- •2. Існують три основні аспекти геохімічних досліджень:
- •3. Прикладні аспекти геохімічних досліджень:
- •7. Основні джерела інформації про склад Всесвіту. Космічна розповсюдженість елементів.
- •8. Будова ядер атомів як чинник що визначає поширеність елементів та їх ізотопів
- •9. Походження та поширеність елементів в Сонячній системі.
- •10. Геохімія планет земної групи (Меркурій, Венера,Земля, Марс).
- •11. Метеорити, їх склад та класифікація.
- •12.Геохімія Місяця. Значення досліджень складу місячних порід для вирішення питань походження Землі.
- •14. Сучасні уявлення щодо походження і складу Землі
- •13. Значення вивчення складу метеоритів для дослідження глибинних геосфер Землі.
- •16. Розповсюдженість хімічних елементів в мантії та ядрі Землі. Моделі складу ядра.
- •17. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі.
- •18. Розсіяний та концентрований стан хімічних елементів в природі.
- •Поняття про кларки та методи їх оцінки. Коефіцієнти розсіяння та концентрації. Основний геохімічний закон Ферсмана- Гольшмідта.
- •26. Фактори, що контролюють міграцію та розподіл елементів в геосферах, взаємозв*язок між ними.
- •27. Основні методологічні засади геохімії радіогенних ізотопів.
- •28. Застосування радіоактивних ізотопів при вирішенні питань петрогенезису магматичних порід
- •29. Застосування радіогенних ізотопів при дослідженні водних систем та осадових утворень
- •30. Використання радіогенних ізотопів при визначенні віку порід
- •31. Радіоактивний розпад, як фактор, що контролює розподіл елементів.
- •32. Основні методологічні засади геохімії стабільних ізотопів
- •33. Залежність розподілу ізотопів від температури. Ізотопні геотермометри
- •35. Розподіл ізотопів в біологічних системах
- •36. Використання ізотопів кисню та водню при вирішенні питань петрогенезису порід.
- •37. Чинники що контролюють розподіл ізотопів сірки в геохімічних системах.
- •38. Інформативність вивчення розподілу ізотопів сірки при вирішенні питань петрогенезису гідротермальних систем.
- •39. Структура силікатного розплаву. Основні засади теорії полімерів.
- •41. Структурний контроль розподілу елементів в твердих тілах.
- •42. Використання закону діючих мас в геохімії.
- •43. Фугітивність і активність, їх значення для геохімії.
- •46. Побудова діаграм стійкості мінералів як функції парціального тиску газів.
- •Стійкість води
- •47. Побудова діаграм стійкості мінералів в координатах Eh-pH
- •55. Гідротермальні геохімічні системи
- •56. Метаморфогенні геохімічні бар'єри
- •57.Геохімічна характеристика пегматитів.
- •58. Геохімія ультраосновних магматичних порід
- •59. Геохімія основних магматичних порід
- •60. Геохімія гранітоїдів
- •61. Металогенічна спеціалізація магматичних порід.
- •62. Геохімія магматичних порід лужного ряду
- •65. Геохімічна роль живої речовини.
- •66. Геохімія атмосфери
- •67. Геохімія гідросфери
- •68. Геохімічні особливості магматогенних систем
- •69. Геохімія біосфери
7. Основні джерела інформації про склад Всесвіту. Космічна розповсюдженість елементів.
Неоднорідними є наші потенційні джерела інформації про склад Всесвіту, якість інформації в яких залежить від доступності матеріалу, різноманітних проблем спостереження та інтерпретації. Поль Хендерсон називає 5 можливих джерел інформації: 1) Земля і Місяць (сюди варто мабуть додати ще й Венеру та Марс); 2) метеорити; 3) Сонце і зірки; 4) газові туманності та міжзоряний простір; 5) космічне випромінювання.
Найбільш методологічно правильно було б оцінювати космічну поширеність елементів за складом міжзоряного простору (з якого формуються нові зірки), оскільки це відносно не фракціонована частина речовини Всесвіту, однак кількісно це зробити, на жаль, неможливо. Дані щодо поширеності елементів можна отримати лише з тих частин простору які флуоресціюють під впливом випромінювання надгарячих зірок. Отримані в результаті інтерпретації чітких спектрів випромінювання (які формуються в таких випадках - туманність Оріона, наприклад) дані достатньо надійні для відносно поширених елементів, і були б ще надійнішими якби не існуючі невизначеності (з температурною стратифікацією туманностей, наприклад). Частковий вихід з наявних труднощів знаходять вважаючи, що склад недавно утворених зірок максимально відповідає складу середовища (простору) з якого вони утворилися. Поступово формується банк даних про склад зірок та дифузних туманностей, хоча, безумовно, найнадійнішою і найповнішою залишається інформація про хімічний склад Сонця (отримана за результатами спектрального аналізу сонячної атмосфери).
Зараз опубліковано досить багато таблиць в назві яких фігурує поняття “космічна поширеність елементів”, але їх застосування значно вужче (що визнає й більшість авторів), оскільки всі вони фактично базуються на даних щодо відносної поширеності елементів у Сонячній системі (із досить незначною корекцією, здійсненою на підставі інших даних, та внесенням поправок на еволюцію складу Сонця в результаті нуклеосинтезу). Найнадійнішими в цьому відношенні і найповнішими є таблиці Камерона та Зюсса-Юрі (в них зокрема враховані існуючі уявлення щодо стабільності ядер).
Аналіз цієї таблиці, а також графіків, побудованих на її основі, дозволив виявити наступні закономірності:
найпоширенішими елементами є H та He;
ритмічну зміну поширеності елементів з парними та непарними номерами (Z);
систематичне зменшення поширеності із збільшенням атомного номеру, при цьому до Z=45 це зменшення приблизно відповідає експоненціальному закону;
елементи, які розташовані в таблиці Менделєєва безпосередньо за He (Li, Be, B), мають дуже низьку відносну поширеність;
спостерігаються чіткі піки поширеності O та Fe;
ізотопи з масовими числами кратними 4 (тобто кратними масі ядра гелію - альфа-частки) характеризуються підвищеною поширеністю.
Таблиці поширеності елементів використовуються в якості початкової системи відліку при вивченні процесів фракціонування, а також як вихідний матеріал при моделюванні процесів (створенні гіпотез) походження елементів. Будь-яка теорія нуклеосинтезу повинна пояснювати поширеність елементів та природу її залежності від атомної маси.