13. Сучасній постмодернізм в економічній методологіїі б. Колдуелл, л. Боленд, д. Макклоскі.

Процес, витоки якого знаходяться в середині минулого століття, що характеризується в якості переходу від індустріалізму до постіндустріалізму, або від епохи Модерну до Постмодерну, викликав глибокі соціально-економічні зміни і колосальні наслідки у всіх сферах суспільства. Ці зміни та їх наслідки мали неоднозначний характер і тому сприймалися і оцінювалися по-різному в багатьох наукових працях провідних вчених. В основному переважав оптимістичний погляд, ініційований Д. Беллом, котрий в своїх працях досить позитивно оцінював постіндустріальне суспільство загалом, звертаючи увагу головним чином на його переваги: інноваційний характер виробництва, зростаюча роль освіти і знання, перетворення його в «колективне благо», справедлива меритократія, підкорення економічного і соціального культурному, ствердження класу - носія знання в якості основної характеристики, перетворення етосу науки в етос всього суспільства. Учені всіх країн здійснювали свої теоретичні розвідки і прогнози в контексті концепту постіндустріального суспільства.

В контексті методології історіософського аналізу Постмодерну необхідно розрізняти етапи розвитку людства по різних основах і з неоднаковим ступенем деталізації. Після неоліту прийнято говорити про існування доіндустріального (аграрного), індустріального і постіндустріального суспільств. У символічному універсумі цьому приблизно відповідає реалістична, модерністська і постмодерністська свідомість. Якщо брати безпосереднє знання, науку, то в їхньому розвитку, відповідно, виділяються класична, некласична і постнекласична стадії. У філософії це приблизно етапи субстанціалізму й еволюціонізму (метафізики), енергетизму і суб’єктності (діалектики), структуралізму і синергетики (реляціонізму). В економіці – це доекономічне, економічне і постекономічне суспільство, як вважає В.Л. Іноземцев.

Для виявлення сутності Постмодерну його важливо співвіднести з відповідними етапами історичного процесу, насамперед з попереднім – Модерном, попередньо усвідомивши розходження між різноманітним реальним змістом будь-якого суспільства і тенденцією, головним, ведучим напрямком його розвитку, що у символічному універсамі виражається у вигляді пануючого світогляду (ідеології).

13. Нормативна методологія економічної науки та дескриптивна (позитивна) методологія.

У сучасній світовій економічній думці загальновизнаним є поділ економічної науки на позитивну і нормативну. Фактично позитивні та нормативні судження мали місце вже в економічній думці мислителів Стародавнього Світу і Середньовіччя. Вважається, що попередником розрізнення цих двох складників науки був видатний шотландський філософ і економіст Д. Юм (1711—1776). У праці основоположника політичної економії А. Сміта "Дослідження про природу і причини походження багатства народів" (1776) таке розмежування послідовно проведено за їх суттю під час розгляду різних питань політичної економії. Вчений чітко визначив два різні завдання, що ставить політична економія, котру розглядають як особливу галузь знання, вкрай потрібну державному діячеві або законодавцеві: збагачення і народу, і правителя. По суті, це формулювання А. Смітом нормативного підходу (завдань) економічної науки на відміну від теоретичного розгляду економічного ладу.

Питання про розвиток політичної економії (економічної теорії) щодо співвідношення двох її складових — позитивної та нормативної — розглядалося у працях багатьох відомих учених-економістів.

"Позитивну науку можна визначити як сукупність систематичних знань, віднесених до того, що є, а нормативна або регулятивна наука — як сукупність систематичних знань, які належать до того, що має бути, і тому їх предметом є ідеальне, як щось відмінне від дійсного".

На думку Дж.Н. Кейнса, основна мета позитивної економічної науки полягає у пізнанні сутності економічних процесів, головне завдання нормативної економічної теорії — у розробці економічно повинного, певних принципів і методів, котрі б ідеально регулювали функціонування економічної системи.

Тобто позитивна економікс вивчає те, що є, тоді як нормативна виражає суб'єктивні уявлення про те, що має бути. Позитивна економікс досліджує фактичний стан економіки; нормативна визначає, які конкретні умови або аспекти економіки бажані чи небажані"1.

Учені досліджують історію економіки та історію економічної думки, як і інші історико-економічні науки, з оціночно-нормативних позицій в єдності їх позитивної та нормативної складових. Такий підхід відповідно відображається й у викладенні та вивченні інтегрального навчального курсу, коли історія економіки та економічної думки розглядається з погляду відображення у ній, по-перше, позитивного й нормативного аспектів економічних теорій, шкіл, напрямів, що вивчаються, по-друге, позитивного і нормативного складників у власне історико-економічній науці. Трактування такої позитивної історії з тих чи інших теоретико-методологічних позицій дослідника — це нормативна історія.

В економічній теорії парадигма позитивної та нормативної складових залишається незмінною у кожний конкретний період розвитку, в межах тих чи інших шкіл або напрямів теорії, безвідносно до тих чи інших їх подальших трактувань. В історії економіки та економічної думки її позитивна складова залишається незмінною, безвідносно до конкретного періоду дослідження, але нормативна — неминуче множинна та різна, що зумовлено різними світоглядними позиціями різних дослідників. Щоб переконатися у цьому, варто порівняти трактування становлення, розвитку та суті теорій, шкіл, напрямів економічної науки з позицій марксизму, неокласики, інституціоналізму тощо.

Поділ економічної науки на позитивну і нормативну не слід плутати з поділом економічної теорії на такі її складові, як мікро-, мезо-, макро- та глобальна економіки. Важливо розуміти, що ці поділи здійснюються за різними критеріями. У першому випадку розрізнення відбувається за лінією сущого і бажаного, а У другому — за лінією дослідження економічних законів і залежностей різних за масштабами (величиною, охопленням) об'єктів аналізу. В історії економіки та економічної думки такі об'єкти "переосмислюються" через певні теорії, школи, напрями, що охоплюють різні за масштабами одиниці аналізу (народне господарство, галузь, фірма, домашнє господарство тощо).

Дж.М. Кейнс зробив такий загальний висновок: "Реалістичне та історичне розуміння політичної економії відбувається одночасно, і ті її сфери, в яких їх найчастіше застосовують, у більшості випадків збігаються".