37, Сутність і форми спільного підприємства (сп)

Спільне підприємство — це організаційно-правова форма фірми в країні отримувача капіталу.

Спільне підприємство — це підприємство, яке створюється і управляється спільно іноземними і місцевими інвесторами.

Види спільного підприємництва:

• СП створені приватними фірмами.

• СП створені державними підприємствами.

• СП створені приватними і державними підприємствами (змішані).

• СП створені державними органами (міністерствами, відомства­ми, корпораціями).

• СП створені іноземними компаніями в третій країні (наприклад, американо-французько-німецьке СП в Україні; німецько-українське СП в Індії).

38,Показники ефективності зед

Ефективність — це максимум продукції при мінімумі витрат.

У ЗЕД ефективність проявляється у максимізації прибутку при мі­німальних витратах, пов’язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій.

Загальні показники ефективності ЗЕД:

1.  Зростання національного доходу країни.

2.   Зростання продуктивності праці.

3.   Зниження собівартості продукції.

4.   Економія на сировині, матеріалах, енергії тощо.

Часткові показники ефективності ЗЕД:

1.  Збільшення питомої ваги у експортному виробництві тих його видів, що функціонують на умовах угод про міждержавну спеціаліза­цію і кооперування виробництва.

2.  Зростання рівня автоматизації, механізації виробничих процесів, пов’язаних із ЗЕД.

3   Зростання питомої ваги іноземного інвестування в загальному обсязі інвестицій.

4   Зростання кількості прогресивних форм міжнародної економіч­ної інтеграції, що діють на макрорівні (наприклад, чисельність СП).

На практиці економічна ефективність ЗЕД розраховується по конк­ретному виду зовнішньоекономічних операцій.

Найбільш загальним в цьому відношенні є визначення ефектив­ності від зовнішньоторговельних операцій та найбільш поширених форм ЗЕД.

Ефективність основних форм ЗЕД можна розрахувати, зокрема, використовуючи наступні формули.

■ Ефективність експорту = = Прибуток,отриманийвід експорту  _{х 100}%

Загальні витрати, пов’ язані з експортом

■ ЕфеКТИВНІСТЬ Імпорту = Прибуток, отриманий від імпорту х 100%

Загальні витрати, пов’ язані з імпортом

39,Тарифне і нетарифне регулювання зовнішньої торгівлі

Зовнішньоторговельні операції суб’єктів ЗЕД регулюються на ос­нові 2-х принципів:

1.   Протекціонізм — це політика захисту внутрішнього ринку від іно­земної конкуренції шляхом збільшення кількості обмежень в торгівлі.

2.   Лібералізація — це державна політика, що націлена на відкри­тість внутрішнього ринку для іноземних конкурентів шляхом знижен­ня кількості обмежень в торгівлі.

Основні методи регулювання зовнішньоторговельних операцій:

1.   Методи тарифного регулювання операцій суб’єктів ЗЕД.

2.   Методи нетарифного регулювання операцій суб’єктів ЗЕД.

Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється на 2-х рівнях:

І. Міжнародний рівень — це регулювання зовнішньоторговельних

операцій суб’єктів ЗЕД на основі рішень міжнародних організацій. Та­кими організаціями є:

1.    ГАТТ/СОТ, в цю організацію входить — 156 країни світового співтовариства. Україна стала членом СОТ у 2008 році. ГАТТ/СОТ приймає рішення щодо тарифних обмежень принципів, норм, правил, заборону демпінгу при здійсненні міжнародних торговельних опера­цій.

2.    Міжнародна торгова палата приймає нормативно-правові доку­менти, які сприяють здійсненню зовнішньої торгівлі суб’єктів ЗЕД.

Наприклад: міжнародні правила по тлумачення торгових термінів «Інкотермс-2000». Уніфіковані правила про інкасо, Уніфіковані пра­вила та звичаї по документарному акредитиву.

3.   ЮНКТАД — комісія ООН з питань торгівлі у Європі — сприяє розвитку міжнародної торгівлі на регіональному рівні.

II.  Національний рівень полягає в тому, що зовнішньоторговельні операції суб’єктів ЗЕД регулюються національним митним тарифом кожної країни світу. В Україні зовнішньоторговельні операції суб’єктів ЗЕД здійснюються на основі Закону України «Про єдиний митний тариф України», який був прийнятий у 1992р.

Нетарифне регулювання зовнішньоторговельних операцій суб’єк­тів ЗЕД. Воно включає заходи, які діляться на 2 групи:

I      група — заходи, які націлені на окреме обмеження експортно- імпортних операцій, їх мета — захист і регулювання розвитку націо­нальних галузей економіки.

II    група — заходи, які націлені на стимулювання експорту.

Заходи, що обмежують ЗТ:

І. Квотування і ліцензування зовнішньоторговельних операцій суб’єктів ЗЕД.

Квотування — це визначення контингенту (обсягу) товарів, які підлягають експорту, імпорту.

Квота — це кількісне обмеження експорту чи імпорту товарів на певний період часу.

Види квот:

1. Квота глобальна. В ній визначається:

а) товар, який підлягає експорту та імпорту;

б) обсяг товару;

в)  кількісна і якісна характеристика товару.

2. Квота групова. В ній визначається:

а) товар;

б) його обсяг;

в)  його характеристика;

г)  група країн, куди може бути експортований або звідки може бу­ти імпортований.

3. Квота експортна, імпортна. В ній визначається:

а)  товар;

б)  обсяг товару;

в)   характеристика товару;

г)   період дії квоти.

4. Квота індивідуальна. В ній визначається:

а)  товар;

б)  обсяг товару;

в)   характеристика товару;

г)   країна, куди товар експортується або звідки від імпортується. Рішення про квотування експортно-імпортних суб’єктів ЗЕД здійс­нюється на практиці шляхом ліцензування.

Ліцензування — це письмовий дозвіл на експорт, імпорт товарів. Ліцензія — це письмовий дозвіл на експорт, імпорт товарів, послуг. Види ліцензій:

1.   Відкрита (індивідуальна). В ній визначається:

а)  товар;

б)  обсяг товару;

в)   характеристика товару;

г)   термін дії — до одного місяця.

2.   Ліцензія генеральна. В ній визначається:

а)  товар;

б)  обсяг товару;

в)   характеристика товару;

г)   конкретна країна, країни, куди товар може бути експортований або звідки він може бути імпортований;

д)   термін дії — більше одного місяця.

3.   Ліцензія експортно-імпортна. В ній визначається:

а)  товар;

б)  обсяг товару;

в)   характеристика товару;

г)   валютні кошти, які використовуються з метою інвестування або кредитування;

д)   термін дії — один рік.

4.   Ліцензія разова. В ній визначається:

а)  товар;

б)  обсяг товару;

в)   характеристика товару;

г)   юридична адреса г найменування суб’єкта ЗЕД;

д)  термін дії — це разовий дозвіл на проведення лише однієї екс­портно-імпортної операції.

Особливості ліцензування експортно-імпортних операцій в Україні. Ліцензуванню підлягають:

1.    Продукція, роботи та послуги, які включені в список товарів державного значення.

2.   Товари і послуги, експорт чи імпорт яких є важливим об’єктом зовнішньої політики України.

3.    Продукція підприємств, які допускають недобросовісну конку­ренцію (демпінг) і наносять тим самим збитки державі.

Добровільне обмеження експорту — означає торговельну квоту, яка вводиться на кордоні країни-експортера під загрозою санкції імпортера.

Встановлення мінімальних імпортних цін. Це дотримання експор­тером рівня цін, які встановлюються країною-імпортером.

Імпортні податки — це прикордонний податок, яким обкладають­ся товари при перетині митного кордону конкретної країни. До них відносяться митні збори.

Імпортні депозити — це форма застави, яку імпортер повинен внести у свій банк в національній чи іноземній валюті (ВКВ) перед ку­півлею іноземного товару.

Валютні обмеження — це державні обмеження на операції з валютою.

Компенсаційний митний податок, застосовується до товарів при виробництві яких були використані державні субсидії.

Антидемпінговий митний податок — це митний податок, який встановлюється тоді, коли ціна товару нижче цін на аналогічний товар на світовому ринку.

Адміністративні формальності — це національні правила прове­дення експортно-імпортних операцій.

Технічні бар ’єри — це перевірка відповідності продукції, що імпо­ртується міжнародним і національним стандартам.

Система експортного контролю передбачає встановлення контро­лю, при якому поставки товарів і високих технологій можуть здійсню­ватися за умови, якщо вони не будуть реекспортуватись в інші країни.

Друга група методів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі суб’єктів ЗЕД. Це заходи по стимулюванню експорту. Вони включа­ють:

1.   Експортні субсидії — надаються експортеру, що дозволяє йому значно знизити ціну товару.

2.   Експортні кредитні субсидії — це кредити, які надаються на ос­нові субсидій експортеру на пільгових умовах і дозволяють значно знизити ціну товару.

3.  Державне кредитування — це надання державних кредитів екс­портеру по низьким ставкам і на тривалий термін.

4.    Державне страхування експортних кредитів — це надання державних гарантій експортеру, які дозволяють йому отримувати пільгові кредити у комерційних банках.

5.   Податкові пільги для експортерів — це зниження рівня подат­ків, якими обкладаються суб’єкти експортного виробництва.

6.   «Частка національної участі» — це частина продукції, яка екс­портується, що виконана по державному замовленню.

7.    Стимулювання національного виробництва — це умови, які пе­редбачають державні закупки за рахунок товарів, які вироблені всере­дині країни. Ціна таких товарів може бути більшою, порівняно із вар­тістю аналогічних імпортних виробів.

8.    Організаційно-інформаційне забезпечення — це надання орга­нізаційно-інформаційної допомоги (науково-технічної, консульта­ційної тощо) підприємствам для здійснення їх експортно-імпортної діяльності.