11) Роль прибутку у формуванні власного капіталу банку.

ПРИБУТОК БАНКУ – перевищення доходів банку над витратами. П.б. формується в результаті здійснення кредитних, розрахункових,грошових операцій та інших видів діяльності банку.

 

Доходи банку складаються з: відсотків за надані кредити; відсотків, сплачених банками-кореспондентами; плати за розрахункове такасове обслуговування клієнтів; позитивної курсової різниці від операцій в іноземній валюті; доходів від операцій з цінними паперами;доходів від факторингових, лізингових, трастових операцій, інформаційних, консультаційних послуг; відшкодування клієнтамипоштових, телеграфних витрат; доходів від участі в діяльності інших організацій та ін.

 

Витрати банку складаються з: виплати відсотків за пасивними операціями (за поточними та депозитними рахунками, облігаціями,депозитними сертифікатами); плата за кредитні ресурси, одержані від інших банків і від центрального банку; оплати послуг зкореспондентських відносин; комісії за операціями з іноземною валютою; витрат на інкасацію виручки; оплати послуг(обчислювальних центрів, аудиторських, поштових, телеграфних); витрат на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; витрат на рекламу; амортизаційних відрахувань основних фондів; витрат, пов’язаних з виготовленням і впровадженням платіжно-розрахунковихдокументів; платежів зі страхування майна та діяльності банків; витрат на утримання апарату; інших витрат (збитки від списаннябезнадійної заборгованості клієнтів, штрафи, сплачені за порушення правил ведення операцій тощо).

 

Балансовий П.б. також включає прибуток госпрозрахункових підприємств банків (розрахункові центри, друкарні). Прибуток, щозалишився після сплати податків (чистий прибуток), використовується для виплати дивідендів, формування резервного фонду, фондурозвитку, матеріальне стимулювання.

12) Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу.

Банківська система України та кожний комерційний банк України окремо потребує ґрунтовного вивчення такої банківської категорії, як «регулятивний капітал», систематизації його структури та розуміння суті походження кожної його окремої складової, джерел утворення регулятивного капіталу та кінцевого призначення. Проблеми визначення та формування складових регулятивного банківського капіталу та їх взаємозв’язок є одними з найважливіших в банківській теорії та практики та використовується при оцінці рівня капіталізації банку, регулюванні діяльності комерційного банку з боку держави, визначенні оптимального балансу фінансування та залучення коштів тощо.

Основним призначенням регулятивного капіталу є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний власний капітал є базовою категорією при обчислення нормативів діяльності банків в процесі регулювання їх діяльності Центральним банком країни.

В результаті аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, було сформоване наступне визначення сутності регулятивного капіталу, а саме: - це власний капітал банку, скорегований на окремі складові елементи, що визначають поточний рівень якості та ризикованості банківської діяльності, та є інструментом прямого впливу з боку державних регулюючих органів на стан банківської установи та банківської системи в цілому.

В міжнародній та вітчизняній теорії та практиці регулятивний капітал банку поділяють на основний та додатковий, або на капітал першого та другого рівнів відповідно, які певною мірою лімітуються й обмежуються. Також, в шостій поправці до Базельської Угоди, прийнятій у 1996 р., існує поняття капіталу третього рівня.

В свою чергу, головними складовими частинами основного капіталу є статутний капітал та розкриті резерви. Статутний капітал – це складова власного банківського капіталу, сформованого залежно від форми організації банку у відповідності до його статуту засновниками банку, для забезпечення існування та ефективної діяльності банку. Статутний капітал формується за рахунок первинного та періодичного випуску простих та привелійованих акцій, а також розкритого прибутку минулого року у вигляді дивідендів, що направлені на збільшення статутного капіталу комерційного банку та додаткових внесків власників, що також направлені на збільшення статутного капіталу.