2 Етап. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства

Проводиться з метою оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища, виявлення причин кризового стану і формування алгоритму усунення проблемних місць.

Фінансовий стан – це комплексне плняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства, і характеризує його фінансову конкурентоспроможність. Оскільки рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей і трудових ресурсів в умовах ринкової економіки завжди супроводжується утворенням і витратою коштів, картина фінансового стану підприємства відображає всі сторони його діяльності, і є найважливішою характеристикою його ділової активності та надійності, визначає рівень конкурентоспроможності підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства повинен мати наступні розділи:

• аналіз структури активів та пасивів підприємства;

• аналіз майнового стану

• експрес – аналіз фінансового стану;

• аналіз платоспроможності та ліквідності;

• аналіз фінансової стійкості;

• аналіз ділової активності, а також оборотності коштів підприємства;

• ефект фінансового важеля;

• ефект виробничого важеля.

Аналіз фінансового стану має продовжуватись проведенням SWOT – аналізу та побудовою матриці SWOT – аналізу за наступною схемою (рис.3).

Сильні сторони

-

-

Слабкі сторони

-

-

Додаткові можливості

-

-

Ризики

-

-

Рис. 3. Матриця SWOT – аналізу

Завершальним етапом аналізу фінансового стану має бути проведення аналізу вірогідності банкрутства підприємства за трьома будь-якими (на вибір студента) моделями визначення вірогідності банкрутства підприємства, наприклад, модель Альтмана, Бівера, Романа Ліса та інших.

Для проведення аналізу фінансового стану підприємства студентам необхідно скористатись фінансовою звітністю підприємства не менше ніж за три роки з тією метою, щоб можна було встановити тенденції, що сформувались на підприємстві протягом останнього часу (останні три роки).

Звертаємо увагу для рзорахунку необхідно скористатись фінансовою звітністю підприємств, що перебувають у ситуації фінансових ускладнень. У разі відсутності такої можливості звернутись до викладача для отримання індивідуального завдання.

3 Етап. Розділ 3. Стратегія санації, оперативна програма

В даному розділі необхідно зазначити стратегію санаційних заходів та обгрунтувати її вибір, побудувати дерево цілей та перерахувати оперативні дії, спрямовані на відновлення ліквідності підприємства.

4 Етап. Розділ 4. План санаційних заходів

Складові даного розділу повно охарактеризовано на рис.2.

Для написання підпінкту 3.1 - «План маркетингу та оцінка ринків збуту» можна скористатися показниками, які щорічно оприлюднюються в Статистичному щорічнику (або на офіційному сайті Держкомстату), дослідженнями Української асоціації маркетингу, які щоквартально публіку­ються в журналі «Маркетинг в Україні» в рубриці «Споживчі настрої українців», іншими аналітично-довідниковими джерелами, регіональними звітами по промис­ловості, статистичними звітами конкретних підприємствах міста (області, регіону, країни), які належать до запропонованої для дослідження галузі промисловості.

В п. 3.2 – «План виробництва та капіталовкладень» виконується на підставі даних за варіантами.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва як сукупність проду­кції певної номенклатури (конкретного виду), яка має бути виготовлена в планово­му періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів, наведена в Додатку А.

Для того, щоб оцінити відповідність виробничої програми (Оф) наявним на підприємстві потужностям (П_в) по виготовленню обумовленого виду продукції, не­обхідно віднайти останню за показниками роботи підприємства, наведеними в До­датку А за формулою (1):

П_в = N * Р_ПАсп * т_р = N * Р_пасп * (Пзм * Т_Д * Тзм * К_т - Ттнп - Т_пзр), тонн (1)

де N - кількість агрегатів, які беруть участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатку А), одиниць;

Р_ПАСП - паспортна продуктивність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, тонн на годину;

Т_Р - фактичний річний фонд робочого часу одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, годин;

Т_Д - кількість робочих днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготов­ленні цільової продукції, на тиждень (дані Додатку А), днів; Т_зи _ тривалість робочої зміни, обумовлена графіком роботи підприємства (дані Додатку А), годин на день;

Пзм - кількість робочих змін на добу, встановлена графіком роботи підпри­ємства (дані Додатку А), змін;

К_Т - кількість робочих тижнів на рік (к_т = 52);

Т_тнп _ технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання (дані Додатку А), годин на рік;

Т_пзр - планово-запобіжні ремонти основного обладнання (дані Додатку А), годин на рік.

Ступінь сформованості виробничої програми слід оцінити за коефіцієнтом ви­користання виробничих потужностей підприємства (К_вп) за формулою (2).

К_вп = Qф /Пв < 1, частка одиниці (2)

Для оцінки ефективності використання виробничого обладнання при виготов­ленні певного виду продукції необхідно обчислити коефіцієнт екстенсивного вико­ристання обладнання (К_ЕКС), коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (К_ІНТ), інтегральний коефіцієнт (К_ІНТЕГР) та резерв потужності (Rп) за формулами (3-6).

К_{ЕКС =} Тф / Тк < 1 (3)

К_{ІНТ =} Рф / Р_ПАСП < 1 (4)

К_{ІНТЕГР =} К_{ЕКС *} К_ІНТ < 1 (5)

Rп = 1 - К_ІНТЕГР < 1 (6)

де Тк – календарний фонд робочого часу за рік, год.;

Тф – фактичний час роботи обладнання протягом звітного періоду, год.;

Рф – фактична продуктивність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, натуральних одиниць на годину;

Р_ПАСП – паспортна продуктивність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, натуральних одиниць на годину.

На основі отриманих показників слід зробити висновок щодо ефективності сформованої за ринковими потребами виробничої програми підприємства.

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства

В цьому підрозділі необхідно оцінити ресурсний потенціал підприємства, зок­рема ступінь його забезпеченості трудовими і сировинними ресурсами.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу од­ного облікового працівника, виходячи з графіка його роботи, користуючись зраз­ком, наведеним в таблиці 1 з урахуванням завдання індивідуального варіанта.

Таблиця 1

Баланси робочого часу одного облікового працівника

Показники	Періодичний графік роботи		Безперервний графік роботи (4-бригадний)
	днів	годин		днів	годин
1. Календарний фонд	365	2920		365	2920
- вихідні дні	104	832		91	728
- святкові дні	10	80		-
2. Номінальний фонд робочого часу	251	2008		274	2192
Планові невиходи по причинам:
- основні (чергові ) відпустки	24	192		24	192
- додаткові відпустки за шкідливість умов праці	4	32		4	32
- хвороби та декретні відпустки	3	24		3	24
- виконання державних обов’язків	1	8		1	8
- цілодобові простої	1	8		1	8
- учбова відпустка	1	8		1	8
Разом невиходів	34	272		34	272
3. Ефективний фонд робочого часу	217	1736		240	1920
Тривалість зміни	8			8

Розрахунки облікової чисельності основних виробничих працівників (Ч_Пр) та загального річного фонду оплати їх праці (ФОП_ПР) виконуються за вихідними да­ними, наведеними у Додатку Б.

За формулою (7) обчислюється штат основних виробничих працівників (їх облікова чисельність) (Ч_Пр).

n

Чпр =∑t_{MQ *} Q / Teф *Квн (7)

і=1

де t_MQ – планова трудомісткість виготовлення одиниці визначеного виду продукції, люд/год.;

n – номенклатура продукції, що виготовляється підприємством;

Q – кількість виробів даного виду продукції, натуральних одиниць;

Teф – баланс робочого часу одного працівника (розрахунковий ефективний фонд робочого часу);

Квн – очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку в цілому по цеху, підприємству тощо.

Обчисливши потрібну чисельність виробничих працівників, їх необхідно роз­поділити на відповідні категорії, тобто на основних виробничих працівників (Чосн), допоміжних працівників (Чдоп) та черговий і ремонтний персонал (Чрем) за відсот­ковими даними, наведеними в Додатку Б.

Для того, щоб оцінити ступінь забезпеченості виробництва трудовими ресур­сами чи визначити можливу потребу для залучення додаткових працівників, необ­хідно скласти штатний розклад основних виробничих працівників за професійно-кваліфікаційною ознакою та графік змінності (за умов багатозмінного режиму ро­боти підприємства) згідно з даними, наведеними в Додатках А і Б.

Річний фонд оплати виробничих працівників (ФОП_Пр) слід розраховувати за формулою (8).

ФОПпр = (1 + βпр/100) * Тст * Теф * Чпр., грн. (8)

де Тст – годинна тарифна ставка за виконану роботу, грн./год;

Теф – річний ефективний фонд роботи працівника, год;

βпр – відсоток премій та інших доплат, встановлений за якісне виконання плану, індивідуальні досягнення тощо, до тарифного заробітку працівника;

Чпр – чисельність працівників певної кваліфікації, оплата праці яких здійснюється за однаковими тарифами за фактично відпрацьований час.

За результатами обчислень складається річний перелік трудових витрат підприємства на оплату праці всіх категорій працівників (основних, допоміж­них робітників та черговий і ремонтний персонал) у вигляді таблиці 2.

Для розрахунку загальної чисельності керівників, спеціалістів і службовців (Чу_Пр) необхідно скористатися формулою (9), отриманою експериментальним шляхом для підприємств лакофарбової галузі хімічної промисловості:

Чу_ПР = 0,99 * Ч_пр^0,677 * λ, осіб, (9)

де λ - коефіцієнт галузевої специфіки виробництва (для підприємств лакофар­бової галузі хімічної промисловості λ = 0,6).

Обчисливши загальну чисельність управлінців, їх необхідно розподілити на відповідні категорії керівників (Чк), спеціалістів (Ч_сп) і службовців (С_сл) за обійняти­ми посадами, скориставшись наведеними в Додатку В відсотковими даними.

Фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців (ФОП_УПР) розрахову­ють, виходячи з даних, наведених в Додатку В і формули (10).

Фок = О * Тм * (1 + δ_П), грн. (10)

де О – місячний оклад керівника, спеціаліста чи службовця, грн.. на місяць;

Тм – кількість відпрацьованих за рік місяців;

δ_{П –} відсоток премії до посадового окладу та інших доплат, встановлений за належне виконання своїх обов’язків.

Таблиця 2

Склад, чисельність та фонд заробітної плати виробничих працівників підприємства

Групи та професії працівників

Наявна чисельність, осіб

Тарифна ставка за розрядом виконуваних робіт, грн / годину

Ефективний фонд робочого часу, годин

Тарифний заробіток, грн

Преміальний відсоток до тарифного заробітку, %

Розмір премії, грн

Річний фонд заробітної плати, грн

за зміну

на добу

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Виробничі працівники, в тому числі: 1.Основні працівники

Разом

X

X

X

2.Допоміжні працівники

Разом

X

X

X

3.Черговий та ремонт­ний персонал

Разом

X

X

X

Разом виробничих працівників

X

X

X

Для оцінки ступеня забезпеченості виробництва керівниками, спеціалістами та службовцями необхідно скласти їх штатний розклад за обійнятою посадою відповідно до наведених в Додатку В даних.

Результати розрахунків слід звести до табл. 3.

За результатами розрахунків та складених штатних розкладів пропонується побудувати організаційну структуру управління виробництвом і підприємством (орієнтовний приклад наведений в Додатку Ж).

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції.

Розрахунки виробничої собівартості фактичного обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються шляхом підсумовування всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до таблиці, яка має формат табл. 4 на основі інформації, що міститься у Додатку 3.

Витрати на резерв відпусток слі розрахувати самостійно, виходячи з того, 70% працівникам підприємства відпустка надається терміном 36 календарних днів, 5% - 40 та 5% - 26 календарних дні.

Таблиця 3

Розрахунок річного фонду оплати праці адміністративно-управлінського апарату

Посада	Кіль­кість осіб	Місячний оклад, грн	Преміальний відсоток до окладу, %	Сума премії, грн	Місячна заробітна плата, грн	Річний фонд оплати праці, грн
1	2	3	4	5	6	7
1. Керівники
Разом			X
2. Спеціалісти
Разом			X
3. Службовці
Разом			X
Разом управлінського персоналу			X

Витрати на на резерв відпусток визначаються як добуток ФОП та відсотка відрахувань до резерву відпусток.

Для того щоб знайти загальні витрати у вартісному вираженні на основну си­ровину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію (за їх різновидами) в со­бівартості продукції (Сси), необхідно скористатися формулою (11).

N

Ссм = Qф * ∑Нсмі * Цсмі , грн. (11)

і =1

де Нсмі – норми витрат сировини (матеріалів) на виробництво одиниці продукції;

Цсмі – ціна одиниці сировини (матеріалів) , грн. за одиницю продукції;

Qф – обсяг продукції., що виготовляється підприємством в натуральних одиницях, тобто виробнича програма підприємства.

Методика розрахунку витрат на оплату праці основних виробничих працівни­ків, безпосередньо зайнятих виготовленням цільової продукції була наведена ви­ще у вигляді формули (8). Річна сума цих витрат обчислена в другому рядку стовпця 9 табл. 2.

Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної плати основних виробни­чих працівників» необхідно обчислили всі передбачені чинним законодавством ви­плати до соціальних фондів за ставкою 38% від нарахованої суми їх річного фонду оплати праці.

Калькуляційна стаття «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» міс­тить низку витрат на проектування виробів, на розробку і документальне оформ­лення нормативів праці, норм витрат сировини і матеріалів, на коригування техніч­ної документації (їх сума наведена в Додатку Л).

Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» включає:

- фонд оплати праці допоміжного, чергового та ремонтного персоналу під­приємства (їх річна сума обчислена в четвертому та шостому рядках стовпця 9 табл. 2);

- відрахування в соціальні фонди, сума яких складає 38% від суми їх річного фонду оплати праці;

- амортизаційні відрахування (А,) за нормами, встановленими в розділі 8 За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від середньорічної вар­тості виробничого обладнання, транспортних засобів та цінного інструменту (тобто II, III та IV груп основних виробничих фондів) (Фсрі), вони обчислюються за форму­лою (12) за даними Додатку Д:

Аі = Ф_СРІ * Н_АІ, грн. (12)

де Н_АІ - норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства (дані Додатку Д).

В свою чергу середньорічна вартість вказаних об'єктів основних виробничих фондів по групах (Фсрі) обчислюється за формулою (13):

Фсрі = Фпрі + (Фвві* Т₁/12) – (Фвибі * Т₂/12), грн, (13)

де Фпрі - вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах (дані Додатку Д), грн;

Фвві - вартість введених у виробництво протягом року основних виробни­чих фондів по групах (дані Додатку Д), грн;

Фвибі - вартість вилучених з виробництва протягом року основних вироб­ничих фондів по групах (дані Додатку Д), грн;

Т₁ - кількість повних місяців служби обладнання протягом року від момен­ту його впровадження у виробництво до кінця поточного періоду по групах (дані Додатку Д), місяців;

Т₂ - кількість повних місяців, протягом яких обладнання не працює від мо­менту його вилучення з виробництва до кінця поточного періоду по групах (дані Додатку Д), місяців;

- витрати на поточний ремонт виробничого обладнання, транспортних засо­бів та цінного інструменту (II, III та IV груп основних виробничих фондів), які в інди­відуальному завданні пропонується взяти в розмірі 5% від їх середньорічної вар­тості (Фсрі), обчисленої за даними Додатку Д.

При розрахунку статті «Цехові витрати» підсумовують такі витрати:

- фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців (їх річна сума обчи­слена в сьомому рядку стовпця 7 табл. 3);

- відрахування в соціальні фонди, сума яких складає 38% від суми річного фонду їх оплати праці;

- амортизаційні відрахування (Аі) за нормами, встановленими в розділі 8 За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від середньорічної вар­тості будівель і споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), обчислені за формулою (12) за даними Додатку Д;

- витрати на ремонт будівель і споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), які в індивідуальному завданні приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, обчисленої за формулою (13) за даними Додатку Д;

- витрати на охорону праці всіх категорій працівників, наведені в Додатку Л.

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість продукції.

До складу статті «Загальновиробничі витрати» відносять витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи; витрати на охорону навколишнього середови­ща, геологорозвідувальні роботи; витрати на стандартизацію і сертифікацію про­дукції тощо. їх сума наведена в Додатку Л.

Цехова собівартість продукції з урахуванням загальновиробничих витрат утво­рює виробничу собівартість виготовленої продукції (табл. 4).

На підставі внесеної до табл. 4 інформації здійснюються аналітичні розра­хунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-змінних витрат (С_уз) у собівартості продукції за формулою (14);

n

Суз = ∑Взі, грн. (14)

і = 1

де Взі – змінні витрати навиробництво продукції, які залежать від зміни обсягів виробництва продукції. До відносять витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо, електроенергію, пару, воду тощо, заробітну плату основних виробничиї працівників з відрахуваннями в соціальні фонди ( якщо їх праця оплачується за встановленими відрядними розцінками).

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-постійних витрат (Суп) у собівартості продукції за формулою (15).

n

Суп = ∑Впj, грн. (15)

j = 1

де Впj – умовно-постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від зміни обсягів виробництва продукції. До них відносять заробітну плату керівників, спеціалістів, службовців з відрахуваннями в соціальні фонди, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, на освоєння виробництва, цехові та інші загальновиробничі витрати.

Після розрахунку суми умовно-змінних та умовно-постійних витрат на вироб­ництво продукції слід обчислити їх питому вагу в загальній виробничій собівартості продукції за формулами (16-17).

α _уз = (Суз /Сзаг)*100,% (16)

α _уп = (Суп /Сзаг)*100,% (17)

де Сзаг – виробнича собівартість виготовленої продукції, грн.

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми під­приємства, слід обчислити ціну виготовленої підприємством продукції (Цод) за фор­мулою (8.47), виходячи із запланованого нормативного рівня рентабельності про­дукції (Rн):

Цод = С_ОД - (1 + Rн) + ПДВ = С_ОД - (1 + Rн) -1,2 (18)

де С_ОД - виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (сума обчис­лена у вісімнадцятому рядку стовпця 5 табл. 4);

ПДВ - сума податку на додану вартість, яка відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» обчислюється за ставкою 20%;

Rн- нормативний рівень рентабельності продукції (дані Додатку Л ).

Таблиця 4

Калькуляція собівартості продукції

	Калькуляційні статті	Ціна за одиницю продукції	Витрати
			На одиницю продукції		На річний обсяг виробництва
			у натурал. вимірюванні	сума, грн..	у натурал. вимірюванні	сума, грн..
	Сировина
	Паливо
	Електроенергія
	Пара
	Вода
	Стисле повітря
	Разом
	Заробітна плата основних вироб. працівників
	Резерв відпусток
	Відрахування на з/п основних вироб. працівників
	Витрати на підготовку та освоєння виробництва
	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
	Цехові витрати
	Цехова собівартість за мінусом відходів
	Загальновиробничі витрати
	Інші витрати
	Виробнича собівартість

За даними табл. 4 визначити потребу в інвестиціях та скласти план капіталовкладень з зазначенням джерел фінансування заходів по здійсненню санації.

На підставі одержаної калькуляції необхідно розрахувати беззбитковий (кри­тичний) обсяг виробництва (Об) для умов поточного економічного стану підприємст­ва за формулою (20):

Об = Cуп / (Цод – Сзм_од ), у тоннах (20)

де Суп - сума умовно-постійних витрат на фактичний річний обсяг виробницт­ва продукції, грн;

Сзм_од - сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн / тонну.

За підсумками розрахунків виконується рис. 4 з дотриманням відповідного масштабу, обумовленого вихідними даними індивідуального варіанта завдання.

Спектр прибутків

Суз

Суп

Рис. 4. Визначення беззбиткового та ефективного обсягів виробництва

Ефективний обсяг виробництва продукції (Qеф) необхідно розрахувати, вихо­дячи із суми планового прибутку (Ппл), що його одержує підприємство при заданому нормативному рівні рентабельності (Rн), тобто за формулою (21):

Q_ЕФ = (Суп + Ппл) / (Цод – Сзм_ОД), у тоннах (21)

Значення планового прибутку наведені разом із показником нормативної рен­табельності продукції в Додатку Л.

Після винайдення беззбиткового та ефективного обсягів виготовлення продук­ції необхідно порівняти їх з фактичними обсягами виробництва, заданими в кож­ному окремому варіанті індивідуального завдання і зробити висновки.

На наступному етапі необхідно скласти графік грошових надходжень з урахуванням обсягів виробництва, можливих обсягів та цін реалізації (табл.5).

Оскільки в державі спостерігається інфляційний процес, то для визначення теперішньої вартості грошового потоку рекомендується скористаит складним процентом, тобто привизначенні грошового потоку застосовувати коефіцієнт дисконтування:

kd = 1 (22)

(1 + d) n

Таблиця 5

План грошових надходжень

№ періоду	Обсяги виробництва	Обсяги реалізації	Залишок нереалізованої продуції	Ціна	Дохід	kd	Дисконтований дохід	Витра-ти	Чистий дисконтований дохід
Разом

План грошових надходжень має бути складений не менше ніж у 3-х варіантах: варіант «min», варінт «max», варіант «optium» і враховувати різні варіанти обсягів реалізації продукції за періодами. В тих випадках, якщо підприємство виготовляє продукцію, на обсяги реалізації якої впливає сезонність реалізації, цей фактор має бути обов’язково врахованний. При розрахунках обсягів реалізації протягом 2-го і подальших періодів обов’зково враховувати залишки нереалізованої продукції. Коефіцієнт дисконту визначити самостійно, виходчи з джерел, які планується залучати для здійснення санаційних заходів, а також обгрунтувати здійснений вибір, тобто з яких причин вибрано такий процент дисконту.

5 етап. В розділі 4 «Ефективність санації та заходи щоо реалізації плану» необхідно визначити показники ефективності запропонованих заходів та скласти графіки повернення інвестицій чи залучених банківських кредитів, які залучались санатором для реалізації запропонованого плану санації.

Графік окупності санаційних заходів має бути побудований наступним чином (рис. 5).

Грошовий

потік

Період реалізації

Початкові

інвестиції

Рис.5. Графік окупності санаційних заходів (зразок)

Графік окупності має складатись на підставі даних табл. 5. оскільки табл.5 має бути розрахована заваріантами «min», варінтами «max» та варіантом «optium», то і зазначених графіків має бути три.

На підставі графіків окупності та даних таблиці 5 необхідно розрахувати показник періоду окупності даного проекту (в роках, місяцях та днях), визначити чистий прибуток, який отримає підприємство за результатами реалізації санаційних заходів та рівень рентабельності санації.

При прведенні розрахунків ефективності санаційних заходів, необхвдно зазначити які саме критерії обрано для визначеня ефективності анаційних заходів.

Завершуватись даний розділ має зазначеням ризиків, які можуть виникнути в процесі реалізації санацйних заходів.