4. Види операцій з цінними паперами на уфб

1) касові операції - передбачають передачу цінних паперів і проведення розрахунків за ними не пізніше 4-го дня після укладення угоди

2) операції на строк (форвардні) - передача куплених на біржі цінних паперів і їх оплата проводиться через певний період за ціною та у строк, що зазначені в угоді

3) операції з опціоном

4) ф'ючерсні операції

Учасниками торгів на фондовій біржі є:

1. емітенти – юридичні особи, держава, в перспективі - фізичні особи

2. інвестори – юридичні і фізичні особи

3. професійні учасники - брокери та дилери — професіонали ринку цінних паперів, що мають ліцензію на право здійснення операцій із цінними паперами.

Брокери — це посередники при здійсненні операцій між про­давцями та покупцями товарів, цінних паперів, валют та інших цінностей. Вони діють на біржах за дорученням клієнтів. За виконан­ня посередницьких функцій брокери отримують певну плату — бро­керські комісійні.

На ринку цінних паперів брокери представляють спеціалізовані фірми, які мають статус юридичних осіб (брокерські фірми).

Дилери — це фізичні або юридичні особи (члени фондової біржі), котрі займаються купівлею-продажем цінних паперів, валют, дорогоцінних металів від свого імені та за власні кошти. Дохід диле­ра утворюється за рахунок різниці курсів продавця і покупця, а також за рахунок зміни курсів валют та цінних паперів у часі.

Дилери можуть укладати угоди між собою, з брокерами, безпо­середньо з клієнтами.

Крім професійних учасників (дилерів і брокерів), на ринку цінних паперів діють також різноманітні фінансові посередники (інституційні інвестори): комерційні та інвестиційні банки, інвес­тиційні компанії, страхові компанії, пенсійні фонди та інші.

5. Види діяльності суб'єктів фондового ринку

Суб'єкти, що обслуговують ринок, надають послуги щодо організаційно-технічного обслуговування операцій з цінними паперами.

1. Емісійна - організація випуску і розміщення цінних паперів

2. Брокерська - здійснення угод з цінними паперами в ролі комісіонера чи довіреної особи

3. Дилерська - здійснення угод з цінними паперами від власної особи і за свій кошт

4. Представницька — представництво інтересів однієї зі сторон в угоді по цінних паперах

5. Консалтингова - надання юридичних, економічних, технічних та інших видів консультацій щодо цінних паперів

6. Аудиторська - перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку і реального фінансового стану емітента

7. Депозитарна — надання послуг щодо збереження, передачі, обліку цінних паперів

8. Клірингова - здійснення операцій зі збирання, перевірки й підготовки документів щодо виконання угод по цінних паперах

9. Реєстраторська — ведення реєстрів власників цінних паперів

10. Регулююча - правове регулювання діяльності учасників

Золоте правило інвестування в цінні папери полягає, у тому, що дохід завжди пропорційний ризику, що на нього готовий наразитися інвестор заради отримання цього доходу.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке фондовий ринок?

2. Що таке фондова біржа?

3. Які функції виконує фондова біржа?

4. Які види операцій з цінними паперами здійснюються на УФБ?

5. Хто є учасниками торгів на фондовій біржі?

6. Які є види діяльності суб’єктів фондового ринку?

Самостійна робота №24-25

Тема: Характеристика діяльності МВФ

План

1. МВФ, як провідна фінансова інституція

2. Характеристика діяльності МВФ

1. МВФ, як провідна фінансова інституція

Міжнародні фінансові інституції поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх належать Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнарод­них розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатсь­кий банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамерикан­ський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд є провідною світовою фінан­совою інституцією, яка має статус спеціалізованої установи 00Н.

Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., а фінансові операції почав здійснювати з 1947 р.

Основ­ними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та на­дання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн —членів Фонду.

Платіжний баланс – це співвідношення між платежами які здійснені економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період ( квартал, рік). Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, то баланс буде активним, а за перевищення платежів над надходженнями – пасивним. За формою платіжний баланс є зведеним статистичним звітом про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн — членів фонду. Станом на 1 січня 2001 р. членами МВФ була 181 країна, у тому числі з вересня 1992 р. — Україна. Розмір внеску кожної країни залежить від двох чинників: загального обсягу емітованих SDR та частки (позиції) даної країни у Фонді. Частка кожної країни залежить від рівня її економічного розвитку та її місця у світовій торгівлі. Після 11-го перегляду квот станом на З0 червня 1999р. загальний обсяг квот становив 209,6 млрд SDR. Частка України дорівнює 0,65%, а її квота — 1372 млн SDR. Порівняно з початковим періодом членства України в МВФ її квота зросла (спочатку становила 997,3 мли SDR.), а частка знизилась з 0,686 до 0,65%. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій ва­люті або в SDR., решта — в національній.

Кількість голосів кожної країни у Фонді визначається у такий спосіб: 250 голосів незалежно від розмірів квоти плюс один го­лос на кожні 100 тис. SDR. квоти. При цьому Статут МВФ пере­дбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років) за­гальний перегляд квот. Це пов'язано з тим, що змінюється як рівень розвитку окремих країн, так і їх місце у світовій торгівлі.

За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може викорис­товувати позичкові кошти. За статутом він може отримувати ко­шти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приват­ному ринку позичкових капіталів. Досі позики отримувались від казначейств та центральних банків країн — членів Фонду, а та­кож від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. З приват­ного ринку кошти не залучались.

Міжнародний валютний фонд є координуючою всесвіт­ньою фінансовою інституцією. Його діяльність сприяє стабільності національних та світової валютних систем і забезпеченню на цій основі сталого економічного розви­тку та надійності міжнародних економічних відносин.