Основные признаки и модели современной капиталистической экономики

   Современная зрелая рыночная экономика реально существует прежде всего в странах — членах Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР), куда входят около сорока государств, в том числе США, Канада, Япония и Германия. Изучение опыта экономического развития этих стран позволяет сделать вывод, что зрелая рыночная экономика может быть только в условиях зрелого капитализма, т.е. общественного строя, прошедшего длительный исторический путь в направлении всестороннего развития товарноденежных отношений, демократических институтов и политической системы. Причем развитие товарно-денежных, или рыночных, отношений стало на деле надежной базой для развития демократии, политических институтов, да и цивилизации в целом, что в конечном счете и обусловило повышение жизненного уровня населения (как в количественном, так и в качественном аспекте).    Реальной капиталистической системе (реальному капитализму) присущи три главных признака:    - смешанная экономика при преобладании частной собственности;    - распределение производимых товаров и услуг с помощью рыночного механизма, который выдает конкретные сигналы: капиталистам — на прибыль, трудящимся — на заработную плату, а потребителям — на цены;    - высокий уровень капитализации доходов, которые направляются на прирост наличного капитала в материально-вещественной, денежной или иной физической форме, а также на прирост “человеческого капитала” в виде повышения уровня образования и знаний.    Именно объективный процесс возрастания капитала определяет характер экономической деятельности при капитализме.    Нетрудно понять, что названные признаки формируют вполне естественный мотивационный механизм развития производства и общества, их совершенствования. В условиях господства частной собственности и демократии всегда остается значительное место для других форм собственности — государственной, коллективной, акционерной, муниципальной и проч. Все дело в их сосуществовании и соревновании. Жизнь показала, что частная форма собственности в большинстве случаев более эффективна, чем другие. Встроенная в рыночный механизм сигнальная система создает четкие ориентиры предпринимателям на уровень нормы прибыли, которую они могут получить при инвестировании в той или иной отрасли или регионе, рабочим — на уровень оплаты труда на разных предприятиях и покупателям — на уровень цен в зависимости от места расположения торговой точки. Известно, что уровень заработной платы, скажем, за выполнение функций по пятому разряду слесарных работ весьма различен на разных предприятиях, а цены на одно и то же изделие заметно снижаются по мере удаления от центра города.

12. Проблеми переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки.

На розвиток економіки країни велику роль відіграє розвиток та розміщення продуктивних сил. Під час розвитку науки і техніки пройшло три періоди: індустріалізація виробництва, механізація виробництва, автоматизація виробництва.

У результаті еволюції економічних систем сформувалися три їх основні типи: система вільного ринку, адміністративно-командна система або централізована та система змішаної економіки.

Ринкова економіка - це така економічна система, в якій всі питання економіки вірішують через ринок, ціни, прибуток та витрати. В ринковій економіці є мінімальне втручання держави у господарську діяльність. Основними перевагами ринкової економіки є приватна власність на засоби виробництва, ринковий механізм регулювання економічних процесів, що базується на системі вільної конкуренції, свобода економічної діяльності.

Для ринкової економіки характерні такі ознаки:

- велика частка економіки знаходиться у приватній власності;

- ринкова система управління;

- вільна свобода розвитку підприємництва;

- створення умов підприємствам для отримання максимального прибутку;

- незначне втручання країни у економіку.

Адміністративно-командна система - це така система економіки, яка характеризується високим ступенем державного втручання в економіку, у якій основне регулювання економікою здійснює держава.

Основними рисами адміністративно-командної системи є:

- основні засоби виробництва належуть і можуть використовуватися тільки державою;

- жорстка централізація держави у розподілі та перерозподілі ресурсів;

- не прихильність приватному бізнесу;

- директивне планування;

- виступає проти високих темпів розвитку НТП;

- не визнає вільної конкуренції і вільного ціноутворення.

Основним недоліком адміністративно-командної системи є те, що вона не здатна створювати особливо помітних стимулів на мікро- та макрорівні.

При такій системі жостко контролюється диференціальний дохід робітників і робиться все, аби дохід між різними верствами населення не сильно відрізнявся. Також така система має і ряд позитивних тенденцій, особливо у галузі виробництва ( має можливість швидко накопичити виробничі ресурси); вона сприяє скороченню безробіття в країні за допомогою розширеного виробництва та низькою його продуктивністю.