Іі. Критерії оцінювання

Інтервальна шкала оцінювання досягнень студентів у ЗНУ

За шкалою ECTS	За шкалою університету	За національною шкалою
		Екзамен
A	90 – 100 (відмінно)	5 (відмінно)
B	85 – 89 (дуже добре)	4 (добре)
C	75 – 84 (добре)
D	70 – 74 (задовільно)	3 (задовільно)
E	60 – 69 (достатньо)
FX	35 – 59 (незадовільно з можливістю повторного складання)	2 (незадовільно)
F	1 – 34 (незадовільно – без можливості повторного складання)

Оцінка «відмінно» за національною шкалою (A – за шкалою ECTS) передбачає чітку, послідовну, логічну відповідь на поставлене питання. Студент володіє всіма необхідними категоріями, визначеннями та дефініціями з питань білета; розкриває питання про стан наукової розробки проблеми відносно до кожної із складових білета; чітко характеризує систему критеріїв аналізу зафіксованих у білеті питань, а також висловлює власну точку зору відносно зазначеної проблеми.

Оцінка «добре» за національною шкалою (B, C – за шкалою ECTS) передбачає повну відповідь відносно питань зафіксованих у білеті. Студент володіє головними категоріями та визначеннями; може охарактеризувати сутнісні та змістовні параметри проблеми; відповідає на додаткові питання. При розкриті питань відсутня характеристика наукової розробки теми; не в повній мірі розкриваються зв’язки між складовими підсистемами питання; власна думка відсутня або не обґрунтована.

Оцінка «задовільно» за національною шкалою (D, E – за шкалою ECTS) передбачає наявність поверхових теоретичних знань, володіння головними категоріями та присутність системних уявлень про сутність визначеної в питанні проблеми. Студент орієнтується в комплексі інформації з питань, зазначених у білеті. Відповіді на додаткові питання є неповними або поверховими.

Оцінка «незадовільно» за національною шкалою (FX, F – за шкалою ECTS) передбачає наявність поверхових уявлень щодо змісту та сутності питань, зазначених у білеті. Студент не може структурувати інформацію з питання, сформулювати системне визначення необхідних дефініцій, категорій та понять; не відповідає на додаткові питання голови та членів Державної екзаменаційної комісії.

Екзаменаційний білет складається з чотирьох питань. Кожне з цих питань представляє одну з чотирьох вказаних вище дисциплін програми ДЕК і може бути оцінено до 25 балів. Таким чином студент в цілому на екзамені може набрати до 100 балів.

Ііі. Структура програми «управління соціальними процесами»

1. Загальна характеристика управління соціальними процесами. Управління та менеджмент. Управління як специфічні відношення між суб'єктами соціального процесу. Управління як система, що саморозгортається. Зміст та логіка розвитку управління як соціального феномена. Функції та принципи управління соціальними процесами. Соціальний процес як об’єкт управління. Суб’єкти управління соціальними процесами.

2. Природа управлінських відносин. Генезис управлінських відносин. Сутність, зміст та форма управлінських відносин. Відображення суспільних потреб. Соціальні запити. Процес управління. Зворотний зв'язок. Специфіка самоорганізації, управління, регулювання та керівництва. Управлінська інформація: директивна та виконавча. Стихійна, нормативна та смислова регуляція. Співвідношення управління та саморегуляції. Самоорганізація соціального життя.

3. Основні концепції наукового управління. Виникнення тейлоризму та його сутність. Розвиток управлінської думки у працях послідовників Тейлора. Головні проблеми фордизму. Аналіз головних принципів школи наукового управління. Бюрократичний підхід. Принципи А. Файоля. «Рух за гуманні стосунки»: аналіз головних принципів.

4. Сутність теорії соціальних змін. Типологія соціальних змін. Головні форми соціальних процесів. Еволюційні процеси.

5. Класифікація моделей життєвого циклу. Розвиток циклічних уявлень. Приклади моделей життєвого циклу. Теорії життєвого циклу людини, родини, організації, держави, етносу.

6. Моделі хвильової динаміки. Природа періодичності. Хвилі економічної динаміки, політико-ділової циклічності. Цикли боротьби за світове панування.

7. Хвилі соціокультурної динаміки. Засади еволюційної теорії П. Сорокіна. Півстолітні цикли в соціокультурній еволюції.

8. Перехідні моделі соціальних процесів. Кризи та реформи як різновиди соціальних процесів. Теорії управління кризами та реформами. Підходи до моделювання революційного процесу.

10. Сучасні теорії структурної динаміки. Моделі теорії катастроф. Синергетика та теорія хаосу. Дисипативні структури І. Пригожина.

11. Концепція соціального ринкового регулювання. Державне регулювання у США. Управління та планування в фірмах. Концепція соціального ринкового господарства та особливості державного регулювання в Західній Європі. Індикативне планування. "Шведська модель соціалізму" Г. Мюрдаля в умовах ринкової економіки. Державне регулювання економіки на макрорівні в Західній Європі. Загальні принципи державного управління.