2.2. Жіночі образи у романі «Процес» австрійського письменника ф. Кафки

«Процес» - унікальна книга Франца Кафки, яка фактично «створила» його ім'я для культури світового постмодерністського театру і кінематографа другої половини XX століття, - точніше, «вплесла» це ім'я в ідею постмодерністського абсурдізма. Страшна і привабливо-безглузда історія «Процесу» - історія, що починається ні з «чого безглуздості» і закінчується «нічим смерті». Цікаво, що Кафка не залишив жодних підказок, по яких можна було б якось відтворити фабулу романа. Всі глави не були пронумеровані і містилися в окремих конвертах.

Написання роману «Процес» Ф. Кафки супроводжується важливими подіями в житті автора. В липні 1941 року Кафка розірвав свої заручини з Феліцією Бауер , яка була для нього першим та справжнім захопленням, адже назвати це словом «кохання» важко. Вона стала його героїнею, якій він посилав чимало листів. Вона – берлінська розсудлива дама з мілко буржуазної еврейсько – німецької сім'ї, « ненаглядная делячка », як називав її Кафка. Вони зустрілись та… почалась їх переписка. Листи Кафки складні, наскрізь літературні, істинно кафкіанські, в них він відточував своє перо та експериментував з почуттями ( полігон кохання та в водночас літератури ). Читати їх досить тяжко і психологічно важко через одкровення письменника, в них, за його призначенням, «скільки завгодно страждань». І разом з цим листи Ф. Кафки заворожують та не відпускають від себе. Сам образ Феліції Бауер вважають прототипом панни Бюрстнер. На це вказують й ініціали Ф. Б. ( від Fraulein Burstner ), які Кафка у рукописі вживав на позначення героїні роману, а в щоденнику Феліції.

На думку Канетті, «важка та майже нерішуча ситуація, в якій Кафка опинився за час заручин, розкрита ним в першій главі «Процеса» з підкупаючою одкровенністю. Він бажав та добивався присутності Грети Блох на заручинах, навіть висказав інтерес до плаття, яке вона з цього приводу збиралась одягти. Не виключено, що як раз пляття і перетворилось в білу блузку, висівшу в кімнаті панні Бюрстнер»[9, c.128]. Канетті відносить всю лінію панні Бюрстнер в «Процесі» на долю відносин Кафки з Гретою Блох. То, що сусідка після нічної розмови з Йозефом К. відмовляється від зустрічі з ним, також є відображенням зв’язків, які начебто мали місце в реальності: «Ескапада тієї ночі залишається їх загальною і як би недоторканною таємницею. І це тим самим нагадує про стосунки Кафки і Грети Бліх. Що б не відбувалося між ними, все залишилося таємним» [15, c. 231]. У цьому контексті і поява якоїсь жінки на нічній вулиці міста, по якій Йозефа К. ведуть на страту, що нагадує панні Бюрстнер, з'являється як «нагадування про його таємницю і його так ніколи і не висловленою віне» [15, c. 142].

Роман «Процес» по своєму відходить від традицій ХІХ століття; в тексті немає детального опису зовнішності героїв, їх одягу, акцент зроблений лише на деталях. У фройляйн Бюрстнер маленький, удосталь уквітчаний капелюшок, вузькі плечі, які вона окутує шовковистою вуаллю. Жінка службовця в суді має м'які пальці та пишне, гнучке тіло в темному платті. Про Лені ми дізнаємося, що вона молода дівчина в довгому білому фартусі, у неї «темні, ледве опуклі очі, кругле, як в ляльки личко, здорове, красиве тіло» [15, c. 89]. Герої Кафки з їх душею, внутрішнім світом як би ховаються в світі матеріальному, залишаючи від себе тільки деталь свого зовнішнього подобання. Все це пояснюється відносинами між Ф. Кафкою та його батьком. Кафка завжди комплексував с приводу своєї зовнішності, адже батько в нього був справжнісіньким красенем. В порівнянні з батьком письменник виглядав жалюгідним, маленьким та непривабливим.

Деталь же служить зачасту не індивідуалізації, а типізації образу. Одна з таких деталей в зовнішності героїв – це волосся. Брови слідуючого «…раптом зрушилися на переніссі, густі, чорні, кудлаті» [ 15, c. 168]. Люди, які зібралися в залі суду, описані як немолоді чоловіки, деякі навіть з сивим волоссям. У Бертольда коротка ріденька руда борідка. У адвоката голова з довгою борідкою та довге сиве волосся.

Роман Кафки «Процес» сповнений жіночими образами. Протягом всього тексту ми зустрічаємо такі образи, як фрау Ґрубах, панні Бюрстнер, німкеня з призвіщем Монтаґ, Лені, образи служниць та багато інших образів.

Якщо міркувати над образами жінок, то можно віднайти схожі деталі в зоображенні образів, у фройляйн Бюрстнер «волосся, розділене проділом <....> рудувате волосся, поцуплене низьким тугим вузлом» [15, c. 167]. У Лені «пишні, темні, скручені тугим вузлом волосся»[15, c. 29].  Фройляйн Бюрстнер та Лені схожі своїми зачісками. Можливо, Лені і нагадує К. фройляйн Бюрстнер. Художня деталь при створенні жіночих образів допомагає надати роману єротичної атмосфери, яка пронизує страхом та напругою: так, можна сказати, що Лені грає роль «священной проститутки».

Жінки зоображені в романі «Процес» дуже різні, хоч і є багато схожих деталей між ними. Панні Бюрстнер «… така собі панна Бюрстнер, друкарка, що вдосвіта вибиралась на роботу, поночі поверталась, і К. мав змогу хіба що коли - не - коли привітатися з нею…» [15; 29], «… я не хочу обмовляти панну Бюрстнер, це добра і мила дівчина, приязна, охайна, пунктуальна й роботяща, і за це я її дуже ціную, але правда й те, що їй годилося б мати більше самоповаги і стриманості. Цього місяця я вже двічі бачила її на далеких від центру вуличках, і щоразу з іншим чоловіком. Для мене це прикра річ, і, Господом присягаюсь, я розповідаю про це лише вам.» - говорить фрау Ґрубах [13; 39].

Саму фрау Ґрубах автор зоображує у романі гарною жінкою, яка мала в собі той шарм, яким привертала до себе увагу чоловіків. Фрау Ґрубах була дуже приязна і завжди балає залюбки, хіба він не знає, хто саме її найкращий і найулюбленіший квартирант.

Отже,слід сказати про те, що основою для написання роману «Процес» Ф. Кафки стали важливі події в житті автора. Кафка розірвав свої заручини з Феліцією Бауер, жінкою, яка була для нього першим та справжнім захопленням. Багато хто плутає Феліцію Бауер з Гретою Блох та вважають панні Бюрстнер її праобразом. Взагалі, роман Кафки «Процес» сповнений жіночими образами. Фрау Ґрубах цікава своєю впевненістю в собі, красою та в певній мірі гордливостю. Панні Бюрстнер така собі звичайна панні, яка зацікавила читача своєю охайністю, пунктуальністю та добротою. Але все ж таки кожен образ по своєму цікавий та особливий.