60. Грошова система України, її поняття, основи правового регулювання.

Категорію "грошова система" слід розглядати у двох аспектах, які мають відповідний зміст. По-перше, досліджувана категорія -це конкретно-історичний тип організації грошових відносин; вона відображає стан еволюції організаційно-правової форми грошового обороту. Тип грошової системи залежить від того, які метали виконують роль загального еквівалента, які гроші функціонують як засоби обігу і платежу, а також тим, який зв’язок існує між паперовими й повноцінними грошима1. Залежно від цього розрізняють такі типи грошових систем: а) система металевого обігу, за якої грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу й виконує всі функції грошей, а кредитні гроші розмінні на метал; б) система обігу кредитних і паперових грошей, за якої повноцінні гроші витиснуті з обігу.

Грошова система—особлива категорія. її особливість полягає в тому, що вона одночасно належить і до економічного базису і до політичної надбудови. Як базисна категорія грошова система є сукупністю економічних відносин, що складаються в процесі функціонування грошового обороту між його суб’єктами на території держави. Будучи надбудовним явищем, ця система є державно-правовою формою організації грошового обороту, включаючи сукупність державних органів, які здійснюють управління грошовим оборотом і наділені для цього відповідним правовим статусом.

Отже, з урахуванням викладених підходів під грошовою системою України слід розуміти організаційно-правову форму грошового обороту на її території.

В Україні види державних грошових знаків мають подвійне законодавче закріплення: по-перше, в ч.2 ст. 34 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. встановлено, що "готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (металевих)"; по-друге, у п.3.2. ст. З Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" 05.04.2001 р. передбачено, що "грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість". Це означає, що законодавцем встановлено вичерпний перелік державних грошових знаків, які можуть перебувати в обігу на території України. Будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті» визначено в ст. 1 Закону "Про Національний банк України9’ як грошові сурогати.

61.Кошторисно-бюджетне фінансування.

Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності установ законодавчої, виконавчої, судової влад, прокуратури, обороноздатності, а також утримання соціально-культурної сфери та державних і комунальних підприємств, які не мають власних доходів здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування – метод безповоротного, безвідплатного відпуску коштів на утримання установ, що перебувають на бюджетному фінансуванні на основі фінансових планів – кошторисів.

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ є кошторис. Кошторис бюджетних установ – основний плановий документ. який надає повноваження бюджетній установі щодо одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис можна розглядати як:

• акт управлінської діяльності – кошторис визначає виділення та використання бюджетних коштів.

• як фінансовий план – акт планування на підставі якого установа фінансується з бюджету протягом року і в якому встановлюються граничні суми асигнувань, що заборонено перевищувати.

• як правозастосовний акт – кошторис це акт, що припиняє свою дію після його виконання.

• як правовий акт – акт з моменту затвердження якого виникають фінансові правовідносини і який відповідно до вимог законодавства визначає:

1. конкретний розмір коштів на конкретні заходи і на визначений термін.

2. права і обов'язки керівників бюджетних установ з використання встановленого обсягу коштів.

3. права і обов'язки фінансових організацій з виділення цих коштів та контролю за їх використанням.

На відміну від інших фінансових планів кошторис передбачає витрати лише бюджетних установ, відображає односторонній витратний характер зв'язку з бюджетом.

Кошторис має певне суспільне, економічне та правове значення, яке полягає в тому, що кошторис:

• впливає на діяльність бюджетних установ та організацій.

• забезпечує ефективне і цільове використання коштів.

• дає можливість контролювати виконання фінансових показників.

• визначає права і обов'язки розпорядників бюджетних коштів, а також обов'язки фінансових органів з виділення цих коштів та здійснення контролю за цільовим їх використанням.

Кошторис має дві складових:

• загальний фонд – містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету.

• спеціальний фонд – містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків при здійсненні відповідних видатків згідно з законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Існує два види кошторисів:

• індивідуальні та зведені кошториси.

• плани асигнувань.

Зведені кошториси та плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Кошторис містить в собі:

• загальні відомості про бюджетні установу (код та назва бюджетної установи з зазначенням коду та назви відомчої класифікації видатків головного розпорядника коштів, код і назва програмної класифікації видатків державного бюджету, а також код і назву тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів

• показники надходжень коштів із загального та спеціального фондів бюджету.

• показники видатків та надання кредитів (поточні видатки, капітальні видатки, нерозподілені видатки).