2. Теоретичні питання

1. Міогенна регуляція діяльності серця. Хроноінотропна залежність.

2. Вплив вегетативних нервів на діяльність серця.

3. Рефлекторна регуляція діяльності серця.

4. Роль гормонів у регуляції діяльності серця.

5. Залежність діяльності серця від іонного складу крові.

2. Практичні роботи

1. Дослідження окосерцевого рефлексу у людини.

2. Дослідження впливу фізичного навантаження на ЧСС людини.

3. Дослідження in situ впливу адреналіну та ацетилхоліну на діяльність серця жаби.

5.Зміст теми

МІОГЕННІ
		Пара- симпа-тичні		Симпа- тичні	Катехол- аміни		Тирок-син	Глюка- гон
Зміна сили серцевих скорочень (інотропний ефект)
Зміна частоти скорочень серця (хронотропний ефект)
Зміна швидкості проведення збудження (дромотропний ефект)
Зміна збудливості міокарда (батмотропний ефект)

Міогенні механізми регуляції діяльності серця базуються на особливих властивостях типових кардіоміоцитів .Їх реалізація призводить до зміни сили серцевих скорочень (систолічного об’єму)

1. Механізм Франка – Старлінга (закон серця) полягає у збільшенні сили серцевих скорочень (і систолічного об’єму) при збільшенні вихідної довжини тиопвих кардіоміоцитів. Оскільки вихідна довжина кардіоміоцитів визначається об’ємом крові, що надходить до порожнин серця під час діастоли (венозний приплив), механізм Франка-Старлінга забезпечує однакову величину венозного повернення крові до серця та систолічного об’єму. Цей механізм забезпечує пристосування діяльності серця до змін венозного повернення крові до серця під час діастоли.

2. Ефект Анрепа полягає у збільшенні сили серцевих скорочень при збільшення опору вигнанню (артеріального тиску). Завдяки цьому при збільшенні артеріального тиску систолічний об’єм (і хвилинний об‘єм серця) не зменшуються. Ефект Анрепа забезпечує пристосування діяльності серця до змін умов відтоку крові з шлуночків серця.

3. Ефект Боудича (хроноінотропна залежність) полягає у збільшенні сили серцевих скорочень при значному збільшенні частоти скорочень. Завдяки цьому систолічний об’єм не зменшується, незважаючи на скорочення діастоли. Тобто, хвилинний об’єм серця зростає пропорційно до збільшення частоти. У людини хроноінотропний механізм ефективний при збільшення частоти серцевих скорочень до 180-200 разів за хвилину. Збільшення частоти понад ці величини супроводжується зменшенням систолічного та хвилинного об’ємів крові (за законом Франка-Старлінга, оскільки суттєво скорочується діастола та венозний приплив крові до серця).