21. Захист учасників майнового обороту у публічно-правових відносинах.

Захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин являє собою широку, багатопланову та комплексну проблему, яку можна розробляти за різними напрямками: загальна характеристика прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які підлягають захисту; форми реалізації; способи захисту; процесуальні форми захисту; роль і місце в механізмі правового регулювання.

Відповідно до п. 6 ст. 3 КАС України адміністративний позов – це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Отже, адміністративним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з публічно-правових відносин, є адміністративний позов. При цьому у ч. 1 ст. 105 КАС України визначено, що адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником.

У ст. 104 КАС України існує тільки поняття “право звернутися з адміністративним позовом”. При визначенні позову як звернення до суду, його авторами проігноровано те, що такий спір виник між суб’єктами матеріальних правовідносин ще до звернення. А в суді порушується не спір, а адміністративна справа (відкривається провадження по справі – ст. 107 КАС України). Автори, які визначають позов як вимогу позивача до відповідача про захист права, звернену через суд, відводять суду не властиву йому роль

При визначенні позову як процесуального засобу захисту права спрощується наявний зв’язок позову з його пред’явленням, розглядом і вирішенням судом. Органом захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин є суд, тому і процесуальним засобом захисту прав та інтересів буде процесуальний акт суду – його рішення. Позов є тільки засобом порушення судової діяльності на захист права, здійснення правосуддя в адміністративних справах, тобто процесуальним засобом реалізації права на судовий захист.

Підсумовуючи, зазначимо, що для належного захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин необхідно закріпити такі правові механізми, які могли б забезпечити повну реалізацію прав фізичних і юридичних осіб за адміністративним позовом до суду, а суд, у свою чергу, повинен стати надійним гарантом у вирішенні цих спорів.

Виходячи із зазначеного, можна зробити висновок, що адміністративний позов у сучасному адміністративному судочинстві слід розглядати як матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд стосовно захисту порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин у визначеній законом процесуальній формі.

21. Особливості укладнення господарських договорів, пов’язаних із передаванням майна у власність та користування.

Господарський договір – це зафіксоване у спеціальному правовому документі на підставі угоди майново організаційне зобов’язання учасників господарських відносин спрямоване на обслуговування їх господарської діяльності.

Господарський договір використовується в таких значеннях:

• Як правочин що породжує права та обов’язки учасників,

• Як зобов’язання сторін. Що ґрунтується на укладеній ними угоди,

• Як правовий документ, в якому фіксується факт укладених угоди,

Ознаки господарського договору:

• Особливий суб’єктивний склад,

• Спрямованість на забезпечення господарської діяльності,

• Поєднання майнових та організаційних елементів,

• Обмеження договірної свободи,

Функції господарських договорів:

• Регулятивна(регулює відносини між учасниками договору)

• Координаційна (умови договору розробляються шляхом погодження)

• Охоронна (якщо порушуються умови договору то передбачено санкції)

Це договори: про оренду, прокат, і.т.д

31. Договір продажу підприємства - особливий вид договору купівлі продажу, по якім продавець зобов'язується передати у власність по- купателя підприємство в цілому як майновий комплекс, за винятком прав і обов'язків, які він не має права передавати іншим особам (п. 1 ст.559 ГК РФ). Права на фірмове найменування. товарний знак, знак обслуговування й інші засоби індивідуалізації продавця і його товарів, робіт або послуг, а також приналежні йому на підставі ліцензії права використання таких засобів індивідуалізації переходять до покупця, якщо інше не передбачене договором. Права продавця, отримані їм на підставі дозволу (ліцензії) на заняття відповідною діяльністю, не підлягають передачі покупцеві підприємства, якщо інше не встановлене законом або іншими правовими актами. Передача в складі підприємства зобов'язань, виконання яких покупцем неможливо при відсутності в нього такого дозволу (ліцензії), не звільняє продавця від відповідних зобов'язань перед кредиторами. За невиконання таких зобов'язань продавець і покупець несуть перед кредиторами солідарну відповідальність. Д.п.п. полягає в писемній формі шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,з обов'язковим додатком до нього акту інвентаризації, бухгалтерського балансу, висновку незалежного аудитора про склад і вартості підприємства, а також переліку зобов'язань, що включаються до складу підприємства, із вказівкою кредиторів,характеру, розміру й строків їх вимог. Недотримання форми Д.п.п. тягне його недійсність. Д.п.п. підлягає державній реєстрації й уважається ув'язненим з моменту її здійснення. Передача підприємства покупцеві здійснюється по передатному акту, у якім вказуються дані про склад підприємства й про повідомлення кредиторів про продаж підприємства, а також відомості про виявлені недоліки переданого майна й перелік майна. обов'язки по передачі якого не виконані продавцем через його втрату. Підприємство вважається переданим покупцеві від дня підписання передатного акта обома сторонами.

32. Договір фінансової оренди - цивільно-правовий договір, по якім орендодавець (лизингодатель) зобов'язується придбати у власність зазначене орендарем (лизингополучателем) майно у певного їм продавця й надати орендареві це майно за плату в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей. Д.ф.а. є різновидом договору оренди, і до нього застосовуються загальні положення про договір оренди. Особливість фінансової оренди полягає в тому, що предметом її є майно, спеціально придбане орендодавцем з метою передачі його в оренду. Зміст такого договору для орендаря полягає у можливості одержати дороге устаткування, не сплачуючи відразу його повну вартість ( тобто по суті в кредит), а для виготовлювача та продавця - навпаки, у можливості відразу одержати повну вартість устаткування за рахунок посередника орендодавця (лизингодателя). Тому в якості орендодавців тут часто виступають банки, інші кредитні або створені ними організації, що одержують, таким чином, вигідну можливість вкладення вільних засобів, тобто по суті, що фінансують цю угоду.