66. Господарство України після іі Світової війни джерела відбудови

Україна в ході ІІ світової війни зазнала найбільше руйнувань ніж будь-яка інша європейська країна. Відбудова зруйнованого господарства відбувалася у надзвичайно складних

умовах. За вивезене майно Україна не отримала ніякої компенсації, а за нове

платила з власного бюджету. Відбудова промисловості здійснювалась

односторонньо – відбудовувались галузі важкої індустрії, відставали харчова та

легка промисловості. Катастрофу у с/г довершила посуха в південних областях.

Почався голод (1946-47 р.р.), де загинуло 800 тис. осіб. Великий успіх у відбудові

залежав від ентузіазму людей. Характерним було те, що відбудова здійснювалась шляхом екстенсивнихметодів, тобто в більшості ручною працею, нехтуванням нових досягнень науки ітехніки. Радянське керівництво відмовилось від В грудні 1947 року розпочалася грошова реформа, яка здійснюваласьконфіскаційними методами: старі гроші обмінювались на нові. У с/г до кінця 40-х років помітилося деяке піднесення, але знову за

допомогою командно-адміністративних методівЗразу ж після війни розпочалася індустріалізація та колективізація у

західних областях України. Індустріалізація здійснювалась бездумно, без

врахування наявності джерел сировини. Колективізація: у 1950 році було

колективізовано 96% селянських господарств і усуспільнено 99% орної землі.

67.Економічні пенретворення в період хрущовської відлиги. Соц-ек пол. ..

Після смерті Сталіна розпочався перегляд економічної політи­ки країни. Хрущов щиро бажав ліквідувати вади економіки й на­давав цьому першочергового значення. Перші кроки в цьому на­пряму спрямовувалися на вдосконалення аграрної політики, на розв'язання продовольчої проблеми та виведення сільського гос­подарства з глибокої кризи. Хрущов та його керівництво низкою заходів намагаються по­ліпшити ситуацію в аграрному секторі, але це практично не дало позитивних наслідків. До цих заходів можна віднести рішення наздогнати США за виробництвом м'яса, масла, молока впродовж трьох—чотирьох років; примусове запровадження посівів кукурудзи по всій країні; хімізацію землеробства, яка, втім, не була забезпечена відповідними потужностями в хімічній промис­ловості. В останні роки правління Хрущова, в роки семирічки темпи розвитку радянського сільського господарства поміт­но знизилися, плани зростання виробництва продукції рослинни­цтва й тваринництва не були виконані, ефективність сільськогос­подарського виробництва була низькою. Промислове виробництво впродовж «хрущовського» десяти­ліття розвивалося досить динамічно. Зростає й видобуток електроенергії як за рахунок тепло­вих електростанцій, так і гідроелектростанцій Дніпровського кас­каду. Високими темпами розвивалось житлове будівництво. Економічна політика загалом сприяла промисловому зростанню, особливо таким її елементам, як активніше викори­стання кредитно-фінансових методів стимулювання виконання та перевиконання планових завдань, орієнтація на зміцнення госпрозрахун­кових відносин. Відставання сільського господарства стримувало розвиток легкої та харчової промисловості. Проте реформа не зачепила основ господарського механізму, що існував, а лише частково вирішила завдання, що стояли перед нею, поро­дивши при цьому масу нових проблемНе було виконано й одне з найважливіших завдань, що стояли перед економікою — відмова від застосування мобілізаційних за­ходів при розв'язанні господарських проблем. За кілька років вочевиднилося, що це завдання не може бути розв'язане радянсь­кою економікою, адже економічні стимули розвитку були несу­місними з командною системою. Як і раніше, необхідно було ор­ганізовувати маси людей для виконання різних проектів.