- •1.Виникнення деонтології як науки
- •2.Функції юридичної практики
- •3.Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •4. Поняття та ознаки юридичної деонтології
- •5. Метод здійснення юридичної діяльності
- •6. Кваліфікаційні вимоги до суддів
- •7. Предмет та завдання юридичної деонтології
- •8. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів: загальна характеристика
- •9. Професійно-особисті якості юриста
- •10. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •11. Обов'язки та права суб'єктів юридичної практичної діяльності
- •12. Психологічна культура юриста
- •13. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук
- •14. Функції юридичної практики
- •15. Інтелектуальна культура юриста
- •16.Формування юриста як професіонала
- •17. Методи здійснення юридичної діяльності
- •18. Кваліфікаційні вимоги до адвокатів
- •19. Предмет та об’єкт юридичної деонтології
- •20. Структура та види юридичної практики
- •21. Кваліфікаційні вимоги до юрисконсульту
- •22. Система юридичної діяльності: загальна характеристика
- •23. Сутність правотворчої функції юридичної практики
- •24. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури
- •25. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві та державі
- •26. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів: загальна характеристика
- •27. Кваліфікаційні вимоги до державних виконавців
- •28. Юридична діяльність як соціальної діяльності, її зміст та види
- •29. Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах: загальна характеристика
- •30. Вимоги до працівників відділів реєстрації актів громадянського стану
- •31. Завдання юридичної деонтології як навчальної дисципліни
- •32. Правове регулювання статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- •33. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •34. Сутність правоконкретизуючої функції юридичної практики
- •35. Права та обов’язки осіб, які здобувають професію юриста у вищих навчальних закладах
- •36. Дисциплінарна відповідальність суддіВ
- •37. Сутність право стабілізуючої функції юридичної практики.
- •38. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти
- •40. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук
- •41. Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •42.Компетентність як показник професійної майстерності юриста. Структура компетентності
- •43. Класифікація юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології
- •44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності
- •45. Психологічна культура юриста
- •46. Професія, спеціальність та кваліфікація юриста
- •47. Система та структура юридичної освіти в Україні
- •48 Естетична культура юриста
- •49. Сутність оптимізуючої функції юридичної практики
- •50. Види юридичної діяльності
- •51. Причини професійної деформації працівників юридичної сфери
- •52. Юридична деонтологія як наука, її предмет, завдання та методи
- •53. Система вищої юридичної освіти в Україні
- •54. Престиж юридичної професії в Україні та світі.
- •55. Сутність систематизаційно-спрямовуючої функції юридичної практики
- •56. Учасники навчально-виховного процесу
- •57. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста
- •58. Становлення та розвиток юридичної деонтології.
- •59. Принципи та функції юридичної практичної діяльності.
- •60. Кваліфікаційні вимоги до адвоката
- •61. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань
- •62. Форми юридичної діяльності
- •63.Професіограма судді
- •64. Поняття юридичної деонтології та її принципи
- •65. Засоби юридичної діяльності
- •66. Професіограма адвоката
- •67. Система юридичної діяльності
- •68. Фактори формування професійної свідомості юриста
- •69. Професіограма юрисконсульта
- •70. Предмет юридичної деонтології
- •71. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності
- •72. Професіограма прокурора
- •73. Принципи та функції юридичної практичної діяльності.
- •74. Структура вищого закладу юридичної освіти
- •75. Професіограма нотаріуса
48 Естетична культура юриста
Естетична культура юриста — це розуміння юристом правил зовнішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на практиці з метою ефективного розв'язання юридичних завдань.
Охарактеризуємо складові естетичної культури юриста.
Культура мови — це літературна мова, вільне володіння юридичною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати правильний тон у розмові.
Культура зовнішнього вигляду — це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для юристів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має державно-офіційний характер.
Культура організації робочого місця — це створення естетичної обстановки діяльності юриста, комфортності. Однак юрист повинен орієнтуватись на відвідувачів, тому його робоче місце не повинно відволікати увагу відвідувачів.
Культура підготовки юридичних документів — відсутність технічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних помилок, нерозбірливого рукописного тексту тощо.
Отже, культура юриста складається з політичної, правової, етичної та естетичної культур. Необхідно підкреслити, що тільки високий рівень культури дає можливість юристу реалізувати своє високе соціальне призначення.
49. Сутність оптимізуючої функції юридичної практики
Функції юридичної практики — це певні напрями впливу юридичної практики на суспільне й особисте життя суб'єктів суспільства, які визначають природу і сутність названої практики, її місце у правовій системі суспільства, соціально-правове призначення та перетворюючий характер.
У правотворчій діяльності юридична практика виконує наступні функції:
правоспрямовуюча функція.
з'ясувальнозабезпечуюча функція.
роз'яснювальнозабезпечуюча функція.
правотворча функція.
правостабілізуюча функція.
оптимізуюча функція.
правоконкретизуюча функція.
оптимізуюча функція.
У процесі діяльності правотворчий орган формує такі оптимальні моделі, форми своєї діяльності, котрі дозволяють йому з найменшими затратами зусиль і часу розробляти й приймати ефективні правові норми, які вимагаються потребами життя суспільства. Здійснення діяльності за такими сформованими моделями дій оптимізує діяльність правотворчого суб'єкта, значно підвищує ефективність і продуктивність його роботи.
50. Види юридичної діяльності
Визначення видів юридичної діяльності залежить певною мірою від того, який критерій взяти за основу класифікації. Нами вже було визначено три види юридичної діяльності за основними формами її здійснення - практична, наукова, освітня, що дуже важливо для її загальної характеристики. Однак, є й інші критерії, використання яких надає змогу охарактеризувати юридичну діяльність в іншій площині, або іншому аспекті через призму науково-дослідницького інтересу. Так, наприклад, виділяють:
За змістом: консультування, тлумачення, виступи в юридичних установах, ведення юридичної справи тощо.
За професійною спеціалізацією або за суб'єктами здійснення: адвокатська, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна.
За соціальними сферами: юридична діяльність в сфері економіки, політики, в духовній сфері.
За кількістю уповноважених осіб, що здійснюють розгляд юридичної справи: індивідуальна (одноособова), колегіальна (колективна).
За змістом інтелектуальної роботи (пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна)3
Найбільшого практичного значення має проведення класифікації видів юридичної діяльності за спеціальностями, які історично склалися в межах юридичної професії та значною мірою відбивають зміст окремих професійних напрямів юридичної роботи, їх характеристиці присвячується окремий розділ, в якому будуть визначені особливості кожної юридичної спеціальності, її роль в процедурі розгляду та вирішення юридичної справи, риси схожості та відмінностей по відношенню до інших спеціальностей.