Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПЕРЕДМОВА 2 книги 27 12 2011.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

Модуль 3 Україна в радянський період.

Тема 10. Утворення срср та зміни в суспільно-політичному, економічному житті України (20-30-ті роки).

  1. Політика воєнного комунізму та її наслідки.

  2. Неп у "командних висотах" народного господарства. Голод 1921-1923 рр. в Україні.

  3. Перехід до планової економіки. Голодомор в Україні 1932-1933 рр.

1. Політика воєнного комунізму та її наслідки.

Після громадянської війни на території Російської імперії утво­рилося 13 держав. Незалежність здобули Польща, Фінляндія і три країни Балтії. Усі інші стали псевдодержавами і були регіональни­ми відгалуженнями єдиної системи влади. Наприкінці 1922 р. з'явилася держава з безнаціональною назвою — Радянський Союз.

Після здійснених у 1919-1920 рр. безуспішних спроб ініціювати світову революцію уряд В. Леніна вирішив налагодити мирні від­носини з навколишнім світом, беручи участь у Генуезькій конфе­ренції, Лозаннській міжнародній конференції, де вирішувалися територіальні питання, укладенні Рапальського договору. Най­більше СРСР зблизився з Німеччиною, проте в Європі не мав со­юзників, залишаючись без довгострокових кредитів.

Більшовики закріпилися в Україні на початку 1919 р. під час другого походу радянської Росії проти УНР. Головою Раднаркому (РНК) Ленін призначив X. Раковського, який перевів уряд із Харко­ва до Києва. В Україні було встановлено більшовицьку диктатуру.

На думку історика Г. Єфименка, головним результатом націо­нальної політики більшовиків у 1918-1922 рр. стало входження Ук­раїни до складу нового державного утворення — СРСР.

Серед наукових досліджень цього періоду слід виокремити мо­нографію відомого історика С. Кульчицького "Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928)".

В Україні, як і в Росії, з приходом більшовиків до влади запро­ваджено політику воєнного комунізму. На той час у Росії гостро постала проблема нестачі продуктів харчування, що було першо­черговим для виживання більшовицької влади. Тому Кремль у постанові "Про продовольчу політику" і наполягав на поширенні в Україні власного досвіду монополізації продовольчих ресурсів державою.

Політика воєнного комунізму включала: проведення повної на­ціоналізації усіх підприємств; мілітаризацію праці, тобто все до­росле населення зараховувалося до спеціальних трудових армій, які направлялися на відбудову заводів, фабрик; абсолютний централізм економічного і політичного життя — місцеве самовря­дування не визнавалося, усі рішення приймалися виключно провладною верхівкою; введення продрозверстки; скасування то­варно-грошових відносин і заборону приватної торгівлі; натуралі­зацію оплати праці та зрівняння в розподілі.

За кілька місяців 1919 р. більшовики встигли націоналізувати підприємства цукрової промисловості, великі шахти, металургій­ні та машинобудівні заводи, запровадили продрозверстку із се­лянських господарств.

Воєнний комунізм був спробою безпосереднього переходу до виробництва і роз­по­ділу на комуністичних засадах — без приват­ної власності, ринку і товарно-грошових відносин. Звичайно, ця спроба повністю провалилася, спричинивши цілковитий занепад промисловості та сільського господарства, підірвавши матеріаль­ну зацікавленість виробників у результатах своєї праці. Від такої політики особливо постраждала Україна: її багаті природні та продовольчі ресурси почали нещадно експлуатуватися більшови­ками. Як зазначалося у резолюції V конференції КП(б)У (листопад 1921 р.), "господарський розпад ніде не досягав такого величезно­го розміру, як в Україні".

Наслідками запровадження "воєнного комунізму" стали масові селянські антибільшовицькі повстання, що охопили значну тери­торію України, та повний занепад селянських господарств. Най­більшою була Повстанська армія Нестора Махна. Ленін розумів, що подальше проведення такої політики може призвести до се­лянської війни.

X з'їздом РКП(б) 8 березня 1921 р. було схвалено "Проект пос­танови ЦК про зміну розкладки натуральним податком". При­йняття цього проекту було викликано тим, що країна перебувала на межі економічної катастрофи, оскільки політика "воєнного ко­мунізму" повністю заперечувала ринкові відносини.

Загальні збитки колишньої Російської імперії за 1918-1920 рр. становили З0 млрд. золотих карбованців у цінах 1913 р. Збитки Ук­раїни, після шести років безперервних війн і революцій, станови­ли понад 10 мільярдів. Унаслідок збройної боротьби, терору, епі­демій і вимушеної еміграції вона втратила від 3 до 4 млн. осіб. Економіка України була у надзвичайно скрутному становищі: про­мислове виробництво скоротилося приблизно в 9 разів; валовий збір зернових становив лише 25 % довоєнного; вартість карбован­ця порівняно з 1913 р. зменшилася у 13 тис. разів. Отже, незважа­ючи на формальну незалежність УСРР, її економіка від самого по­чатку була інтегрована з російською, а в деяких сферах навіть виступала донором. Уряд радянської України очолювали діячі, яких годі було назвати "українськими комуністами" — це були діячі РКП(б) на території України.