Висновки

Отже, теплові електростанції є найпоширеніші в Україні, які за характером обслуговування споживачів є районними. Вони виробляють майже 2/3 усієї електричної енергії в державі. За останні 30 років потужність цих станцій зросла у 5 разів. Частка вугілля в структурі палива, яке використовують ТЕС, велика. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвоє менший обсяг капіталовкладень у них порівняно з ГЕС.

Теплова енергетика України, створення якої фактично завершилось у 70—80 роках після введення в експлуатацію великих ТЕС потужністю до 3000 МВт, останнім часом гостро відчула залежність від імпортних поставок палива, переважно природного газу та мазуту. Водночас даються взнаки і наслідки скорочення обсягів вітчизняного видобутку основного палива — вугілля при зниженні його якості. Не варто забувати і про старіння енергетичного обладнання станцій — у середньому в галузі знос становить майже 70%. Це призвело до зниження ККД з розрахункових 37—39% до 30—33%.

Наслідком цих процесів стало те, що при встановленій потужності ТЕС на рівні 68% від загальної потужності енергосистеми України в 1996 році ними вироблено менше 52% всієї електроенергії. Решта, за винятком 5% електроенергії ГЕС, вироблена АЕС, частка яких у встановленій потужності становить близько 24%. У зв'язку з цим цікаво відзначити, що в 1990 році співвідношення між виробленою ТЕС й АЕС електроенергією майже відповідало часткам їх встановлених потужностей. Труднощі в нарощуванні власного видобування палива, які не в останню чергу пов'язані з кризою платежів.

Вказані обставини необхідно мати на увазі під час розгляду питання про перспективи розвитку теплової енергетики. Відомі пропозиції Міненерго щодо реабілітації ТЕС, спрямованої, головним чином, на відновлення їх проектної потужності та продовження терміну експлуатації. Реалізація цих дуже дорогих заходів, очевидно, може бути доцільною лише при вирішенні питання підвищення ефективності процесу виробництва електроенергії та диверсифікації джерел палива.

Такого роду проект, що передбачає спалювання відходів вуглезбагачування в котлах з киплячим шаром, нині реалізують на Старобешівській ТЕС. У стадії розробки перебувають проекти будівництва парогазових установок, які дозволяють виробляти електроенергію з ККД на рівні 50—52%.

Список використаної літератури

1. Рижкин В. Я. Теплові електричні станції. — М.-Л., 1967.

2. Корчевой Ю.П., Майстренко А.Ю. Сучасний стан вугільних електростанцій України і перспективи їхнього розвитку. // Екотехнології і ресурсозбереження. — 1996. — №3. — с.3–8.

3. Закон України «Про теплопостачання».

4. Долинський А., Носач В. Теплоенергетика — джерело фінансових ресурсів. — "Дзеркало тижня"// Київ, 05 червня 2000 р.

5. Розміщення продуктивних сил (підручник)., за ред. Ковалевського В.В., Михайлюка О.Л., Семенова В.Ф. — К.: “Знання”, 1998. — 546 с.

6. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник., за ред. проф. Шабіля О.І. — Львів: Світ, 1994. — 608 с.

7. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібн. — К.: Кондор, 2005. — 344 с.