4.3. Пристрій електричних мереж на будівельних

майданчиках

Для живлення силових і освітлювальних електроустановок, що працюють при напрузі до 1 кВ, на будівельних майданчиках відповідно до рекомендацій Сніпа застосовують чотирипровідні мережі напругою 380/220 В. У чотирипровідних мережах нульова точка трансформатора (або генератора) обов'язково заземляється.

Для живлення ТП бажано застосовувати мережі напругою 10 кВ, оскільки при підвищенні напруги умови електропостачання поліпшуються, а мережі виходять легше (потрібні менші перетини проводів). Тільки у тому випадку, коли на майданчику працюють будівельні машини (наприклад, могутні екскаватори) з високовольтним електроприводом, доводиться застосовувати для електромереж будівельного майданчика напругу 6 кВ.

Як ми вже говорили, кабельні підземні лінії для тимчасових електромереж на будівництвах майже не застосовуються. Тому в першу чергу ми познайомимося з пристроєм повітряних ліній і електропроводок.

Повітряні лінії. Опори повітряних ліній рекомендується застосовувати або дерев'яні із залізобетонними пасинками (приставками), або залізобетонні (мал. 4.6). Використовувати опори, виготовлені цілком з дерева, недоцільно із-за їх недовговічності. Застосування залізобетонних пасинків, замінюючих нижнюю, найбільш схильну до гниття,, частина опори збільшує терміни служби дерев'яних опор.

Для кріплення проводів на опорах повітряних ліній напругою до 10 кВ включно застосовують штирьові ізолятори; для ліній напругою 380/220 В — ізолятори типу ТФ, ЙШЛИ і ШО (останні многошейковые для відгалужень); для ліній напругою 6... 10 кВ — типу ШС (мал. 4.7). Ізолятори до опор кріпляться: до стійок опор — на крюках, а до траверсів (поперечним брусам) — на штирях. Для прив'язки проводів до ізоляторів використовують тонку наволочу з того ж матеріалу, що і дріт.

Роботи по установці опор ВЛ в даний час виконують, як правило, механізованим способом. Найбільш трудомісткі роботи — риття ям під опори — проводять буровими машинами. Як тягові механізми для натяжки проводів зазвичай застосовують автомашини. Для роботи по монтажу проводів використовують телескопічні автовежі і монтажні гідропідйомники на автоході. Застосування цих механізмів значно полегшує і прискорює працю електромонтерів при монтажі проводів, оскільки виключає необхідність підйому на опори на кігтях. З'єднання проводів ВЛ виконується за допомогою трубчастих овальних обтискових з'єднувачів; ці з'єднувачі обжимаються спеціальним інструментом. Для ліній 380/220 В допускається також з'єднання проводів скручуванням з подальшим пропаюванням.

При будівництві повітряних ліній повинні дотримуватися встановлені габарити — відстані від наинизшей крапки проводів до землі. Ці габарити такі: для ВЛ напругою 380/220 У в населених місцевостях, на заводських територіях і будівельних майданчиках — не меншого 6 м, а в ненаселених місцях — не меншого 5 м; для ВЛ напругою 6... 10 кВ ці відстані відповідно збільшуються до 7 і 6 м.

Електропроводки. Постійні електропроводки виконують як відкрито, так і приховано — в трубах, в каналах, в порожнечах будівельних конструкцій, під шаром штукатурки і т.п.

Тимчасові електропроводки в будівлях, що будуються, а також у виробничих приміщеннях будівельного майданчика виконуються відкрито, тобто по поверхні будівельних конструкцій, по фермах і т.п. Дроти прокладаються на ізоляторах або, в сухих приміщеннях, на роликах. Зовнішні електропроводки (проводки по стінах будівель і споруд, по будівельних лісах) і перекидання між близько розташованими будівлями виконуються тільки на ізоляторах. Ізолятори типу ТФ використовуються так само, як і на повітряних лініях. Встановлюють їх на таких же крюках, якорях і штирях. Положення ізоляторів при цьому завжди повинне бути вертикальним. Ролики встановлюють в будь-якому положенні, кріплять їх на шурупах, гвинтах (до металу) і на спеціальних пристроях. Дроти прив'язують до ізоляторів і роликів м'яким оцинкованим сталевим дротом з підмоткою дроту в місці кріплення ізоляційною стрічкою.

При виконанні тимчасових електропроводок (ізольованими проводами) на будівельних майданчиках повинні дотримуватися наступні відстані по висоті: не меншого 2,5 м — над робочими місцями; Зм — над проходами і 5 м — над проїздами. На висоті менше 2,5 м від землі, підлоги або настилу дроту повинні бути захищені від механічних пошкоджень (поміщені в короби, труби і т. п.). Зовнішні електропроводки по стінах будівель прокладають на висоті не меншого 2,75 м від рівня землі; введення повітряних ліній в будівлі повинні отстоять від землі також не менше, чим на 2,75 м. Пристрій такого введення приведений на мал. 4.8. При цьому проходи через стіни і перекриття настановних проводів виконуються в ізоляційних трубках, які оконцовываются ізолюючими фарфоровими і пластмасовими втулками або, в сирих місцях, воронками.

Кабелі типу ВРГ і НРГ прокладають відкрито, безпосередньо по стінах і перегородках з кріпленням дужками. Висота їх прокладки над підлогою не нормована. При виконанні проводки одножильними проводами (АПР, АПВ і ін.) в сталевих трубах, наприклад при підведенні живлення до стаціонарно встановлених будівельних механізмів або верстатів, всі три дроти трифазної лінії повинні прокладатися в одній трубі (щоб уникнути нагріву труби за рахунок вихрових струмів і перемагнічування).

Переносні ділянки електромереж, що виконуються шланговими проводами і кабелями, використовуються зазвичай у поєднанні з повітряними лініями і тими або іншими інвентарними пристроями. Повітряна чотирипровідна лінія напругою 380/220 В підводить електроенергію до інвентарної розподільної шафи або подключательному пункту, а далі вже за допомогою переносних ділянок мережі енергія підводиться до пересувних будівельних машин, зварювальних установок і т.п.

Підземні кабельні лінії.

В порівнянні з повітряною лінією подача енергії підземним кабелем є надійнішою. Разом з тим, підземний кабель надійний тільки за умови повного його збереження, щонайменший прокол герметичної оболонки кабелю (особливо кабелю з паперовою просоченою ізоляцією) неминуче спричиняє за собою аварійний вихід його з ладу при експлуатації. Тому необхідно правильно організувати зберігання кабелю до його прокладки (кабель поставляється намотаним на дерев'яних барабанах). Кінці кабелю повинні бути герметично закладені.

Якщо необхідно відрізувати на барабані шматок кабелю, кінець кабелю, що залишився, повинен бути негайно запаяний (або герметично закритий яким-небудь іншим способом).

Герметичність кабелю повинна бути забезпечена і при його прокладці: на кінцях кабельної лінії виконуються спеціальні кінцеві закладення, а в зовнішніх установках застосовуються кінцеві муфти. При необхідності з'єднання кінців кабелю ця операція проводиться в спеціальних кабельних муфтах. Виконання кінцевих закладень і монтаж кабельних муфт, особливо у кабелів напруги вище 1 кВ, є відповідальною операцією, що вимагає точного виконання правив, чистоти і акуратності. Ця робота доручається спеціально навченим електромонтерам — кабельникам.

Трудомісткі земляні роботи при прокладці підземних кабелів (риття траншей, їх засипка і ін.) проводяться, як правило, механізованим способом з використанням траншейних екскаваторів, бульдозерів і інших будівельних машин. Кабельні траншеї робляться завглибшки 800 мм, вважаючи від планувальної відмітки майданчика. Ширина траншеї для одного кабелю 350...400 мм, для двох кабелів 600 мм.