2. Періодизація історії європейської інтеграції.

Європейський Союз – історія, підвалини, договори та угоди
1951	1957	1965	1986	1992	1997	2001	2007
		Європейські спільноти		Європейський Союз
Європейська спільнота з вугілля та сталі
	Європейська економічна спільнота (ЄЕС)			Європейська Спільнота
				Правосуддя та внутрішні справи Європейського Союзу
			Європейська політична співпраця	Спільна зовнішня політика та політика питань безпеки
	Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
Париж	Рим	Брюссель	Люксембург/Гаага	Маастрихт	Амстердам	Ніцца	Лісабон

3. Заснування Європейських співтовариств.

При створенні Співтовариства зіткнулися два альтернативних підходи щодо обсягу і принципів економічної інтеграції: секторальна інтеграція проти всеосяжного спільного ринку. Також принциповою була дискусія про можливість надання Співтовариству наднаціональних повноважень.

Основним завданням Співтовариства було проголошено сприяти економічному розвитку, зростанню зайнятості та підвищенню життєвого рівня в державах-членах шляхом створення спільного ринку вугледобувної та сталеливарної промисловостей. Органи ЄСВС повинні були забезпечити стабільне постачання спільного ринку ресурсами, рівний доступ для всіх споживачів до факторів виробництва, встановлення максимально низьких цін, підтримку умов, що стимулюють нарощування виробництва і покращення якості продукції, раціональне використання природних ресурсів, покращення умов праці, а також сприяти зростанню міжнародної торгівлі та модернізації виробництва. Отже, організація повинна була вирішувати чітко визначене коло завдань (тт. мала функціональну природу) і забезпечувала інтеграцію лише у двох галузях промисловості (тт. мала секторальний характер).

Органами Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі стали:

• Висока Влада (першим головою став Жан Моне),

• Рада Міністрів,

• Парламентська Асамблея (дорадчий орган, який складався з представників парламентів країн-членів),

• Суд.

Договір окреслив принципи співпраці між країнами-членами. Вони базувалися на 4 групах заборон:

• на встановлення імпортного та експортного мита чи схожих оплат на вугілля та сталь (а також кількісних обмежень) у межах організації,

• на застосування практики протекціонізму, обмежуючого конкуренцію,

• на податкові пільги чи будь-яку іншу допомогу з боку держави,

• на застосовування обмежень щодо поділу ринків.

У 1951 р. Франція ініціювала створенняЄвропейського оборонного співтовариства (ЄОС). Установчий договір ЄОС був підписаний Францією, Італією, ФРН, Бельгією, Нідерландами і Люксембургом у травні 1952 р. Це Співтовариство було схожим на ЄСВС не тільки складом держав-учасниць, але й інституційною структурою.

Передбачалося, що ЄОС стане перехідним етапом до більш повної форми федеративного або конфедеративного європейського союзу. Було очевидним, що спільна армія потребуватиме проведення єдиної європейської зовнішньої політики. Тому ще до завершення процедури ратифікації Договору про створення ЄОС почали розроблятися плани здійснення інституційної реформи цього Співтовариства, що привело до затвердження у березні 1953 р. проекту Статуту Європейського політичного співтовариства (ЄПС). Реалізація цього плану передбачала утворення європейської федерації.

Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) та Договір про створення Європейського Співтовариства з питань Атомної Енергії (Євратом). Обидва договори набрали чинності 1 січня 1958 року. Окрім вищезгаданих договорів, було також підписано Конвенцію про Деякі Спільні Інституції. Відтак, з'явилися Європейський Парламент та Європейський Суд. Наступним етапом стало підписання 8 квітня 1965 р. (набрав чинності 1 липня 1967р.) Об'єднавчого Договору, згідно з яким утворилася спільна для трьох Співтовариств Комісія (замінивши Високу Владу ЄСВС та Комісії ЄЕС і Євратому). Згідно з положеннями Договору, завданням ЄЕС була діяльність для гармонізації економічного розвитку, сталого та рівномірного економічного росту, а також прагнення до тіснішої співпраці між країнами-членами Співтовариства. Крім того, у Договорі згадувалося про поступову ліквідацію митних платежів при товарообміні між країнами-членами ЄЕС, встановлення спільних митних тарифів і впровадження спільної торговельної політики із третіми країнами, запровадження спільної сільськогосподарської політики, стандартизації національних законодавств країн-членів до тієї міри, яка буде необхідна для функціонування спільного ринку. ЄЕС, як і ЄСВС, було відкритим для нових членів.

Європейське Співтовариство з питань Атомної Енергії було створене для того, щоб контролювати мирне використання ядерної енергії. Завдання Співтовариства полягало у встановленні норм безпеки для санітарної охорони працівників та населення та в контролі над використанням радіоактивних матеріалів. Це Співтовариство не мало значного впливу на процес європейської інтеграції.

              Під час роботи над створенням ЄЕС, британці запропонували створити економічну організацію, яка би базувалася на меншій, ніж у ЄСВС, кількості зобов'язань. Виникає запитання: „Для чого і навіщо?“, адже вже існувала одна організація, а робота над створенням чергових тривала. Однак англійська еліта мала свої міркування. Навіщо пов'язувати себе тісною співпрацею в рамках Співтовариства, наражаючи себе на небезпеку втрати частини суверенітету та „послаблення“ взаємин зі США? Англійська пропозиція була такою: створити сферу вільної торгівлі, де немає внутрішніх мит, але кожна країна-член самостійно і незалежно проводить торгівлю з третіми країнами. Ця пропозиція не зацікавила членів ЄСВС, які прагнули до тіснішої співпраці. Але Великобританія вирішила „власноруч“ реалізувати свій план і 1960 р. разом із Австрією, Данією, Норвегією, Португалією, Швейцарією та Швецією утворила Європейську Зону Вільної Торгівлі (ЕФТА). Ця організація, однак, не підняла міжнародного престижу Великобританії і не сповільнила стагнації англійської економіки, на що Лондон дуже сподівався.               У подальшому успіхи ЄЕС призвели до того, що країни-члени ЕФТА почали помічати за собою небезпеку економічної ізоляції та падіння конкурентноздатності своїх продуктів і, відповідно, зменшення впливу на ситуацію в Європі.