2. Характеристика складових частин інформаційних систем

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечуваль­ну частини (ФЧ та 3Ч), які, у свою чергу, поділяються на прос­тіші елементи — підсистеми, котрі також припускають подаль­ший поділ.

До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функ­ціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлін­ські функції та функції з обробки інформації.

До ЗЧ системи належать об'єкти (матеріальні та інші засоби, інструментарій), з допомогою яких виконуються функції систе­ми, тобто реалізується функціональна її частина.

Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кож­на з яких об'єднує певний вид ресурсів, а також умови їх організації. Ці підсистеми розкривають сутність і склад ресурсів, не­обхідних для функціонування АІС, тому їх перелік є типовим і практично однаковим для різних АІС.

До складу забезпечувальної частини належать підсистеми техні­чного, математичного, лінгвістичного, правового, інформаційного, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

Підсистема технічного забезпечення — ТЗ, у свою чергу, складається з чотирьох елементів.

1. Технічні засоби — комплекс технічних засобів — КТЗ, використовуваних для одержання, вводу, підготовки, перетво­рення, обробки, зберігання, реєстрації, виводу, відображення, ви­користання та передавання даних і реалізації керівних дій.

2. Методичні та керівні матеріали щодо КТЗ.

3. Технічна документація, що стосується КТЗ.

4. Персонал, який обслуговує КТЗ.

Підсистема математичного забезпечення — МЗ — сукуп­ність застосовуваних математичних методів, моделей і алгоритмів.

Підсистема програмного забезпечення — ПЗ — об'єднує програми постійного користування (системні програми, пакети прикладних програм (ППП), СУБД тощо).

Підсистема лінгвістичного забезпечення — ЛЗ — сукуп­ність мовних засобів для формалізації природної мови, опису ін­формації та інших елементів ІС .

Підсистема правового забезпечення — ПРЗ — охоплює правові норми й нормативи, які пов'язані з функціонуванням АІС, застосовуються для юридичного обґрунтування її створення й функціонування, а також визначають юридичний статус результатів такого функціонування.

Підсистема інформаційного забезпечення — ІЗ — містить у собі використовувані дані та правила їх отримання, зберігання, оновлення, а також організації структури й змісту інформаційних суку­пностей (інформаційну базу). Остання поділяється на позамашинну та машинну (власне інформація на паперових і машинних носіях). Ця підсистема охоплює інформаційні ресурси, а також засоби їх опрацювання, зокрема структуризації і систематизації інформації (класифікатори, типові моделі, формати документації тощо).

Підсистема організаційно-методичного забезпечення — ОМЗ — це набір прийомів, правил, документів, інструкцій і по­ложень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових у процесі функціонування всієї системи. Зокрема, ОМЗ містить сукупність документів, які визначають організацій­ну структуру об'єкта й системи автоматизації і є необхідними для виконання конкретних функцій (інструкції, положення тощо), а також для оформлення результатів діяльності.

Підсистема ергономічного забезпечення — ЕЗ становить множину взаємопов'язаних вимог, спрямованих на узгодження психологічних, антропометричних, фізіологічних особливостей і можливостей людини, з одного боку, і технічних характеристик засобів автоматизації, параметрів робочого середовища на робо­чому місці (вологість, температура, зашумленість, освітлюва­ність, опромінюваність тощо), з іншого.

У ФЧ АІС вирізняють такі елементи: функціональні підсис­теми, блоки, або комплекси задач та окремі задачі.

Функціональна підсистема — це відносно самостійна частина системи, яку виокремлено за певною ознакою, що відповідає конкретним функціям і завданням управління. Цю підсистему мож­на розглядати як самостійну систему, що характеризується пев­ним цільовим призначенням, підпорядкованістю, відокремленіс­тю інформаційної бази, методичною спрямованістю обчислень економічних показників і спеціалізацією робіт.

Здійснювати декомпозицію ФЧ АІС — поділяти цю систему на підсистеми, комплекси задач і окремі задачі — можна як за окремими ознаками, так і за їх сукупністю.

Найчастіше функціональні підсистеми утворюють за такими ознаками:

1) стадіями управління (прогнозування, планування, облік тощо);

2) елементами виробничого процесу (праця, матеріали, гро­шові кошти тощо);

3) апаратно-організаційною ознакою (структурні підрозділи);

4) функціональною (виконувані функції) ознакою.

Рис. 2.1. Загальна структура АІС

Загальну структуру кож­ної АІС унаочнює рис. 2.1.

ФЧ може реалізуватися на різній технічній базі та з різною (централізованою, децентралізованою і мішаною) технологією об­робки даних.

У разі централізованої технології завдання (зокрема й щодо розв'язування задач обчислювального характеру) виконують без­посередньо в обчислювальному центрі — ОЦ у повному обсязі фахівці служб інформатики.

Децентралізована технологія реалізується на системах малих, зокрема й персональних, комп'ютерів у вигляді АРМ. Мішана технологія передбачає, що частина задач і операцій виконується на АРМ, а інша (це, здебільшого, узагальнювальні операції) — на ОЦ.

Як показує досвід, децентралізована обробка даних у АІС ефективніша за централізовану, оскільки забезпечує прямий до­ступ користувача-фахівця до ЕОМ, тобто уможливлює обробку даних без посередників (оператор, програміст, математик та ін.), котрі можуть вплинути на правдивість і правильність інформації, а також знизити оперативність виконання відповідних завдань.

Забезпечити прямий доступ і організувати децентралізовану обробку даних можна двома способами: обладнати велику ЕОМ виносними пультами і встановити їх на робочих місцях користувачів-фахівців або встановити на зазначених робочих місцях пер­сональні комп'ютери. В обох випадках функціональними еле­ментами АІС є функціонально-спеціалізовані АРМ— ФСАРМ.

Отже, АРМ слід розуміти як цілком певний набір персональ­них термінальних пристроїв, котрі завдяки залученню обчислю­вальних потужностей великої ЕОМ дають змогу виконувати на робочому місці інформаційне обслуговування користувача-фахів­ця в обсязі та режимі, які потрібні для виконання його виробни­чих (службових) функцій. Можлива й інша інтерпретація: АРМ — це сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорієнтоване на певну сферу використання і забезпечує безпосе­реднє інформаційне обслуговування користувача-фахівця в по­трібних і достатніх для його діяльності обсязі та режимі.

Отже, ФЧ АІС підприємства є сукупністю функціональ­но-спеціалізованих АРМ, перелік і кількість яких залежать від об­раної технології та поділу функцій між виконавцями. На практиці всі операції пов'язані між собою єдиною технологією, котра зумовлена такими чинниками: специфікою операцій; спеціа­лізацією окремих груп працівників і підрозділів підприємства; поділом обов'язків між ними. Ці чинники й визначають конкретну множи­ну ФСАРМ, кількість яких в АІС різних підприємств різна.

Насамкінець зазначимо, що кожна АІС, незалежно від функціо­нальних можливостей (останні можуть бути істотно різними: від розв'язування однієї задачі або їх комплексу до виконання всієї сукупності завдань щодо діяльності об'єкта), містить у собі всі головні структурні елементи. Так, у будь-якій АІС неодмінно прису­тні функціональна та забезпечувальна частини, елементи техніч­ного, програмного й іншого забезпечення. При цьому АІС не створюється водночас і повністю, вона постійно розвивається і модернізується, що висуває певні вимоги до її створення.