- •Станіслав Росовецький Український фольклор у теоретичному висвітленні
- •Передслово
- •Розділ 1 Що таке фольклор і що таке фольклор український
- •1.1. Народна творчість чи усна література?
- •Питання
- •1.2. Спроби теоретичного вирішення проблеми специфіки фольклору
- •1.3. Відмінності фольклору від літератури та музики новоєвропейського типу: Соціологічні, у "творчому кодексі",
- •1.4. У пошуках "внутрішніх" ознак фольклору
- •1.5. Світовий фольклор і місце у ньому українського
- •1.6. Фольклор України та український фольклор
- •2.1. Фольклористика в її стосунках до інших наук. Внутрішня структура фольклористики
- •2.3. Сучасна збирацька (польова) фольклористика
- •2.4. Джерелознавство
- •2.5. Текстологія: Специфічне наповнення основних її понять у фольклористиці
- •2.6. Текстологія: Встановлювання тексту, його критика. Типологія фіксацій ідентичного фольклору
- •2.7. Текстологія: Датування, локалізація, атрибуція
- •2.8. Текстологія: Питання герменевтичні, кон’єктуральна
- •2.8. Текстологія: Принципи видання фольклорних текстів
- •3.1. Функції теоретичної (інтерпретаційної) фольклористики
- •3.2. Слов’янський шлях розвитку фольклористики, або Чому не в Україні виникла перша велика теорія XIX ст.
- •3.3. "Міфологічна" теорія я. Грімма. Її конкретизація
- •3.4. О. О. Потебня як "молодший міфолог" і фольклористичні сторінки його "теоретичної поетики"
- •3.5. Теорія "історичного переходу сюжетів" т. Бенфея.
- •3.6. "Антропологічна" школа і "теорія самозародження"
- •3.7. Спроби синтезу трьох основних теорій в XIX ст.
- •3.8. Своєрідність українського внеску в теорію світової фольклористики XIX – початку XX ст.
- •4.1. "Фінська" (історико-географічна) школа
- •4.2. Ортодоксальний фрейдизм у фольклористиці
- •4.3. Неофрейдизм: теорія "архетипів", "забута мова"
- •4.4. Ідеї російського та українського формалізму як теоретичні витоки структуралізму
- •4.5. Структурний аналіз міфів у працях к.Леві-Строса
- •4.6. Поширення структурного аналізу на ненаративні жанри фольклору
- •4.7. Синтез структуралістських досліджень оповіді (р. Барт)
- •4.8. Формульна теорія епосу
- •4.9. Семіотико-лінгвістичні дослідження фольклорного
- •Марксистсько-ленінська фольклористика: Становлення
- •4.11. Марксистсько-ленінська фольклористика між 1953 р. І "відлигою" та її українська версія
- •4. 12. Марксистсько-ленінська фольклористика
- •4.13. Світова фольклористика кінця XX ст. – початку XXI ст.: Реалізація можливостей новіших літературознавчих стратегій
- •4.14. Світова фольклористика кінця XX ст. – початку
- •XXI ст.: Пошук організаційних форм консолідації
- •4.14. Прогноз постання "нового традиціоналізму".
- •З поетики українського фольклору
- •5.1. Шляхи вивчення поетики фольклору
- •Питання
- •5.2. Поетика часу та простору
- •Питання
- •5.3. Фольклорні прийоми художньої організації тексту
- •Питання
- •Історія фольклору. Фольклор і література
- •6.1. До питання про історію українського
- •6.2. Фольклор і література, Аспекти взаємодії та методика її дослідження
- •Бібліографічні посилання
4.14. Світова фольклористика кінця XX ст. – початку
XXI ст.: Пошук організаційних форм консолідації
Безперечно, що розвиток теоретичної фольклористики у світі був би більш органічним, полегшився би, коли б і в наш час дослідники мали таку всесвітню фахову організацію, якою була Федерація фольклористів (FF) до першої світової війни (див.: 4.1) – адже необхідно час од часу збиратися разом, обмінюватися свіжими думками, полемізувати, надрукувати, нарешті, в міжнародному часопису розвідку, справді цікаву для світового загалу колег-науковців.
Теперішня FF для здійснення таких функцій непридатна, бо давно перетворилася в редакційну раду, яка забезпечує спонсорство для видання FFC. З рупору "історико-географічної" школи FFC трансформувалися у фольклористичне видання широкого профілю, де друкуються й структуралістські праці, а також дослідження класичного антропологічного і антрополого-ритуалістичного напрямків. Але ж FFC і була утворена на початку XX ст. як організація з підкреслено вільною структурою, що не мала на службі чиновників, не передбачала навіть формального членства. Оскільки ж такі фундації можуть існувати лише на ентузіазмі засновників (справжнім "серцем" FF був К. Крон), не дивно, що організаційно-консолідуюча активність FF, що встигла навіть сформувати свої секції в окремих країнах Заходу, швидко згасла.
1937 р. фольклористи Заходу, зібравшись в Единбурзі, утворили, виконуючи тим самим рішення фольклористичного конгресу в Лунді (1935), нове угрупування, за складом фахівців ширше за FF, а за географічним охопленнях їх вужче, – Міжнародну асоціацію європейської етнології та фольклористики (IAEEF). Водночас було засновано щоквартальник "Folk" (редактор Я. де Фріс), котрий наступного року злився з щоквартальником "Folk-Liv", що його для IAEEF почала була видавати шведська Королівська академія фольклористичних досліджень ім. Густава-Адольфа. Але зачинання ці з початком другої світової війни припинилися, а після неї вже не відновлювалися.
Тепер функції науково-організаційні та, в особливості, фахово-консолідуючі перейняли на себе дві всесвітні організації вужчого, ніж FF і IAEEF, спрямування. Перше з них, Міжнародне товариство дослідження фольклорної оповіді (ISFNR), створене після другої світової війни як об’єднання європейських фольклористів, у 80-ті рр., під енергійним головуванням Р. Квіделанда (Норвегія) перетворилося в організацію всесвітню, що доводить хоч би проведення його XI Конгресу на початку 1995 р. в Місорі (Індія). На цьому ж конгресі в члени ISFNR було прийнято двох перших українських фольклористів – дослідницю усної прози О. Ю. Бріцину і автора цих рядків. Праці членів ISFNR друкуються в часопису "Fabula" (Берлін), до 1998 р. діяльність товариства освітлював часопис "NIF Newsletter", що видавався Північним інститутом фольклору (NIF, з 1959), спільним науково-дослідним закладом скандинавських країн. Після припинення діяльності NIF його функції перейняв на себе Північний осередок фольклору (NNF), утворений на початку 1998 р. Бергенським університетом (Норвегія) і Академічним університетом Або (Фінляндія), котрий почав друкувати "NNF News", але видання це припинилося 2001 р. на № 3.
Коли ISFNR ставить перед своїми членами широкі наукові завдання (так, XII конгрес ISFNR в Гетінгені влітку 1998 р. мав загальну тему "Обрії наративної комунікації", XIV конгрес у Тарту 2005 р. – "Теорії фольклорного наративу і сучасні практики"), то Міжнародне товариство дослідження сучасної легенди (ISCLR) об’єднує лише вчених, що вивчають один з чітко окреслених жанрів сучасного фольклору. Засновано воно було 1988 р., видає часопис "Foaftale News" (Шеффілд). У назві його використано слово "foaf", скорочення виразу "friend of a friend" ("тобі як другу") – запропонований Р. Дейлом термін, що має відтворити особливу атмосферу довірчості, в котрій оповідаються ці легенди.
Перспективи участі українських дослідників у діяльності ISCLR поки що проблематичні: традиційно сприймаючи вітчизняний фольклор майже виключно як селянський (див.: 1.3), міську усну традицію у нас фактично не вивчали. Тож популярні свого часу і в Україні розповіді про "життя після смерті" 117, про НЛО, про бультер’єра, охоронця квартири, котрому грабіжники протягнули ватянку і котрого разом з нею повісили на гачку вішалки абощо, і не сприймаються як об’єкти наукового дослідження.
А втім ця нехіть до вивчення "міської легенди" має причини доволі глибокі, підклад у неї світоглядний. Вона відбиває одну зі суттєвих традицій нашої науки, на існування котрої не вплинула б і публікація у "Foaftale News" кількох розвідок про львівські, приміром, плітки. Як воно завжди і буває, за дрібною, здавалось би, деталлю приховуються важливі відмінності в тенденціях розвитку фольклористики на Заході й в Україні.
ПИТАННЯ
Для самоперевірки.
FF IAEEF ISCLR ISFNR
Світовий фольклор Європейський фольклор "Міська легенда" …
Відмінникові. Чи обов’язково має відбутися синтез сучасних фольклористичних теорій?
