Класифікація модемів

Існує ряд класифікаційних ознак за якими можна класифікувати модеми:

за областю використання,

за методом передачі,

за інтелектуальними можливостями,

за конструкцією,

за підтримкою протоколів модуляцій,

за корекцією помилок,

за стисканням інформації,

за взаємодією.

За областю використання сучасні модеми можна розподілити на такі групи:

- Модеми для комутованих телефонних каналів;

· Модеми для виділених телефонних каналів і фізичних з’єднувальних ліній;

· Модеми для цифрових систем передачі;

· Модеми для стільникових систем зв’язку;

· Модеми для пакетних радіомереж;

· Модеми для локальних радіомереж.

Найбільша кількість модемів призначена для використання на комутованих телефонних каналах. Такі модеми повинні вміти працювати з автоматичними телефонними станціями (АТС), розрізняти їх сигнали та передавати свої сигнали набору номера тональним або імпульсним методом.

Основна відмінність модемів для виділених і фізичних ліній полягає в тому, що смуга частот фізичної лінії не обмежена смугою 300Гц – 3,4кГц телефонного каналу.З точки зору сигналів модеми для фізичних ліній поділяються на модеми низького рівня (лінійні драйвери), що використовують цифрові сигнали, та модеми основної смуги, в яких використовуються методи модуляції аналогічні телефонним модемам. В модемах низького рівня використовуються цифрові методи імпульсної передачі без постійної складової з максимальною швидкістю до 19,2Кбіт/сек. Модеми основної смуги використовують різні види квадратурної модуляції, що дозволяє радикально скоротити необхідну смугу частот. На виділених фізичних лініях такі модеми можуть передавати зі швидкістю до 100Кбіт/сек.

Модеми для цифрових систем передачі нагадують модеми низького рівня з точки зору передачі цифрових сигналів. Однак на відміну від них вони забезпечують функції канальних інтерфейсів каналів типу Е1/Т1 або ISDN.

Модеми для стільникових систем зв’язку відрізняються компактністю виконання і підтримкою спеціальних протоколів ZyCELL, ETS i MNP10. Пакетні радіомодеми дозволяють забезпечити передачу даних по радіоканалах між мобільними користувачами. Такий радіоканал організовується з використанням типових КВ або УКВ радіостанцій налаштованих на однакову частоту. При цьому пакетний радіомодем може використовувати один радіоканал з іншими модемами в режимі багатонапрямного доступу в спільній радіомережі.

Модеми для локальних радіомереж працюють по радіоканалах на невеликі (до 300м) відстані з великою швидкістю (2 – 10мбіт/сек) передачі інформації.

За методом передачі модеми поділяються на асинхронні та синхронні. Асинхронний режим передачі використовується тоді, коли дані, що передаються, генеруються у випадкові проміжки часу. При такій передачі кожен символ інформації, що передається, обрамляється додатковими стоповим та стартовим бітами. При синхронному методі передачі відбувається об’єднання великого числа символів або байт в окремі блоки або кадри. Весь кадр передається як одна послідовність біт без будь-яких затримок між елементами. Для забезпечення синхронізації повинні виконуватись такі вимоги:

а) послідовність біт не повинна мати довгих послідовностей нулів або одиниць для стійкого виділення тактової частоти синхронізації;

б) кожен кадр повинен мати зарезервовані (маркерні) послідовності біт, що вказують на його початок та кінець (маркери);

За інтелектуальними можливостях можна виділити модеми:

·  без системи управління

·  з підтримкою АТ команд

·  з підтримкою команд V25bis

·   з фірменною системою команд

·   з підтримкою протоколів мережного керування.

Більшість модемів підтримують Hayes (АТ) команди, що дозволяють користувачу повністю керувати характеристиками модема та параметрами зв’язку. Ці команди підтримують не тільки модеми для ТКЗК, а також пакетні радіомодеми, модеми для ISDN і ряд інших спецмодемів.

За конструкцією модеми поділяються на :

·  внутрішні

·   зовнішні

·   портативні (призначені для використання з Note Book)

·  групові (сукупність окремих модемів, об’єднаних в один блок з одним блоком живлення).

За підтримкою протоколів модеми поділяються на такі, що підтримують фірмені протоколи і на такі, що підтримують міжнародні протоколи. Протоколи міжнародного рівня розробляються під егідою ITU та відносяться до серії V. Самі  протоколи поділяються на протоколи модуляції (V21, V22, V22bis, V23, V32, V33, V34 – загальні, V17, V27, V29 - факсмодемні), протоколи корекції помилок (V42, V29), стискання (V42bis), взаємодії (V25bis, V8).