35. Поняття регулювання та його місце в системі управління

Регулювання – це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі через розробку і впровадження керуючою системою відповідних заходів

Основними завданнями регулювання є усунення усіх недоліків, відхилень, збоїв, що були виявлені у процесі контролювання

Функції контролювання та регулювання удосконалюються в керуючій та керованій системах.

Менеджери всіх рівнів управління іноді помиляються, вважаю­чи, що значення ефективної системи будь-якого регулювання очевидне для працівників.

Багато працівників організації часто виступають проти контро­лю і регулювання їх діяльності, що пояснюється несвоєчасним роз'ясненням з боку менеджерів мети контролю і необхідності здійснення регулювання.

Надмірний контроль і регулювання діяльності працівників зав­жди викликає незадоволення і зустрічає опір з їх боку.

Доланню опору контролю та регулюванню діяльності праців­ників сприяє попереднє обговорення та узгодження всіх дій з пла­нуванням в організації та роз'яснення мети контролю.

36. Види регулювання

1. Етапи процесу регулювання та їх характеристика

Основними видами регулювання є:

• розробка заходів щодо усунення відхилень від мети організації

• перегляд стандартів та критеріїв

• усунення відхилень шляхом врахування мотивацій працівників

• корегування планів

• перебудова оргструктури управління

Залежно від конкретних завдань системи, форми і методи регулювання можуть бути різними:

аналіз, перевірка, ревізія;

обстеження, само- і взаємоконтроль та регулювання;

регулювання зверху (менеджерами вищих рівнів) та регулювання знизу (менеджерами нижчих рівнів).

Регулювання в організації здійснюється частіше всього за двома основними напрямами:

У просторі-встановлюється зв'язок між окремими розосередженими працівниками, які займаються вирішенням одного і того ж питання

У часі-встановлюється зв'язок між працівниками, що діють у визначеній послідовності, або між виконавцями окремих функцій, які діють через великі проміжки часу.

Горизонтальне регулювання залежить від рівня контактування пра­цівників одного й того ж ієрархічного рівня. На практиці в організаціях використовуються три основні методи го­ризонтального регулювання: взаємного регулювання; створення спеціальних груп (комісій); через ринок.

Принципова схема регулювання діяльності організації

37. Етапи процесу регулювання та їх характеристика

Етапи процесу регулювання діяльності організації

Вітчизняні і зарубіжні вчені в галузі менеджменту виділяють такі етапи процесу регулювання діяльності організації:

Управлінське рішення керуючої системи	Виконання управлінсь­кого рішення керованою підсистемою	Контролю­вання (виявлення недоліків, відхилень)	Регулювання (усунення недоліків, відхилень)
1. Впровадже­ння нової технологічної лінії для виробництва продукції	Виробниц­тво заплано­ваної продукції	Виявлено високий процент бракованої продукції	Підготовка нового рішен­ня щодо удо­сконалення окремих тех­нологічних процесів
2. Укладання угоди з новим постачальни­ком матеріаль­них ресурсів	Отримання необхідних ресурсів	Виявлено невідповід­ність ресур­сів стандар­там якості	Приймається рішення про висунення претензій по­стачальнику ресурсів

Виявлені в процесі контролю відхилення та їх причини використовуються для регулювання діяльності підрозділів Т8 окремих працівників і коригування процесу виробництва, торгівлі у зв'язку з відхиленнями ВІД поставлених цілей.

Процес регулювання спрямований на забезпечення пропорційного і гармонійного розвитку різний сторін організації(технічної, виробничої ,фінансової та ін.. )об’єкта при оптимальних для даних умов трудових, грошових і матеріальних витрат.

В оперативному управлінні регулювання спрямовується на досяг­нення узгоджених дій конкретних виконавців з метою успішного розв'язання завдань і досягнення поставленої мети.

За способом здійснення регулювання може мати вертикальний або горизонтальний характер.

Регулювання по вертикалі набуває значення субординації — підпо­рядкування функції одних компонентів іншим, а в менеджменті — службове підпорядкування молодших старшим по службі.

Завданням вертикального регулювання є організація ефективного зв'язку і збалансування структурних підрозділів та їх працівників різних ієрархічних рівнів.

Основою вертикального регулювання є ланцюг інстанцій, який ґрун­туєтеся на розподілі владних повноважень, коли керівник вищою рівня спрямовує роботу нижчих, а ті, в свою чергу, своїх підлеглих.

Горизонтальне регулювання полягає у забезпеченні співробітництва керівників, спеціалістів та інших працівників підрозділів, між ЯКИми немає відносин підпорядкування

В результаті досягається погоджена єдність поглядів та спільні завдання.