4 Типи центрів відповідальності:

Центр витрат - центр відповідальності, керівник якого конт­ролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру.

Центр технологічних витрат - центр витрат, в яко­му може бути встановлений оптимальний взаємозв'язок між витратами та ре­зультатами д-сті.

Центр дискреційних витрат - центр витрат, в яко­му неможливо визначити оптимальний взаємозв'язок між витратами й результа­тами д-сті центру (приклад, науково-дослідницькі та адмін. підрозділи (бухгалтерія, відділ кад­рів, відділ зв'язків з громадськістю), а також частина підрозділів, що забез­печує збут (відділ реклами, дослідження ринку).

Центр доходу - центр відповідальності, керівник якого контро­лює доходи, але не контролює витрати на в-во продукції (робіт, послуг) або придбання товарів, що реалізуються, та інвестиції в активи центру (приклад, відділ продажу, відділи універмагу, ре­гіональні представництва компаній).

Центр прибутку - центр відповідальності, керівник якого кон­тролює витрати й доходи, але не контролює інвестиції в активи центру.

Центр інвестицій - центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати, доходи та інвестиції в активи центру.

Принцип контрольованості - принцип, згідно з яким керівник центру несе відповідальність лише за ті витрати, доходи й інвестиції, які контролюються персоналом цього центру.

Звіт центру відповідальності - це звіт, що містить по­казники д-сті, контрольовані персоналом відповідного центру.

Важливо розрізняти результати д-сті керівник) та ек. результати д-сті.

Найпростішим в обчисленні показником оцінки роботи менеджера є конторольований внесок в прибуток (тобто маржинальний дохід підрозділу мінус контрольовані менеджером постійні витрати). А елементарним в обрахунку показником для оцінки роботи підрозділу є внесок в прибуток підрозділу (тобто контрольований внесок в прибуток мінус неконтрольовані постійні витрати).

Показника рентабельності інвестованого капіталу (ROI) – відношення операційного прибутку підрозділу до активів, що перебувають в його розпорядженні (тобто інвестицій у цей підрозділ). ROI забезпечує загальний корисний приблизний показник успішності попередньої інвестиційної політики компанії, даючи узагальнений показник фактичних надходжень на інвестований капітал.

Залишковий дохід визн. як контрольований внесок в прибуток мінус вартість капіталу, нарахована на інвестиції, контрольовані менеджером підрозділу. Для оцінювання ек. функціонування підрозділу залишковий дохід можна визначити як внесок в прибуток підрозділу мінус вартість капіталу загальних інвестицій в активи, задіяні в підрозділі.

Економічна додана вартість (EVA). Показники ROI, залишкового доходу та ЕVA є важливими компонентами BSC.

2. Калькулювання соб. За нормативними (стандартними) витратами

Стандартні витрати – витрати, необхідні для в-ва певної продукції або послуг за нормальних умов д-сті.

Базисні стандарти - довготермінові стандарти витрат, які встановлюються на термін від 2 до 5 років, щоб вивчити динаміку цін і продуктивність праці.

Теоретичні стандарти - стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов д-сті.

Поточні стандарти - стандарти, що відобра­жають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному періоді за наяв­них умов д-сті.

Система калькулювання стандартних витрат - це система обліку, яка вик. стандартні витрати задля: контролю витрат; прийняття рішень щодо цін; оцінки вик. бюджетів; усвідомлення витрат; управління за відхиленнями. Система калькулювання стандартних витрат охоплює: встановлення стандартів витрат; накопичення даних про фактичні витрати; аналіз відхилень та складання звітності; дослідження відхилень; внесення необхідних корективів.