Організаційні засади функціонування фінансів

4) Охарактеризуйте функції, що виконують фінанси.

Фінанси – це сукупність грошових відносин пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів, а також з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання ВВП, а за певних умов і національного багатства.

Фінанси виконують дві функції:

• розподільну;

• контрольну.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП.

Механізм дії розподільної функції фінансів пов’язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів.

Перерозподіл включає два етапи:

• вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

• використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси — це інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розпо­дільних відносин. Рух грошових потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості і тому об’єктивно вимагає контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб’єкти контролюють один одного. Саме така підконтрольність забезпечує збереження фінансових ресурсів та формування доходів на законній основі. Виконуючи розподільну і контрольну функції, фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони:

• забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

• забезпечують кругообіг фінансових ресурсів;

• здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

• відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

• утворюють систему фінансових показників;

• забезпечують усеохоплюючий контроль між суб*єктами.

5) Розкрийте сутність фінансової політики та її складові.

Фінансова політика – це комплекс дій і заходів, які здійснюються державою в межах наданих їй функцій і повноважень у сфері фінансової діяльності підприємств, громадян і безпосередньо державі з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

Суб’єктами вироблення фінансової політики є держава в особі вищих органів влади і управління. Суб’єктами реалізації фінансової політики є всі фінансові органи і інституції.

Монетарна політика являє собою комплекс дій та заходів у сфері грошового ринку. Її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів.

Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона здійснюється шляхом упровадження різноманітних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окремими напрямами державних видатків.

Фіскальну політику дещо умовно можна поділити за двома напрямами — на податкову і бюджетну. Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері оподаткування — установлення видів та співвідношення податків, визначення платників та підходів до них, установлення ставок оподаткування, надання податкових пільг тощо. Бюджетна політика являє собою діяльність щодо формування бюджету держави, його збалансування, розподіл бюджетних коштів тощо.

Фінансова стратегія — це політика, що розрахована на довготермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку.

Фінансова тактика являє собою поточну політику, спрямовану на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії.

В залежності від ступеня законодавчої чи адміністративного регламентування фінансова політика поділяється на три типи:

1. жорстка регламентація(переважна частина фінансових відносин регулюється державою і передбачає високий рівень бюджетної централізації ВВП (держава на 90% втручається в діяльність підприємства));

2. помірна регламентація здійснюється у законодавчій формі і охоплює обмежену частину фінансових відносин (взаємовідносини між державою щодо сплати податків);

3. політика мінімальних обмежень спрямовується на формування максимального зацікавлення суб’єктів підприємницької діяльності.

Залежно від завдань, на розв’язання яких спрямована фінансова політика, вона поділяється на такі види:

• політика стабілізації(спрямована на підтримання макроекономічної рівноваги на основі сталих обсягів виробництва при стабільності цін);

• політика економічного зростання(прямована на досягнення необхідного для країни рівня щорічного збільшення обсягів ВВП з урахуванням її потенціалу);

• політика стримування ділової активності(використовується для регулювання економічного циклу з метою запобігання кризи надвиробництва чи недопущення виснаження економіки).

За характером реалізації фінансова політика поділяється на дискреційну та недискреційну. Дискреційна політика передбачає здійснення державою певних заходів, спрямованих на реалізацію фінансової стратегії і тактики. . Недискреційна політика полягає у використанні певних фінансових інструментів — «умон­тованих стабілізаторів», які автоматично регулюють ситуацію в економіці.