23. Правила мінімізації витрат та Максймізації прибутку. Оптимальне співвідношення ресурсів і політика фірми у тривалому періоді.

У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають у випадку, коли за оптимального обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж середні сукупні витрати, але вища за середні змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залишається єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним.

Як і для конкурентної фірми, для монополії існують також умова беззбитковості, коли і умова закриття, коли . У всіх випадках, коли ціна нижча за середні змінні витрати для будь-якого рівня випуску, найкращим стратегічним рішенням для монополіста у короткостроковому періоді буде припинення виробництва. Однак ситуації збитковості і закриття для монополії трапляються досить рідко.

Для максимізації прибутку підприємства необхідно забезпечити такий обсяг виробництва продукції, за якого маржинальні продукти від використання певних ресурсів дорівнювали б цінам даних ресурсів. При цьому слід підкреслити, що дане правило може бути використане саме для довгострокового періоду, адже

і праця, і капітал тут виступають як змінні чинники.

Виходячи із загального правила максимізації прибутку, згідно з яким необхідно виробляти такий обсяг продукції, за якого маржинальний дохід дорівнював б маржинальним витратам (МД = МВ), правило максимізації прибутку при використанні праці й капіталу можна записати у формалізованому вигляді. Проте при цьому слід пам’ятати про певні відмінності функціонування як загального правила максимізації прибутку, так і всіх його похідних залежно від умов формування цін на продукти та ресурси. З огляду на те що для виробника ціни на ресурси ¾ це виробничі витрати, то, ставлячи за мету максимізацію прибутку, він змушений враховувати не тільки вартість самих ресурсів, а й необхідність забезпечення найефективнішого співвідношення між ними за даного рівня технології, що в кінцевому підсумку визначає ту кількість землі, праці, капіталу і підприємницьких здібностей, які доцільно залучати у виробництво. Крім того, потрібно пам’ятати, що попит на ресурси є похідним від попиту на готову продукцію, роботи чи послуги.

Орієнтуючись на досягнення максимуму прибутку, ринкова економіка шляхом конкуренції як на ринку товарів, так і на ринку ресурсів забезпечує оптимальну ефективність виробництва і розподілу ресурсів. Це стосується передусім ринкової моделі чистої конкуренції, де виробничі ресурси розподіляються таким чином, щоб найбільшою мірою забезпечити потреби споживачів.

За мінімізації збитків підприємства спрацьовує таке правило: обсяг виробництва продукції має відповідати умовам, де маржинальні витрати дорівнюють ціні продукції. Однак цією умовою правило мінімізації збитків не вичерпується.

У формалізованому вигляді правило мінімізації збитку підприємства можна записати так: Ц = = МВ за умови, що Ц ³ minПЗВ.

Пояснюється дане правило тим, що за таких умов функціонування підприємства воно покриває свої змінні витрати, тобто виплачується заробітна плата працівникам, відшкодовуються витрати на паливно-мастильні матеріали, сировину, поточний ремонт тощо. Отже, в короткостроковому періоді підприємству вигідно здійснювати виробничий процес до того моменту, поки збитки дорівнюють або нижчі за сумарні питомі витрати.