- •*1.Экономическая деятельность как основа существования и развития общества.
- •2. Общественно-эконом(соц-эконом науки, теор. Фундаментом кот. Явл. Эконом теория)
- •*2.Процесс труда и его составные элементы.
- •*3.Способ производства: производительные силы и производственные отношения.
- •*4. Экономические законы, их объективный характер
- •*5.Визач-ня предмету політична економія.Функ-ії пе
- •*6.Товарне виробн-во:причини виникнення та основні риси
- •*7.Просте і капіталістичне товарне вироб-во:заг-ні риси та розбіжності
- •*9.Двоїстий хар-р втіленої в товарах праці.Конкретна і абстрактна праця
- •*8.Товар і його власт-ті:споживча вартість,мінова вартість,вартість
- •*10. Величина стоимости товара. Индивидуальное и общественно необходимое рабочее время.
- •*13.Сутність і функ-ії грошей
- •*17. Процес праці та процес створення і зростання вартості
- •*18. Робочий день, його структура і границі. Необхідна і додаткова праця
- •*19. Сутність капіталу: постійний і змінний капітал
- •*20. Додаткова вартість: норма і маса додаткової вартості
- •*21. Два способи виробництва додаткової вартості. Виробництво абсолютної та відносної додаткової вартості. Надлишкова додаткова вартість
- •*22.Стадии повышения производительности труда капиталом.
- •*23. Сутність заробітної плати.
- •*24. Основні форми і сучасні системи заробітної плати.
- •*28.Концентрация и централизация капитала, их отличия и взаимосвязь
- •*29.Технічна, вартісна та органічна будова капіталу, їх розбіжності та взаємозв’язок.
- •*30. Нагромадження капіталу і утворення промислової резервної армії праці. Основні форми безробіття.
- •*32.Виробництво і обіг. Витрати обігу і їх види.
- •*33.Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал.
- •*34.Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •*35.Час обороту капіталу і його складові частини. Швидкість обороту капіталу.
- •*36.Вартість та капіталістичні витрати виробництва.
- •*38.Внутрішньогалузева конкуренція та утворення ринкової вартості.
- •*40.Утворення ціни виробництва. Вартість і ціна виробництва.
- •*41. Закон тенденції норми прибутку до зниження і протидіючі фактори.
- •*42. Торговий капітал: сутність та особливості
- •*43. Торговий прибуток та механізм його утворення.
- •Середня норма прибутку:
- •*44. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості. Відмінність від лихварського капіталу.
- •*45. Позичковий процент: сутність, джерело, норма. Тенденція.
- •*46. Кредит:сутність,функції та форми
- •*47. Банки, їх роль, функції та операції. Види банків. Банківський прибуток.
- •*48. Акціонерний капітал і акціонерні товариства. Проблеми і шляхи формування акціонерного капіталу в Україні.
- •*50.Земельная рента
- •*53. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента.
- •*56.Річний продукт суспільства і його вартісна і натурально-речова форми. Два підрозділи суспільного виробництва
- •*57. Просте відтворення суспільного капіталу. Умови реалізації суспільного продукту при простому відтворенні
- •*59. Національний доход: сутність, джерела і фактори зростання.
- •*60. Ввиробництво, розподіл і перерозподіл. Та використання національного доходу.
- •*61. Циклічний характер відтворення в ринковій економіці.
- •Фази цикла.
- •Особливості циклічного розвитку в сучасних умовах:
- •*64. Сутність і форми монополістичних об’єднань.
- •*65. Фінансовий капітал: виникнення, сутність та форми панування.
- •*66. Міграція капіталу: можливість, необхідність, осн форми. Сучасні явища міграції капіталу.
*56.Річний продукт суспільства і його вартісна і натурально-речова форми. Два підрозділи суспільного виробництва
Річний продукт є результатом усієї економічної діяльності суп-ва протягом року і включає сукупність продуктів і послуг виробничого та невиробничого призначення. Річний продукт має 2 форми. За вартісною формою річний продукт має таку структуру: С+(V+m), де С-стара вартість, (V+m) - нова вартість, V-необхідний продукт, m-додатковий продукт. Стара вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва(амортизація засобів праці і повна вартість предметів праці)на створений продукт. Ця частина вартості ВСП створена минулою (старою)працею у попередні періоди(вона втілена у засобах виробництва, що використовуються у процесі виробництва в даному році),тому й називається старою. Нова вартість складає ту частину вартості ВСП, що створюється заново живою працею учасників виробництва і додається до старої вартості. Стара і нова вартість, втілені у продукті, складають його повну вартість. За натурально-речовиною формою ВСП включає засоби вир-ва та предмети споживання. Тому все суспільне вир-во поділ-ся на 2 підрозділи – вир-во засобів вир-ва , та вир-во предметів споживання. Пропорція між цими підрозділами є головною в економіці будь-якої країни, від неї значно залежать усі інші пропорції. Зберігання цієї пропорції необхідно для того, щоб сукупний продукт був реалізований як за вартісною так і за натурально-речовою формами. Для точного зберігання пропорції використовують наступні формули:
I(v+m) = II C
I(c+v+m) = IC+IIC
II(c+v+m)=I(v+m)+II(v+m)
Сутність проблеми реалізації суспільного продукту можна розкрити на основі її аналізу як виробничих відносин, у які вступають певні об’єкти. Очевидно, що такими можуть бути з одного боку виробники продукції – державні підприємства, кооперативи та інші колективні виробники, орендні та акціонерні підприємства і т.п. Для різних об’єктів реалізації властивий різний ступінь володіння і розпорядження використовуваними засобами виробництва, отже, і привласнення одержання результатів, що виражається у привласненні неоднакової виручки від їх продажу. З іншого боку суб’єктом реалізації є споживачі. Для них, як і для виробників, характерними є різний ступінь володіння і розпорядженнями засобами виробництва і виробленим продуктом, а також їх привласнення, що у свою чергу визначає різну міру економічної свободи і прав у придбанні тих чи інших видів продукції або виборі постачальника.
*57. Просте відтворення суспільного капіталу. Умови реалізації суспільного продукту при простому відтворенні
Простое воспроизводство – такое воспроизводство, при котором вся прибавочная стоимость поступает в фонд личного потребления предпринимателя, а не превращается в функционирующий капитал (как это происходит при расширенном воспроизводстве). Схема простого воспроизводства:
I(c + v + m) – I подразделение
II(c + v + m) – II подразделение,
где I подразделение – совокупность отраслей, к-е производят средства производства, а II подразделение - совокупность отраслей, к-е производят предметы личного потребления. Проблема возмещения годового (или общественного) продукта. В начале года капитал состоял из массы средств труда и предметов труда, к-е потреблялись в течение всего года (т.е. с помощью имеющихся средств труда перерабатывались предметы труда и изготавливался готовый продукт). Если кол-во предметов труда в начале года было достаточным для потребления в течение всего года, тогда из произведенного годового продукта будет выделена часть вновь созданных предметов труда для возмещения потребляемых по стоимости и по натурально-вещественной форме. Аналогично обстоит дело и со средствами труда, к-е также будут возмещены из годового продукта по стоимости и по натурально-вещественной форме. Если же запас предметов труда, имевшихся в начале года, недостаточен для всего года, тогда они возмещаются частями на протяжении всего года по схеме обмена постоянного капитала на постоянный капитал в пределах I подразделения. В составе продукции 2го подразделения имеется такая их часть, к-я реализуется в пределах этого же подразделения. Речь идет о вновь созданной стоимости 2го подразделения, включающую ЗП рабочих и прибыль этого же подразделения. Эти части новой стоимости поступают на приобретение предметов личного потребления, изготовленных в этом же 2ом подразделении, т.е. путем обмена внутри него. Имеются 2 части совокупного годового продукта, к-е еще должны быть реализованы, т.е. возмещены по стоимости и натурально-вещественной ф-ме. К ним относятся вновь созданная стоимость 1го подразделения и перенесенная стоимость 2го подразделения, т.е. I(v + m) и IIc. Эти части годового продукта возмещаются по стоимости и натурально-вещественной ф-ме путем взаимного обмена между подразделениями.
Часть стоимости продукта 1го подразделения - v + m вещественно состоит из средств производства, а по стоимости она предназначается на приобретение предметов личного потребления. Напротив, в составе годового продукта 2го подразделения имеется часть. за счет стоимости к-й должны быть возмещены ср-ва производства, потребленные этим производителем. Вследствие этого осуществляется обмен перенесенной стоимости в составе продукта 2го подразделения и вновь созданной стоимости продукта 1ог подразделения, или I(v + m) обменивается на IIc. Благодаря этому обеспечивается полная реализация всего годового продукта I и II подразделений. Формулируется основное условие реализации при простом воспроизводстве:
I(v + m) = IIc, из к-го следуют производные условия:
I(c+v+m) = IC+IIC
II(c+v+m)=I(v+m)+II(v+m).
Основные выводы теории реализации:
1)теория реализации показывает, что реализация простого национального продукта возможна независимо от внешних рынков как при простом так и при расширенном воспроизводстве
2)из теории реализации следует, что рынок является не последствием развития капитализма, а его составной частью
3)теория реализации фиксирует, акцентирует на связь между производством и потреблением. Если 1ое подразделение слишком развито, а 2ое отстает от него, то в стране обязательно развивается инфляция: либо скрытая, либо открытая.
*58. Розширене відтворення суспільного капіталу. Умови реалізації суспільного продукту при розширено відтворенні
Расширенное воспроизводство – такое воспроизводство, при котором часть прибавочной стоимости поступает в фонд личного потребления предпринимателя, а часть - превращается в функционирующий капитал. Но необходимо учитывать, что если при простом воспроизводстве гл условие реализации – равенство I(v + m) = IIc, то исходная предпосылка перехода к расширенному - I(v + m) > IIc.
Исходная схема расширенного воспроизводства имеет вид:
I – 4000c + 1000v + 1000m = 6000
II – 1500c + 750v + 750m = 3000, I + II = 9000
Размер накопления в 1ом подразделении определяет и размер накоплений во 2ом. Прежде всего, речь идет об увеличении постоянного капитала 2го подразделения. Размеры этого увеличения обусловлены необходимостью обмена с 1ым подразделением, поскольку эл-ты постоянного к-ла производятся в 1ом подразделении. Т.е. теперь часть прибавочной стоимости будет использована как фонд накопления в пропорции: I – (4000 + 400)c + (1000 + 100)v + 500m = 6000. Учитывая, что из готового продукта 1го подр, равного 6000 на возмещение потребляемого постоянного капитала этого же подразделения требуется 4000 единиц, а для расширения еще 400, то нереализованным остается 1600 ед. Они могут быть реализованы путем обмена со 2ым подразделением. Для возмещения потребленного постоянного капитала 2го подр требуется 1500 ед., следовательно, для его расширения требуется дополнительно еще 100 ед. Это значит, что из произведенной прибавочной стоимости 2го подр = 750m,
для капитализации можно направить 100c плюс 50v. Структура к-ла 2го подр теперь имеет вид: II – (1500 + 100)c + (750 + 50)v + 600m = 3000.
Каковы же условия реализации? Преобразуя вышеотмеченное неравенство в равенство получаем 1ое условие реализации:
1) I(v + vm + mn) = II(c + cm), остальные условия будут выглядеть след образом:
2) I(c + v + m) = I(c + cm) + II(c + cm);
3) II(c + v + m) = I(v + vm + mn) + II(v + vm + mn).
Основные выводы теории реализации:
1)теория реализации показывает, что реализация простого национального продукта возможна независимо от внешних рынков как при простом так и при расширенном воспроизводстве
2)из теории реализации следует, что рынок является не последствием развития капитализма, а его составной частью
3)теория реализации фиксирует, акцентирует на связь между производством и потреблением. Если 1ое подразделение слишком развито, а 2ое отстает от него, то в стране обязательно развивается инфляция: либо скрытая, либо открытая.
