90. Конституційний процес в Україні Прийняття Конституції України, її значення.

Прийняття Основного Закону України стало законо­мірним та логічним завершенням тривалого і надзвичай­но складного та суперечливого конституційного процесу в Україні. Він розпочався 16 липня 1990 р., коли Верхов­на Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України, і відбувався у два етапи.

Перший етап конституційного процесу розпочався 16 липня 1990 р. із прийняттям Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України, яка передбачала верхо­венство, самостійність, повноту і незалежність влади в межах території України.

У жовтні 1990 р. Верховна Рада створила Конституційну комісію з підго­товки проекту Конституції.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, який був підтриманий на Всенародному референду­мі 1 грудня 1991 року.

Із проголошенням незалежності в Україні розгортається конституційний процес — розробка й обговорення різних варіантів нової Конституції, її розділів і статей. Конституційний процес умовно можна поділити на кіль­ка періодів.

Упровдож першого періоду (1990 — жовтень 1994 р.) була сформована Конституційна комісія на чолі з Президентом Л. Кравчуком і Головою Вер­ховної Ради І. Плющем; до комісії також увійшли учені-правознавці, судді, працівники правоохоронних органів, народні депутати. Результатом роботи комісії стало створення двох варіантів проекту Конституції, які були винесе­ні на всенародне обговорення. Однак жоден із них прийнятий не був.

Другий період розпочався у листопаді 1994 р., після позачергових вибо­рів Президента України і формування нового складу Верховної Ради. Кон­ституційну комісію очолили Президент України Л. Кучма і Голова Верхов­ної Ради О. Мороз. Нові проекти створювалися представниками різних політичних партій. Найгострішими проблемами були механізм прийняття Конституції, форма правління в Україні, питання власності, виборчої систе­ми, державної мови і символіки.

Унаслідок суперечностей між Президентом і Верховною Радою Л. Кучма 26 червня 1996 р. видав Указ про проведення у вересні 1996 р. Всеукра­їнського референдуму щодо прийняття Конституції України. У пошуках компромісу було створено Узгоджувальну комісію на чолі з М. Сиротою. Суперечку викликали питання, що стосувалися співвідношення повнова­жень законодавчої та виконавчої влад, статусу російської мови, державної символіки та ін. На думку багатьох політиків, Конституційний процес зайшов у глухий кут.

У ніч на 28 червня 1996 р. більшістю голосів депутати Верховної Ради прийняли Конституцію України. її текст підписали Президент України і Голова Верховної Ради.

Конституція включає 161 статтю і 14 розділів (15-й розділ містить «Пе­рехідні положення»).

Конституція України має найвищу юридичну силу. Вона визначає форму правління, державний устрій, політичний режим України як незалежної, суверенної, правової держави.

Найвищою соціальною цінністю за Конституцією є людина; Конституція визначає права, свободи й обов'язки громадян України. На сучасному етапі депутатами Верховної Ради обговорюється питання про внесення змін до Конституції України.

АБО

28 червня 1996 р. — день прийняття Конституції України — проголошено державним святом.

Прийняття Конституції України завершило процес становлен­ня політичної системи республіки як єдиного цілісного організму з більш-менш чіткою визначеністю його структурних елементів, їхнього функціонування та принципів взаємодії. І саме в цьому насамперед полягає значення Конституції України. З її ухвален­ням визначено базові принципи вищих органів держави і місце­вого самоврядування, їхні взаємовідносини та компетенцію, а та­кож права, свободи та обов'язки громадян.

Значення нової Конституції України полягає і в тому, що вона створює юридичні основи для ефективної розбудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого гро­мадянського суспільства, поступового входження України до сві­тового співтовариства.

Уведення в дію Конституції відкрило можливості для здійс­нення державного будівництва в певних визначених рамках, діяль­ності державних інститутів у конституційному полі, розмежування функцій гілок влади, більш-менш чіткого визначення їх компете­нції і механізму взаємодії.

Конституція визначила три головні функції Верховної Ради, зокрема, вироблення та ухвалення законів, контроль за діяльніс­тю уряду, визначення засад зовнішньої політики держави. Конс­титуція наділила Верховну Раду й вагомими контрольними функ­ціями, якими передбачено заслуховування голови уряду, мініст­рів, керівників відомств на пленарних засіданнях і на засіданнях депутатських комітетів та комісій.

Помаранчева революція або „18 днів, що потрясли світ"

Условниках української ментальності поки що цього виразу нема, але пройде зовсім небагато часу і він стане одним з найбільш вживаним не тільки на теренах України, але й у багатьох країнах світу. Зразу ж потрібно обмовитись, що його вже активно вживає не тільки Україна і Росія,

але також країни СНД, Європа і Америка, весь цивілізований світ. Останнім часом навіть стало модним на міжнародних зустрічах одягати помаранчеві стрічки — це залюбки роблять президенти Америки і Канади, Німеччини та Польщі, Литви і Грузії, багатьох інших країн. Що ж відбулося у нас і коли це почалося?

Перш за все потрібно диференціювати поняття революція, точно дати йому означення - загалом філософи та соціологи визначають це як злам старого і прихід нового (різними способами - як мирним так і збройним, з конкретною руйнацією матеріальних цінностей). Але останнім часом почали багато говорити

про злам (тоото ту ж революцію; у свідомості мільйонів людей - українське суспільство на протязі останніх років дійсно звільнилося (чого зовсім не чекала існуюча влада) від психології рабів і почало формувати в собі основи світосприйняття вільних людей. Літератори говорять, що ми знову народилися, але історики категорично заперечують це (навіть з точки фізичного поняття не можна народити двічі одну і ту ж людину) - ясно одне - ми просто піднялися з колін вже іншими людьми.