10.Склад державних фінансів та характеристика їхніх грошових потоків.

Державні фінанси - це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Склад державних фінансів:

бюджети держави;

централізовані й децентралізовані фонди цільового призначення;

фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності;

державний кредит;

державне особисте і майнове страхування.

Основні елементи фінансового господарства держави:

- фінансові ресурси;

- державні доходи і державні видатки;

- доходи і видатки бюджетів.

Фінансові ресурси держави включають:

1. Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні органів державного управління:

- ресурси державного бюджету;

- ресурси місцевих бюджетів;

- цільові державні фонди;

- фінансові ресурси державних фінансових інституцій (національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ).

2. Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності.

3. Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні населення (вклади, заощадження, депозити).

Державні доходи - це 1) сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності, 2) частина грошових відносин з приводу розподілу і перерозподілу ВВП, що пов'язана з формуванням доходів одного з головних суб'єктів розподільних відносин - держави.

Групи державних доходів за методами акумулювання фінансових ресурсів:

обов'язкові платежі й збори;

добровільні надходження;

емісія (включаючи як емісію грошей, так і кредитну емісію);

надходження від роздержавлення та приватизації державного майна;

державний кредит;

надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Державні видатки - це грошові відносини, що складаються при розподілі й використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування витрат розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб.

Державні видатки за формами фінансування:

кошторисне фінансування - забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління, органів правоохоронних і органів безпеки, органів судової влади і прокуратури. Вони отримують кошти на своє утримання з бюджету на підставі фінансових документів - кошторисів

державне фінансування інвестицій - державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального розвитку,

бюджетні кредити – надаються на поворотній і , як правило, платній основі під затверджені проекти використання коштів державним та іншим підприємств, у яких понад 50 % майна є державною власністю,

державні дотації - це форма бюджетного фінансування планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищують ціну продажу,

державні субсидії - трансферти підприємствам з боку держави (у грошовій формі або у вигляді послуг, що мають грошову оцінку) на фінансування поточних витрат.

Управління державними фінансами — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління.

Об'єкти управління державними фінансами - це процес створення та використання державних фондів і фондів підприємницьких структур державної форми власності.

Суб'єкти управління державними фінансами – фінансові органи держави.

Міністерство фінансів України здійснює організаційну й методичну роботу з управління державними фінансами в Україні. Його повноваження та основні функції визначаються положенням «Про Міністерство фінансів України».

9. Міжнародні фінанси.

Міжнародні фінанси — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, що виникають у зв’язку з рухом вартості між окремими країнами та у процесі формування і використання на світовому та регіональному рівнях централізованих грошових фондів. Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн;

взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особами інших країн;

взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.

Дисципліна «Міжнародні фінанси» вивчає:

потоки грошових коштів і пов’язані з ними відносини у сфері міжнародної економіки;

види і форми, яких набуває міжнародний перелив капіталів;

зміни спрямованості та інфраструктуру міжнародних валют­но-фінансових потоків.

Вивчення міжнародних фінансів сприяє:

ефективному керуванню приватним грошовими коштами;

успішній праці у світі бізнесу (бізнесмени та інвестори, які не знають законів міжнародних фінансів, мають мало шансів ефективно конкурувати чи досягати оптимальних показників);

успішній кар’єрі на будь-якій роботі;

можливості приймати свідомі цивільні рішення, які впливають на економічну політику країни;

розширенню кругозору і кращому розумінню механізму функ­ціонування реального світу.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів — держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні суб’єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. У зв’язку з цим міжнародні фінанси розглядаються у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вони охоплюють усі міжнародні грошові потоки, а у вузькому — міжнародну централізацію коштів і фінансових ресурсів. Розглядаючи міжнародні фінанси у широкому розумінні, у них виокремлюють міжнародні фінансові відносини та дві ланки міжнародних фінансів у їх вузькому розумінні, фінанси міжнародних організацій та міжнародні фінансові інституції. Міжнародні фінансові відносини виникають у зв’язку з рухом грошових потоків між національними суб’єктами різних країн:

між підприємствами;

між урядами країн;

між підприємствами й урядами;

між громадянами й урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу товарів. Ці взаємовідносини насамперед відображають фінанси суб’єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб’єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відображають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення еквівалентності обміну досягається через установлення реального курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідношення між валютами веде до міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна є позичальником, інша — кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за напрямом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.

Міжнародні фінанси (у вузькому розумінні) відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інституцій. Це наднаціональна надбудова, сутність якої полягає в концентрації доходів і фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов’язана з виконанням певних функцій, які визначаються їх статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди грошових коштів чи кредитних ресурсів, що формуються цими організаціями.

Відносини обміну характеризують валютні надходження та валютні платежі, пов'язані з міжнародною торгівлею й обміном валют.

Відносини перерозподілу виникають у процесі формування і використання централізованих грошових фондів міжнародних організацій та інституцій, а також переміщення власності на валютні цінності з країн-донорів до країн-реципієнтів.

Об'єктом міжнародних фінансів є потоки грошових коштів і пов'язані з ними фінансові відносини на світовому ринку.

Суб'єктами міжнародних фінансів є фізичні та юридичні особи, уряди, міжнародні організації й фінансові інституції, а також банки та інші кредитно-фінансові установи - посередники на міжнародному фінансовому ринку.

До функцій міжнародних фінансів відносять розподільчу та контрольну.

Розподільча функція. її суть полягає в грошовому розподілі й перерозподілі світового продукту через механізм міжнародних фінансів.

Розподільча функція передбачає дві основні ролі міжнародних фінансів: обмін і перерозподіл вартості між державами

Контрольна функція. Суть її полягає в тому, що в будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі, оскільки міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту саме в грошовій формі. Зібрану під час цього обліку й проаналізовану інформацію можна використовувати як орієнтир для швидкого прийняття подальших адекватних рішень щодо міжнародних фінансів.

У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх призначення - ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ринку, а також вчасно подавати сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури.