4.2. Комплексний показник
СТУПЕНІ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ
Необхідно відзначити, що поняття відкритості розповсюджується не тільки на зовнішню торгівлю. Виділяється три ключові канали, які пов'язують національні економічні системи зі світовим господарством: 1) зовнішня торгівля; 2) рух капіталу; 3) взаємообмін національних валют.
Для визначення відкритості економіки через канал «рух капіталу» введений показник фінансової відкритості економіки як відношення притоку (імпорту) або відтоку (експорту) капіталу по відношенню до ВВП.
В. Соколов і Ю. Шишков запропонували показник, що дає повне уявлення про ступінь відкритості національної економіки. На їх думку, він повинен синтезувати всі види зовнішньоекономічних обмінів. Для цього необхідно визначити чисельник дробу. Автори розуміють під ним загальний об'єм надходжень (платежів) країни. Будь-який її економічний контакт із зовнішнім світом знаменується переміщенням грошей через кордон [Менкью, 2004, с. 407-410].
Для розрахунку сумарного обороту зовнішньоекономічних операцій пропонується використовувати всі статті базисного платіжного балансу, підсумовуючи вартість імпорту продуктів і послуг, а також довгострокові зарубіжні інвестиції. А можна, навпаки, узяти сумарний притік фінансових коштів в країну, тобто суму платежів і надходжень, що ділиться навпіл. При цьому автори даного, цілком закономірного підходу задаються питанням, чи можна з'єднати в одній формулі доданки чисельника, які якісно різнорідні, і представляють чисельники двох різних дробів:
На це питання вони відповідають позитивно. Необхідно ці доданки розглядати як величини відносні, що характеризують тільки ступінь відкритості національної економіки. При такому підході сумісність виправдана, і тоді комплексний показник відкритості національної економіки може бути виражений наступною формулою:
У економічно розвинених країн на частку обороту товарів припадає до 65, послуг — більше 15, довгострокових інвестицій — до 20—30%.
4.3. Коефіцієнти еластичності зовнішньоторговельного обороту як показники відкритості економіки
Іншим методичним напрямом дослідження вимірювання відкритості економіки є коефіцієнт еластичності зовнішньоторговельного обороту по відношенню до ВВП:
Коефіцієнт еластичності дає оцінку тенденцій (трендів) зростання відкритості економіки. Необхідно ввести обмеження: оскільки показник зростання зовнішньоторговельного обороту не відображає різноспрямованих зрушень в експорті і імпорті, він повинен роздільно використовуватися для аналізу впливу експорту і імпорту на відкритість національної економіки. Якщо протягом тривалого періоду значний експорт не доповнюється відповідним крупним експортом, що впливає на структуру господарства і економічне зростання країни, то це не що інше, як прояв автаркійної тенденції. Значне перевищення імпорту над експортом протягом тривалого часу теж далеко не завжди свідчить про відкритий характер економік, оскільки може досягатися за рахунок кредитів, субвенцій, переводу прибутків з-за кордону і тому подібне
При динамічному підході величини коефіцієнта еластичності експорту/імпорту більше 1 говорять про збільшення відкритості економіки; менше 1 — її зменшенні; коефіцієнт, рівний 1, — про збереження відкритості в незмінному стані.
Коефіцієнт еластичності необхідно розглядати в сукупності з абсолютним рівнем зовнішньоекономічного обороту на душу населення. Якщо цей показник досяг величини, з якою зовнішньоекономічні зв'язки починають стимулювати економічне зростання і позитивно впливати на структурні перетворення господарства, то навіть при коефіцієнті еластичності трохи більше 1 відкритість економіки збільшується достатньо швидко. Якщо ж початковий рівень зовнішньоторговельного обороту ще не досяг цього рівня (порогу), розвиток зовнішньоекономічних зв'язків країни йде поволі, що затрудняє отримання вигод, які дає відкрита економіка.
В період подолання економічної відсталості і створення «мінімального» промислового комплексу з позиції концепції відкритої економіки важливо, щоб коефіцієнт еластичності експорту/імпорту промислових товарів був вищий 1.