10 Залежність електричного опору людини від напруги, часу проходження струму, частоти мережі.

Чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним струмом. Умовно безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що не перевищує 42 В (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12 В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини, що призводить до різкого зменшення загального опору її тіла.

Частота змінного струму також відіграє важливе значення стосовно питань електробезпеки. Так найбільш небезпечним вважається змінний струм частотою -20—IQPJji (рис. 3.11). При частоті меншій ніж 20 або більшій за 100 Гц небезпека ураження струмом помітно зменшується. Струм частотою понад 500 кГц не може смертельно уразити людину, однак дуже часто викликає опіки.

^ Тривалість дії струму на організм людини істотно впливає на наслідки ураження: чим більший час проходження струму, тим швидше виснажуються захисні сили організму, при цьому опір тіла людини різко знижується і важкість наслідків зростає. Наприклад, для змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА, а при дії протягом 1с — вже 50 мА (табл. 3.8).

11 Залежність електричного опору людини від стану шкіри, кола протікання струму через людину, частоти мережі.

Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та центральної нервової системи. Загальний електричний опір тіла людини можна представити як суму двох опорів шкіри та опору внутрішніх тканин тіла (рис. 3.8, б). Найбільший опір проходженню струму чинить шкіра, особливо її зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить близько 0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300—500 Ом. В цьому можна переконатися, коли до язика прикласти контакти батарейки, при цьому відчувається легке пощіпування. Коли ці ж контакти прикласти до шкіри тіла, то відчутних подразнень не виникає, оскільки опір сухої шкіри (епідермісу) значно більший.Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100 кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним R = 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги (рис. 3.9), площі контакту, частоти струму (рис. 3.10) та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм).

Тривалість дії струму на організм людини істотно впливає на наслідки ураження: чим більший час проходження струму, тим швидше виснажуються захисні сили організму, при цьому опір тіла людини різко знижується і важкість наслідків зростає. Наприклад, для змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА, а при дії протягом 1с — вже 50 мА (табл. 3.8).

^ Шлях проходження струму через тіло людини є важливим чинником. Небезпека ураження особливо велика тоді, коли на шляху струму знаходяться життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок. Існує багато можливих шляхів

проходження струму через тіло людини (петель струму), найбільш поширені серед них наведені на рис. 3.12, а їх характеристики в табл.3.6.

Рис. 3.12. Найбільш поширені шляхи проходження струму через тіло людини:

/ — «рука—рука»; 2 — «права рука—ноги»; 3 — «ліва рука—ноги»; 4 — «нога—нога»;

5 — «голова—ноги»; 6 — «голова—руки»

12 Класифікація приміщень з електробезпеки. Фактори виробничого середовища, що впливають на тип приміщення.

Сухими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря не перевищує 60%;

Вологими приміщеннями називаються приміщення, в яких пара або волога що конденсується виділяється лише короткочасно в невеликій кількості а відносна вологість повітря більша 60%, але не перевищує 75%;

Сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря тривало перевищує 75%;

Особливо сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря наближається до 100% ( стеля, стіни, підлога і предмети, що знаходяться в приміщенні, вкриті вологою);

Гарячі приміщення називаються приміщення, в яких під впливом різноманітних теплових випромінювань температура перевищує постійно або періодично (більше 1 доби) +35⁰С ( наприклад, приміщення з сушарками, сушильними і обжиговими печами, котельні і т.п.);

Запиленими приміщеннями називаються приміщення, в яких з умов виробництва виділяється технологічна пилюка в такій кількості, що вона може осідати на проводах, проникати в середину машин, апаратів тощо. Запилені приміщення поділяються на приміщення з струмопровідною пилюкою і приміщення з неструмопровідною пилюкою.

Приміщення з хімічно активним або органічним середовищем називаються приміщення, в яких постійно або на протязі тривалого часу зберігаються агресивні пари, гази, рідини, що утворюють відкладення або плісінь, які руйнують ізоляцію і струмоведучі частини електрообладнання.

1. Приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю в них однієї або наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

а) сирості або струмопровідної пилюки;

б) струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної і т.п.);

в) високої температури;

г) можливості одночасного дотику людини до метало-конструкцій будинку, технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають зв’язок з землею з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання - з другого.

3. Особливонебезпечні приміщення, характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку:

а)особливої сирості;

б)хімічноактивного або органічного середовища;

в) одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки .

По відношенню небезпеки ураження людини електричним струмом території розташування зовнішнього електроустаткування прирівнюються до особливонебезпечних приміщень.

13 Приміщення без підвищеної небезпеки. Приміщення з підвищеною небезпекою. Особливонебезпечні приміщення.

14 Захисні засоби при роботі в електричних установках. Класифікація захисних засобів.

Під час обслуговування електроустановок повинні застосовуватись засоби захисту від ураження електричним струмом (електрозахисні засоби), від впливу електричного поля, а також засоби індивідуального (далі – ЗІЗ) та колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.

4.1.2. Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.

4.1.3. Основні ізолювальні електрозахисні засоби, які повинні застосовуватись в електроустановках, наведено в таблиці 4.1.Таблиця 4.1.