23.Особливості школи поведінкових наук

Поведінкові науки (1950 -дотепер)

Серед найбільш великих постатей розвитку поведінкового напрямку можна згадати Арджириса, Лайкерта, Мак-Грего-ра і Герцберга. Вони вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади й авторитету, о-ної структури, комунікації в о-ії, лідерства, зміни змісту роботи та якості родового життя.

Новий підхід намагався допомогти працівнику усвідомити свої власні можливості. Методи вивчення працівника грунтувалися на застосуванні науки про поведінку до побудови і управління організаціями. Метою цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів.

Популярність поведінкового підходу значно виросла в 60-ті роки. Ним були охоплені всі галузі управління. Представники цієї школи пропагували свій підхід як єдиний найкращий шлях вирішення управлінських проблем. Головним в історії поведінкових наук було твердження того, що правильне застосування науки про поведінку завжди буде сприяти підвищенню ефективності як окремого працівника, так і п-ва в цілому.

24. Поняття та особливості організації

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей

Всі організації, як об'єкти управління незалежно від їх призначення, розмірів, правового статусу тощо мають такі загальні для них риси:

1) використовують чотири основні види ресурсів: людські, фінансові, фізичні (сировина, устаткування тощо) та інформаційні

2) мають структуру (сукупність підрозділів та зв'язків між ними, а також взаємовідносини між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення

3) є відкритими системами , тобто можуть існувати лише у взаємодії із зовнішнім середовищем. Ресурси, які організація використовує у своїй діяльності, вона забирає із зовнішнього середовища і водночас постачає у нього результати своєї діяльності

4) здійснюють горизонтальний і вертикальний розподіл праці. Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподілом праці. Відокремлення діяльності з координації роботи підрозділів і окремих виконавців від безпосередньої діяльності з виготовлення продукції (послуг) називається вертикальним поділом праці

25. Поняття та класифікація середовища організації

26. Характеристика зовнішнього середовища організації

27. Характеристика внутрішнього середовища о-ї.

Внутрішнє середовище о-ї складається з: власників, ради директорів, персоналу та фізичного середовища для роботи.

Власники бізнесу - це люди, які мають законні права на цей бізнес. Це можуть бути окремі особи, які заснували і ведуть малий бізнес, партнери, які спільно володіють бізнесом, інвестори, які купують акції корпорації, а також інші о-ї.

Раду директорів обирають власники акцій. Вона наділена повноваженнями з нагляду за загальним мен-том фірми з метою якнайкращого дотримання інтересів власників. Деякі ради не є активні; вони виконують функцію загального нагляду, однак зрідка заглиблюються у практичні справи.

Персонал. Предмет особливого зацікавлення мен-ів сьогодні - характер робочої сили, оскільки вона щораз більше стає диверсифікованою стосовно статі, національності, віку та інших показників. Тенденцією у багатьох фірмах є ширше залучення тимчасових робітників - людей, яких наймають на короткий період без будь-яких запевнень про постійну роботу. Постійні працівники багатьох компаній організовані у профспілки, що створює ще одну проблему для менеджерів. Крім того, навіть якщо робітники організації не об'єднані у профспілки, її менеджери не ігнорують проблеми профспілки.

Фізичне середовище роботи. Останньою частиною внутрішнього середовища є фізичне середовище організації і робота, яку люди виконують. Деякі організації мають приміщення у хмарочосах, у центрі міста. Інші розміщені у приміській або сільській місцевості. Деякі приміщення мають довгі зали, розділені на традиційні офіси, інші - кабінети з частковими стінами без дверей. Щораз більше нових приміщень мають дуже відкритий простір, де люди працюють у великих кімнатах, рухаючись між різними столами для взаємодії з іншими людьми щодо різних проектів. Для тих, хто хоче працювати на комп'ютерах, забезпечено вільний доступ до них, а поряд можуть бути маленькі кімнати для приватного бізнесу.

28. Характеристика робочого середовища о-ї.

Оскільки загальне середовище часто невиразне, то більшість о-й зосереджує увагу на своєму робочому середовищі. Це середовище складається з конкурентів, споживачів, постачальників, регулювальних органів та стратегічних союзників.

Конкурентами о-ї є інші о-ї, які змагаються з нею за ресурси. Найбільше конкуренти борються за гроші споживачів. Конкуренція є не лише серед бізнесових фірм. Університети конкурують з торговельними школами, армією, іншими університетами, а також зовнішнім ринком праці за хороших студентів, а картинні галереї конкурують між собою за найкращі виставки.

Споживачі - ті, хто платить гроші для придбання товарів та послуг п-ва. Однак споживачами не обов'язково повинні бути окремі особи. Останніми роками щораз складніше мати справу зі споживачами. Невпевненості у стосунках зі споживачами додають нові товари та послуги, нові методи маркетингу. Крім того, компанії стикаються з особливо значними відмінностями серед споживачів, коли поширюють свою д-сть за кордон.

Постачальники - це о-ї, які забезпечують ресурсами інші о-ї. Д-сть фірми, яка купує всю кількість певного ресурсу в одного постачальника, може бути паралізованою, якщо цей постачальник згорне бізнес або зупиниться через страйк. Ця практика також допомагає підтримувати конкурентні відносини між постачальниками, знижуючи витрати.

Регулювальні органи - це елементи робочого середовища, які мають відповідний статус і право контролювати або впливати на політику та практичну д-сть о-ї. Є дві важливі категорії цих органів. Перша - регулювальні агенції; їх створює уряд для захисту громадськості від деякої практики бізнесу або захисту о-ій одна від одної. Ще одна важлива категорія регулювальних структур - це групи інтересів. Їх організовують самі учасники для впливу на о-ії.

Стратегічні союзники (стратегічні партнери) - дві або більше компаній, які працюють разом у спільних п-вах або пов 'язані іншими партнерськими стосунками.

29. Характеристика етичного та соціального середовища о-ї.

Етика - це особисті переконання про те, правильні чи неправильні поведінка, дії або рішення. Одна з важливих складових етики мен-ра - трактування працівників о-ією. Ця ділянка охоплює приймання на роботу і звільнення, зарплатню та умови праці, право працівника на усамітнення і повагу. Багато етичних проблем також виникає з того, як працівники ставляться до своєї о-ї, особливо щодо конфліктів інтересів, секретності, чесності та конфіденційнесті.

Етика стосується окремих людей, їхніх рішень та поведінки. Від о-ій же залежить характер середовища, у якому виникають етичні проблеми. Соціальна відповідальність - це сукупність зобов 'язань, що їх о-ія повинна дотримуватися і за допомогою яких створювати соціальний контекст, у якому вона ф-ціонує. О-іям потрібно виробити правильний підхід до соціальної відповідальності так само, як вони розробляють будь-яку стратегію бізнесу. О-ії викор-ть формальні і неформальні характеристики мен-ту соціальної відповідальності.

До формальних характеристик мен-ту соціальної відповідальності належать законослухняність, етична відповідність та філантропічні внески. Законослухняність - це та міра, до якої о-ія дотримується місцевих законів держ-го та міжнародного законодавства. Завдання мен-ту законослухняності покладають на відповідних ф-ційних мен-рів. Етична відповідність - це міра, до якої члени організації дотримуються головних етичних (та правових) норм поведінки. Філантропічні внески - це виділення коштів на благодійні або інші соціальні програми.

Неформальні о-йні характеристики: лідерство, організаційна культура, ставлення в о-ї до інформаторів - це допомагає формувати та визначати сприйняття людьми позиції о-ії щодо соціальної відповідальності. Досвід лідерства та о-ійна культура повинні пройти тривалий шлях формування позиції соціальної відповідальності. Інформування - це виявлення і повідомлення керівництва про протизаконну або неетичну поведінку працівників о-ії.

30. Характеристика міжнародного та культурного середовища о-ї.

Фірми можуть обрати різні види міжнародної економічної д-сті, шукаючи порівняльну перевагу в інших країнах, зокрема експорт, імпорт, ліцензування, стратегічне партнерство та прямі інвестиції.

Коли о-ії вирішують збільшити свій рівень інтернаціоналізації, вони можуть розробити декілька стратегій.

Експорт, або виробництво продукції на внутрішньому ринку фірми і продаж її в іншій країні, може охоплювати як товари, так і послуги. Імпорт забезпечує надходження товарів, послуг або капіталу у вітчизняну країну з-за кордону.

Ліцензування - це домовленість, згідно з якою фірма дає змогу іншій компанії використовувати її комерційний знак, торговельну марку, технологію, патент, авторське право або інші активи. Відповідно, ліцензіат платить ліцензійну плату (роялті) залежно від обсягу продажу.

У стратегічному партнерстві дві або більше фірм працюють разом заради спільної мети. Спільне підприємство - це особлива форма стратегічного партнерства, у якій партнери фактично с спільними власниками нового підприємства.

Прямі інвестиції є тоді, коли фірма, яка має базу в одній країні, будує або купує виробничі потужності в іншій країні. Тоді іноземне в-во стає філією фірми.

Мен-ри, які беруть участь у міжнародному бізнесі, повинні також бути обізнані з трьома головними сферами: регулюванням міжнародного бізнесу, існуванням економічних інтеграційних об'єднань та культурними особливостями різних країн.

Регулювання міжнародної торгівлі. У деяких випадках уряд країни може вирішити, що іноземна конкуренція завдає збитків внутрішній торгівлі. Для захисту вітчизняного бізнесу такі уряди запроваджують різні бар'єри, зокрема, мито.

Економічні інтеграційні об'єднання. У сучасних умовах підприємці докладають значних зусиль, щоб знизити рівень цих бар'єрів. Найчіткіше це виявляється у міжнародних економічних інтеграційних об'єднаннях - це група країн, які погоджуються суттєво знизити або обмежити торговельні бар'єри у взаємній торгівлі.

Ще одна проблема для мен-ра міжнародного бізнесу - культурне середовище і його вплив на бізнес. Культурні чинники не створюють проблем для мен-ів за умови, що культура обох країн подібна. Однак труднощі виникають, коли національна культура країни, з якої походить мен-ер, і культура країни, де провадять бізнес, різні

Культура організації - це поєднання цінностей, які дають змогу зрозуміти, ще обстоює ор-я, як вона провадить свою діяльність, що вважає пріоритетним.

Культура організації, звичайно ж, формується протягом тривалого часу і започатковує її засновник фірми. З розширенням о-ії її культура модифікується, формується й обростає символами, бувальщиною, героями, лозунгами і звичаями. Культуру також створює успіх корпорації та отриманий досвід.

Щоб мен-ри могли вирішувати питання культури вони повинні розуміти сучасну культуру для того, щоб зберігати чи змінювати її. Розуміючи теперішню культуру о-ії, мен-ри можуть ухвалювати відповідні рішення. Культуру також можна підтримувати за допомогою стимулювання і просування людей, чия поведінка адекватна наявній культурі, а також шляхом пропаганди культури лозунгами, звичаями, церемоніями тощо.

Проблеми культури часом можуть виникнути у разі об'єднання або появи нових підрозділів усередині о-ії. Щоб змінити культуру, мен-ри повинні мати чітке уявлення про те, що вони хочуть створити.