84.Поточні витрати як комплексний економічний показник

Поточні  (операційні) витрати – це такі витрати  підприємства (організації),   що   пов'язані   безпосередньо   із    виконанням підприємством (організацією) своєю основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).      Поточні  витрати  мають циклічний або безперервний  характер. Перші  повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на  матеріали,  заробітну плату робітників,  сировину,  інструмент тощо),  а  другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва (утримання   приміщень,   споруд,   устаткування,   управлінського персоналу тощо).      Поточні  витрати майже завжди здійснюються в  натуральній  та грошовій формах. Планування й облік витрат чинників виробництва  в натуральній  формі  (кількість, маса, об'єм, довжина  тощо)  мають важливе  значення  для організації діяльності підприємства.  Проте для  оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є  грошова оцінка  витрат,  оскільки  ліше вона  виражає  вартість  продукції (послуг).     Розрізняють   витрати  загальні  (сукупні)   та   на   одиницю продукції. А) Загальні (сукупні) витрати – це витрати на весь обсяг продукції за  певний  період. Величина таких витрат залежить від  тривалості періоду та кількості виготовленої продукції. Б) Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні величини за  певний  період,  якщо  продукція виготовляється  постійно  або серійно.  В одиничному виробництві витрати на виріб формуються  як індивідуальні.     Поточні витрати поділяють:   -   за ступінем однорідності: на елементні та комплексні -   за зв'язком з обсягом виробництва: на постійні та змінні. Змінні поділяються на пропорційні, непропорційні (прогресуючі та дегресуючі). -   за способом обчислення на одиницю продукції: прямі та непрямі     Оскільки  поточні  витрати  є функцією  обсягу  виробництва  з певною  еластичністю,  існує  поняття граничних  витрат.  Граничні витрати  характеризують їхній приріст на одиницю  приросту  обсягу виробництва.   Показник  граничних  витрат  використовується   для обгрунтування доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції.  Їхня загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло,  у певних межах). Вона стрибкоподібно змінюється  ліше за   істотної   зміни   виробничої  та  організаційної   структури підприємства (іншого суб'єкта підприємницької діяльності). До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва й суто управлінські видатки. На практиці виділяють у складі постійних так звані умовно- постійні

85.Сутність, зміст та методика обчислення кошторису виробництва.

Кошторис в-ва – це сукупність витрат п-ва, які пов’язані з основною його діяльністю за певний період не залежно від того відносять їх на собівартість продукції в даному періоді чи ні. Кошторис виробництва складають за економічними елементами

1. Матеріальні витрати

2. Заробітна плата

3. Відрахування на соціальні потреби

4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів

5. Інші витрати

6. Витрати на виробництво — всього

7. Витрати, які не включаються у виробничу собівартість продукції

8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається)

9. Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення віднімається)

10. Собівартість валової продукції

11. Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається)

12. Виробнича собівартість товарної продукції

13. Позавиробничі (комерційні) витрати

14. Повна собівартість товарної продукції

Кошторис виробництва коригується таким чином:

з кошторису віднімаються витрати, які з різних причин не включаються у виробничу собівартість продукції .витрати на підготовку і освоєння нової продукції, якщо вони фінансуються із прибутку чи інших джерел, позавиробничі витрати, відшкодування винуватцями втрат від браку та ін.);

• віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів;

• додається приріст, віднімається зменшення залишків

майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж

роботи, за підготовчі роботи у сезонних виробництвах

тощо).

Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва по собівартості (приріст віднімається, зменшеня додається) одержуємо виробничу собівартість готової продукції. Додавши до неї позавиробничі витрати, маємо повну собівартість товарної продукції.