки. Важливим є дотримання вимог оцінки майна, умов реалізації, а також перерахувань отриманих від його реалізації коштів до державного бюджету. Слід зазначити, що перерахування коштів до державного бюджету здійснюється у термін не пізніше сими днів від дня продажу в обсягах одержаної виручки за мінусом комісійної винагороди.Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України становить сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності га, відповідно до законодавства, зараховані до нього і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету. Формування цього фонду, контроль за станом обліку, охорони, збереження і його використанням здійснює Міністерство фінансів.

Фонд складається з таких частин:— державного запасу дорогоцінних металів;— державного запасу дорогоцінного каміння;— оперативного резерву золота;— історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Оперативний резерв золота — це резерв для забезпечення невідкладних потреб національної економіки. Обсяги зарахування дорогоцінних металів до цього резерву та їх відпуску визначаються Кабінетом Міністрів України.

Цінності історичного фонду неподільні, вони є надбанням народу і можуть бути використані лише з метою експозиції та наукового дослідження на підставі рішень Кабінету Міністрів України.Безпосереднє формування і зберігання цінностей фонду здійснює Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.Належний облік та контроль за операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням здійснює Міністерство фінансів.

Другою групою доходів від операцій з капіталом є надходження від реалізації державних запасів товарів, що включають надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву; надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.До його складу входять: мобілізаційний резерв — запаси матеріально-технічних і сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції; ремонту військової техніки та майна .

17.Витрати держ. Бюджету України- це кошти спрямовані на здійснення програм і заходів затверджених відповідним бюджетом

До видатків державного бюджету не належить:

-погашення боргу

-надання кредитів з бюджету

-розміщення бюджетних коштів на депозитах

-придбання ЦП

-повернення надміру сплачених сум податків до бюджету.

Витрати бюджету є видатками, надання кредитів, погашення боргу, розміщення коштів на депозитних рахунках, придбання ЦП.

Під кожні видатки д.б. Формують державні призначення, що пов”язані з реалізацією певної програми, заходів і мають конкретну ціль.

Бюджетне асигнування-це повноваженням розпорядників бюджетних коштів, надане у відповідності з бюджетним призначенням на взяття бюдж.зобов”язання та здійснення платежів, що має к-сні, часові та цільові призначення.

Бюджетне призначення є повноваженням головного розпорядника бюджетних коштів згідно із БКУ і ЗУ”ДБ”, що дозволяє надавати бюджетне асигнування.

Розпорядника бюджетних коштів-це бюджетні установи в особі її керівника, що уповноважена на отримання бюджетного асигнування та взяття зобов”язань та здійснення витрат з ДБУ.

Бюджетне зобов”язання-це будь-яке здійснення відповідно до бюджетного асигнування, замовлення, укладання договору, придбання товару та послуг протягом бюджетного періоду, згідноз яким необхідно здійснити всі платежі.

Таємні видатки згідно з БКУ пов”язані з таємницею держави і передбачені на д-сть органів держаної влади в інтересах національної безпеки.

Захищені видатки ДБ:

-оплата праці працівників банківських установ

-нарахування на заробітню плату

-поточні трансферти насаленню

-підготовка кадрів вищих навчальних закладів

-забезпечення відповідним інвентарем інвалідів

-поточні трансферти місцевим бюджетам.

Згідно з БКУ всі видатки поділяються на групи:

1 група-забезпечення конституційного ладу, держаної цілісності та сувернітету.

2 група-видатки, які визначаються ф-ями держави і можуть бути передані на виконання органами АРК та місцевого самоврядування

3 група-видатки на реалізацію прав та обов”язків АРК та місц.самоврядування, що мають місцевий хар-ер і визначені ЗУ.

18. Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення критерію справедливості і корисності для кожного громадянина. Вони повинні бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення, досягти чого можливо тільки в умовах економічного зростання і демократичних засад розвитку суспільства.

Видатки з державного бюджету включають фінансування: • державного управління;

• законодавчої, виконавчої, судової влади; • міжнародної діяльності; • фундаментальних та прикладних досліджень; • національної оборони; • правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави; • освіти; • охорони здоров’я; • соціального захисту та соціального забезпечення; • державних інвестиційних проектів; • створення та поповнення державних запасів і резервів; • обслуговування державного боргу; • проведення виборів та референдумів; • інших програм державного значення.

Протягом останнього часу законодавчі акти та нормативні документи щодо визначення обсягів бюджетних видатків приймалися без врахування можливостей економіки та населення для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості державних фінансів, значного дефіциту бюджету. Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків держави, які повинні скласти основу бюджету розвитку. До нього повинні бути включені централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузевіпрограми розвитку. Він має складатись за програмно-цільовим підходом та подаватись разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку. Необхідним є перегляд існуючого порядку розподілу та використання капітальних вкладень: їх обсяг має бути не менше 1% видатків загального фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення проблем, пов’язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відносин, створенням державної інформаційно- аналітичної системи, будівництвом об’єктів комунальної та виробничої інфраструктури, соціального призначення, газо- та водопроводів, запобіганням

екологічним катастрофам тощо. На фінансування об’єктів виробничого призначення має спрямовуватися частина надходжень від приватизації державного майна, яка повинна використовуватись виключно на структурну перебудову, інноваційне оновлення, модернізацію виробництв та технологічний розвиток підприємств

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів,

видатків (зокрема кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування

бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності,

організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства

України та міжнародних стандартівВиди класифікації видатків бюджету:Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних і статистичних документах.Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників

бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство та місцеві фінансові

органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів, які отримують

повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. публіки Крим чи місцевого самоврядування. Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету за

програмно-цільовим методом і будується на розподілі бюджетних призначень

за бюджетними програмами.

19 Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання. Фінансування здійснюється на основі таких принципів:.Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет України на кожний рік. Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів. Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат -- це надання коштів без прямого їх відшкодування. Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільне необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Форми бюджетного фінансування: Кошторисне фінансування -- забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва об'єднано в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального розвитку України за ринкових умов.Позики з бюджету державним підприємствам -- це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організації і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України.

2.Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

20. Кошторисне фінансування -- забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі Фінансових документів -- кошторисів.

Принципи кошторисного фінансування: 1. Плановість — виділення коштів здійснюється згідно з плановими документами та кошторисом. 2. Цільовий характер — виділені кошти спрямовуються лише на цілі, передбачені кошторисами. 3. Виділення коштів залежно від характеру показників діяльності установи — фінансування здійснюється згідно з кошторисом, виходячи з фактичних оперативно-сітьових показників. 4. Підзвітність — звітність бюджетної установи керівним розпорядникам коштів.

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис.

21. Кошторис бюджетних установ— це основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі стосовно одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетним асигнуванням є повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання— це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення Інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

кошторис має дві складові частини:1) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету.2) спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень Із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Існують такі види кошторисів:1) індивідуальні;2) зведені.

22 Дефіцит бюджету – це об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок

незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників. Бюджетний дефіцит як економічна категорія має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого – законами інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції – пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних суспільних витрат виробництва. Оволодіння такою політикою дає змогу залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошової системи знаходити оптимальний розмір дефіциту бюджету.

Види:

1. За формою прояву:

- відкритий - офіційно визнається у законі про державний бюджет на поточний рік;

- прихований - офіційно не визнається

2. За причинами виникнення:

- вимушений – обумовлений недостатністю фінансових ресурсів внаслідок низького рівня ВВП;

- свідомий – обумовлений характером фінансової політики держави

3. За напрямом фінансування:

- пасивний - покриття поточних витрат;

- активний - спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприяє зростанню ВВП.

Причини виникнення дефіциту бюджету

Загальні причини бюджетного дефіциту

1. Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії).

2. Зміна економічного устрою. 3. Криза політичної системи. 4. Некомпетентність керівництва держави. 5. Незадовільна робота державних служб. 6. Необхідність здійснення крупних державних вкладень. 7. Надання безкоштовної допомоги іншим державам. 8. Структурна незбалансованість народного господарства. 9. Крупномасштабний оборот “тіньового” капіталу. 10. Недосконалість податкової системи. 11. Низька ефективність суспільного виробництва. 12. Нераціональна структура бюджетних витрат. 13. Великі витрати на отримання силових структур. 14. Неможливість одержання міжнародних кредитів. 15. Низький рівень життя населення. 16. Низький рівень соціального забезпечення

Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець ХХ – початок ХХI ст.)1.Перехід від адміністративної економіки до ринкової. 2. Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції. 3. Неефективність податкової системи. 4. Висока питома вага збиткових підприємств. 5. Велика частка “тіньової” економіки. 6. Низький рівень життя більшої частини населення України. 7. Необґрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади)

23. Суть збалансування бюджету полягає у забезпеченні фінансування суспільних витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може відбуватися за такими формами:

а) рівновага доходів і видатків;

б) перевищення доходів над видатками;

в) перевищення видатків над доходами.

Найдоцільнішим станом, найголовнішою метою і одним із найважливіших завдань реалізації бюджетного процесу є забезпечення його збалансованості у часі, тобто зрівноваження видатків держави має забезпечуватися у розмірі надходженням доходів. Основною метою затвердження запланованого перевищення доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зобов´язань держави.

Бюджетний дефіцит можна розглядати: За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий, або офіційно зафіксований, та прихований. Відкритий дефіцит бюджету показує фактичний стан співвідношення доходів бюджету з його використанням. Прихованість дефіциту служить ознакою недостатнього рівня обґрунтованості формування фінансової політики держави.За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на свідомий та вимушений. Свідомий дефіцит виникає в умовах достатніх ресурсів у суспільстві та високого рівня доходів фізичних і юридичних осіб. Вимушений дефіцит зумовлений невеликим обсягом виробленого валового внутрішнього продукту.

За напрямками фінансування бюджетний дефіцит може мати пасивне або активне спрямування. Пасивне спрямування дефіциту зумовлюється спрямуванням бюджетних ресурсів на фінансування поточних потреб держави, а активний — на фінансування інвестицій, і в першу чергу, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов´язаний з використанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається недостатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на економічну ситуацію в країні. Більш обґрунтованим вважається вирішення проблеми бюджетного дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення видатків. Водночас зменшення дефіциту шляхом збільшення податків у ряді випадків виявляється або недоцільним, або неможливим, а скорочення видатків також неможливе через досягнення критичної межіВнутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами

24. Державний кредит являє собою специфічну ланку сфери державних фінансів. За економічним змістом він не вписується у сферу державних фінансів, оскільки не має ні окремого фонду грошових коштів, ні відокремленого органу управління.

Державний кредит служить засобом мобілізації додаткових фінансових ресурсів для задоволення таких потреб держави:- фінансування дефіциту державного бюджету;

- підтримка платіжного балансу і поповнення валютних резервів;- мобілізація грошових коштів для реалізації інвестиційних проектів та інших заходів держави, встановлених законом України в кожному конкретному випадку.

За формою залучення грошових коштів державний кредит поділяється на державні запозичення та гарантії.Державні запозичення — це залучення державою в особі Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, що передбачає прийняття зобов´язань щодо грошових коштів на умовах повернення, строковості і платності.Державна гарантія — це зобов´язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим, ніж держава Україна, зобов´язання щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.Державний кредит відображає відносини між державою як позичальником або гарантом та населенням, суб´єктами господарювання та суб´єктами інших держав чи держави — кредитодавцями.

Суб´єктами державно-кредитних відносин з боку держави можуть виступати такі органи та установи:- Кабінет Міністрів України;- органи влади Автономної Республіки Крим;- органи місцевого самоврядування;- Міністерство фінансів України.

Державний кредит поєднує в собі фінансові і кредитні відносини. За економічним змістом державний кредит є формою вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом виступають вільні грошові кошти населення і господарських суб´єктів. Використання державного кредиту для покриття дефіциту Державного бюджету виправдовується лише тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища державиДержавний кредит виконує розподільну, регулюючу та контрольну функції.Суть розподільної функції державного кредиту полягає в тому, що він є формою вторинного перерозподілу ВВП, доходів і нагромаджень, частина яких перерозподіляється через бюджетну систему у формі податків, зборів і платежів, а інша — може виступати як позичка державі. За допомогою розподільної функції державного кредиту, забезпечується формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави.

Використовуючи регулюючу функцію державного кредиту, держава може здійснювати відповідний вплив на грошовий обіг і рівень відсоткових ставок на фінансовому ринку шляхом купівлі-продажу державних цінних паперів.

Контрольна функція державного кредиту забезпечує цільове використання фінансових ресурсів, своєчасність повернення боргових зобов´язань та сплати по них відсотків.