56. Нормативно-правове забезпечення страхової діяльності в Україні.

Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні).

Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Конституція України та Закон України "Про страхування” в редакції від 4 жовтня 2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України, нова редакція якого введена з 1 січня 2004 року.

Законодавство визначає обов'язки та права суб'єктів страхового ринку, договірні відносини між сторонами, порядок та умови здійснення страхових виплат, страхового відшкодування, форми страхування, перелік добровільних та обов'язкових видів страхування, систему державного регулювання, повноваження органів державного регулювання, умови ліцензування страхової діяльності, вимоги до правил страхування, умови забезпечення платоспроможності страховика, вимоги до його статутного капіталу, формування страхових резервів, правила і напрями розміщення коштів страхових резервів тощо.

Загальні аспекти державного регулювання страхового ринку харак­теризують такі основні законодавчі акти:

• Закон України "Про господарські товариства ";

• Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ".

Нормативні акти міністерств та відомств деталізують ті чи інші зако­нодавчі норми.

57.Необхідність і методи державного регулювання страхової діяльності в Україні.

Державне регулювання страхової діяльності є системою рішень, прийнятих на вищому рівні законодавчої і виконавчої влади і спрямованих на створення сприятливих умов для роботи вітчизняних страхових компаній, захист інтересів споживачів, ефективний розвиток страхового ринку.

Водночас, державне регулювання спрямовує розвиток страхування у тому напрямку, який визнано найбільш доцільним з погляду його впливу на інші макроекономічні та соціальні явища, що реалізується через державні цільові програми розвитку окремих видів страхування, які мають найбільше економічне і соціальне значення.

Державне регулювання страхової діяльності передбачає використання як прямих, так і непрямих методів впливу держави та її втручання у здійснення страхової діяльності.

Прямі методи включають: нормативно-правове забезпечення страхової діяльності та застосування ліцензування, регулювання норм платоспроможності. Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою: законодавчої бази; нагляду за страховою діяльністю.

До непрямих методів належать методи інвестиційної, фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики, а саме: встановлення вимог до формування, розміщення та обліку страхових резервів, обмеження участі іноземних інвесторів у статутному фонді страховика, оподаткування страхової діяльності, прибутків від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів від інших фінансових операцій, вимоги до формування статутного фонду тощо.