4.Розрахунок фундаментів(основні етапи)

Проектування основ та фундаментів складається з двух частин:

1) вибір типу фундамента і основних розмірів(глибина закладання, розміри підошви фундаменту)

Визначення розмірів підошви фундаментів

Розміри фундаментів в плані визначаються на навантаження N_П Т_ІІ М_ІІ визначених для розрахунку по ІІ-му граничному стану.

Стрічковий фундамент. Спочатку визначають попередню ширину підошви фундаменту (розрахунок ведуть окремо для кожного перерізу чи фундаменту, заданого викладачем):

де N_ІІ- навантаження на верхньому обрізі фундаменту, кН;

R₀ - розрахунковий опір ґрунту, кПа;

у_о - середнє значення питомої ваги фундаменту і ґрунту на його уступах. В курсовому проекті приймається у₀= 20 кН/м³; d- глибина закладання фундаментів від рівня планування.

При уточненні b визначають R по формулі

Потім послідовно уточнюють ширину фундаменту b та розрахунковий опір R до тих пір, поки останнє значення R_i- не буде відрізнятися від попередньо визначеного R_i-1 не більше ніж на 5% (-15 кПа). Після цього приймають розміри фундаменту з врахуванням модульності (кратність 20 см) і ширини збірних подушок і блоків і перевіряють тиск на підошві фундаменту:

де

перевіряють виконання умови при центральному навантаженні:

R

Вибір основних розмірів фундаменту фактично являється проектуванням основи, так як при цьому визначається об*єм зони деформації залягаючих грунтів, що сприймають додаткові напруження.

2) проектування детальних розмірів тіла і арматури фундаментів (товщина плити або плитної частини фундамента, розміри виступів, ребер плити і т.д.)

5.Збірні фундаменти

Конструкции сборных фундаментов

Особенно целесообразно устройство сборных ленточных фундаментов под стены. В таком случае на дно котлована при пылевато-глннистых грунтах насыпают слой песка толщиной 6...10 см, который выравнивают под правило. На песок уклады-вают фундаментные плиты (блоки-подушки), которые, "распре­деляя нагрузку от стены на грунт основания, работают на изгиб Цсм. рис. '10.1,в). На плиты устанавливают фундаментные сте­новые блоки. С целью экономии материально-технических средств и уменьшения числа типоразмеров фундаментных плит их укладывают с зазорами (рис. 10.2, а), т. е. устраивают лен­точный фундамент с прерывистой подушкой. Зазоры позволяют подобрать необходимую площадь подошвы при одной ширине блоков фундаментных плит. Зазоры между плитами заполняют песком с уплотнением. За последнее время стали применять фундаментные плиты с угловыми вырезами, считая что в местах вырезов в грунте образуются сводики. Это, по мнению Е. А. Сорочана дает возможность принимать повышенное значение расчетного сопротивления основания.

Если с целью уменьшения чувствительности здания к нерав­номерным осадкам в кладке фундаментов и стен делают пояса, то по фундаментным плитам в уширенный шов кладки устанав­ливают непрерывную арматуру (см. рис. 10.1, в) вдоль всех стен. При фундаментах с прерывистой подушкой из фундамент­ных плит такое армирование выполняют по первому ряду фун­даментных стеновых блоков (рис. 10.2,а).

При возведении крупнопанельных зданий применяют фунда­ментные плиты в виде панелей и цокольные (стеновые) панели. Последние могут одновременно являться и цоколем с соответст­вующей облицовкой.

Отдельные фундаменты под колонны иногда делают также сборными (рис. 10.2,6). Сборные фундаменты под колонны наи­более целесообразны, когда их можно сделать из одного блока небольшой массы. Сборка фундаментов из нескольких блоков приводит к дополнительному расходованию арматуры, распола­гающейся в нескольких уровнях. Применение отдельных фундаментов из двух и более блоков рационально лишь при необхо-димости их возведения в сжатые сроки (для исключения про­мерзания грунтов, удешевления работ по осушению котлованови т. п.).

При устройстве фундаментов из пустотелых сборных блоков можно достигнуть уменьшения расхода бетона, массы фунда­мента, сроков его возведения, трудовых затрат на строительство, однако при этом обычно увеличивается расход стали, возраста­ют трудовые затраты на заводе.

РОЗДІЛ 8. ПАЛЬОВІ ФУНДАМЕНТИ