Питання №2. Кліринг і розрахунки по угодах з цінними паперами

Найпростіша ринкова угода на біржі найчастіше включає три по­слідовні складові частини, або етапи:

1. укладання договору про купівлю-продаж відповідного активу між продавцем і покупцем (між брокерами);

2. звірку умов угоди (квітування), обчислення взаємних зобов’язань по угоді й визначення ціни (вартості) всієї угоди;

3. розрахунки або виконання договору шляхом переказу цінних паперів покупцеві й перерахування коштів продавцеві. При цьому також має провадитися сплата відповідних комісійних біржі й іншим учасникам, які забезпечують торгівлю.

Розрахунки або виконання угоди – це процес виконання зобов’я­зань, визначених у ході клірингу, а також процес, кінцевим результа­том якого звичайно є передача об’єкта біржової угоди (наприклад, ЦП) від продавця до покупця й кореспондуюча передача грошей від покупця до продавця. Це завершальний етап угоди на ринку цінних паперів.

Кліринг - це частина угоди, що відокремилася, яка полягає в об­численні взаємних зобов’язань її сторін; установлення того, хто, що й кому винен у процесі торгівлі на ринку цінних паперів і в які строки ці зобов’язання слід виконати.

Розрахунково-клірингова діяльність в Україні проводиться на підставі «Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів», затвердженого рішенням Комісії від 17.10.2006 за № 1001. У цьому Положенні встановлено, що про­фесійна розрахунково-клірингова діяльність по операціях із цінними паперами виконується винятково депозитаріями на підставі відпо­відної ліцензії Комісії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Отже, кліринг - це сукупність розрахункових (обчислювальних) операцій по угоді, здійснюваних спеціалізованими організаціями на основі сучасних обчислювальних комп’ютерних комплексів. Кліринг звичайно не включає безпосередньо переказ коштів (але може й вклю­чати) або передачу цінних паперів, і ця процедура передує грошовим платежам і поставкам фондових цінностей.

Ця частина торговельних операцій особливо важлива, якщо про­давець і покупець розділені між собою в часі й просторі. При цьому сполучною ланкою між продавцями й покупцями є фондові посеред­ники, які, виступаючи в ролі продавців або покупців (наприклад, на біржі), також можуть бути розділені простором і часом.

Внаслідок такого поділу:

• укладання договору (угоди) на біржі або в торговельно-інформа­ційній системі здійснюється не між первісним продавцем і кін­цевим покупцем, а між фондовими посередниками, що діють із доручення клієнтів - продавця й покупця;

• всі зобов’язання сторін визначаються в процесі клірингу за до­помогою спеціалізованих організацій.

Основні функції клірингу й розрахунків на ринку ЦП:

• збір інформації й забезпечення процесу реєстрації укладених біржових угод (передача й одержання інформації про угоди, їх перевірка й підтвердження, реєстрація тощо);

• облік зареєстрованих угод (за видами ринку, учасниками, стро­ками виконання тощо);

• обчислення по зареєстрованих угодах;

• залік взаємних зобов’язань і платежів учасників ринку;

• гарантійне забезпечення біржових угод (у різних формах);

• організація грошових розрахунків;

• забезпечення гарантій з поставки активу відповідно до укладеної угоди.

Основні принципи клірингу:

1. Кліринг і розрахунки звичайно здійснюються спеціалізованою організацією (депозитарій, клірингова палата біржі, банк).

2. Для захисту інтересів інвесторів має дотримуватися вимога про роздільне ведення й облік коштів клієнтів від коштів фондових посередників.

3. Кліринг слід починати з реєстрації укладених угод або за наяв­ності факту реєстрації. Насамперед має відбуватися звірка всіх угод.

4. Необхідне дотримання твердого розкладу клірингу й розрахун­ків у часі. Кожна операція має строго обмежений інтервал часу. Для порушників звичайно застосовуються штрафні санкції.

5. Існують правила або системи гарантування виконання укладених угод на фондовому (ф’ючерсному) ринку. Якщо одна сторона угоди буде неспроможна виконати свої зобов’язання, розрахунково-клірингова структура візьме на себе виконання зазначеного зобов’язання перед іншою стороною цієї фондової угоди.

Право власності на продавані ЦП переходить до нового власника не в момент укладання угоди купівлі-продажу, а лише в момент її вико­нання. Тому така увага в усьому світі приділяється сучасним системам і організаціям, які забезпечують кліринг. При цьому розрахунковий період - це час між укладанням угоди й остаточними розрахунками по ній.

Підсумком першого етапу біржової угоди є складання кожним з її учасників своїх внутрішніх документів, які відображають факт укладання угоди, і основні параметри укладеної угоди після відпо­відної звірки фіксуються в центральному торговельному комп’ютері біржі. При безпаперовій технології випуску й обігу цінних паперів подальші процедури дещо спрощуються, і фактична передача цінних паперів не відбувається, адже цих паперів у наявній формі не існує, учасники угоди одержують лише відповідні повідомлення про рух прав на цінні папери.

Звірка - операція депозитарію щодо виявлення збігів відповідних реквізитів повідомлень про переказ грошових коштів та відомості сквітованих та затверджених розпоряджень.

При звірці сторони мають можливість урегулювати всі випадкові розбіжності в суті й предметі укладеної угоди. Порядок звірки отрима­них депозитарієм розпоряджень по угодах із цінними паперами визна­чається «Положенням про розрахунково-клірингову діяльність».

Після звірки настає квітування - операція депозитарію або ор­ганізатора торгівлі щодо встановлення збігів відповідних реквізитів розпорядження на поставку цінних паперів клієнта - постачальника та розпорядження на одержання цінних паперів клієнта - одержувача, яка здійснюється методом порівняння реквізитів зустрічних розпо­ряджень.

По угодах із цінними паперами, укладеними на організаторі тор­гівлі, квітування розпоряджень може здійснюватися самим організа­тором торгівлі, про що має бути зазначено в договорі, що укладається організатором торгівлі та депозитарієм. Угоди, в яких відсутній етап звірки, називаються зафіксованими.

На біржових ринках, як правило, здійснюється взаємозалік зу­стрічних вимог. Найчастіше це багатобічний залік. Його мета - знизити кількість платежів і поставок цінних паперів по угодах.

Взаємозалік - це визначення чистого сальдо заборгованості між учасниками угод.

Багатобічний взаємозалік проводиться по всіх операціях учасників торгів і внаслідок визначається чисте сальдо по кожному учаснику, яке називається позицією. Якщо сальдо не дорівнює нулю, то позиція відкри­та. Якщо сальдо позитивне - довга позиція. Якщо сальдо негативне - ко­ротка позиція. Двобічний взаємозалік застосовується досить рідко.

Описаний процес визначення позицій учасників торгівлі назива­ється нейтингом.

Остаточний платіж або надходження називається врегулюванням позиції. Виконання угод має виконуватися за правилом «поставка проти платежу».

Поставка проти платежу - це проведення поставки цінних паперів і проведення грошового платежу по цій поставці в той самий день, об­говорений учасниками угоди або біржею. При цьому всім учасникам угоди гарантується збереження належних їм активів (грошей або цін них паперів), у випадку якщо контрагент не виконує своїх зобов’язань. Такі гарантії найчастіше й забезпечують описувані інфраструктури учасники ринку, насамперед гарантійні або страхові фонди.

Час від моменту укладання угоди до одержання цінних паперів і коштів називається періодом виконання угоди, або розрахунковим періодом. Звичайно цей період позначається у вигляді формули Т + п (де Т - день укладання угоди, п - кількість днів до виконання угоди). Відповідно до міжнародних рекомендацій, оптимальний розрахунко­вий період має становити три робочі дні.

Виконана за принципом «поставка проти платежу» угода може вважатися повністю завершеною, якщо цінні папери перераховані на рахунок покупця, а кошти - продавцеві.

Ризики при клірингу:

• Ризик виникнення збитків по відшкодуванню - одна сторона не може поставити цінні папери або заплатити, й у результаті виникає упущена вигода.

• Ризик втрати основної суми боргу - банкрутство, тимчасова відсутність коштів.

• Ризик ліквідності - коли одна сторона на час затримує виконан­ня своїх зобов’язань.

Існують такі способи контролю й мінімізації ризиків при клірингу:

• Пред’явлення певних мінімальних вимог до професійного складу учасників, їхнього фінансового стану й навіть репутації.

• Біржі й клірингові організації можуть установлювати різні ліміти на операції учасників.

• Уведення способів розподілу ризиків між усіма учасниками системи.

• Утворення Спеціального резервного фонду.

• Створення системи кредитування боржників.

Для виконання депозитарієм клірингу й розрахунків по цінних паперах ці папери мають бути попередньо депоновані в цьому депо­зитарії. Для проведення клірингу й розрахунків по угодах щодо по­збавлених руху документарних іменних цінних паперів депозитарій має бути зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як номінальний держатель.

Номінальний держатель - це депозитарій або хранитель цінних паперів, який зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних па­перів як юридична особа, якій ці ЦП передані з доручення й в інтересах власників цінних паперів для виконання операцій з ними. У результаті операції з цінними паперами, які виконуються між депонентами одного номінального держателя, не відображаються у відповідному реєстрі.

Для відкриття рахунку в цінних паперах депонент має укласти з хранителем договір щодо відкриття й ведення рахунку в цінних папе­рах, збереження належних депоненту цінних паперів, одержання до­ходів по цінних паперах і обслуговування операцій по цьому рахунку на підставі розпоряджень депонента.

Питання №3. Депозитарна, реєстраторська та кастодіальна діяльність

Депозитарій - це організація, що здійснює зберігання цінних паперів своїх клієнтів (або сертифікатів цих паперів), облік прав власності своїх клієнтів на цінні папери, що зберігаються, й обслуговування цих ЦП (ін­касація, розподіл відсотків, дивідендів тощо). Як правило, це професійні учасники ринку, які отримують на свою діяльність дозвіл (за українськи­ми нормами - від Комісії з цінних паперів і фондового ринку).

За станом на кінець 2008 року в Україні ліцензовано два депозита­рії - «Міжрегіональний фондовий союз» і Національний депозитарій.

Відповідно до міжнародних норм, основне завдання депозитарію, що безпосередньо випливає з інтересів його клієнтів - професійних учасників фондового ринку, полягає в іммобілізації сертифікатів цінних паперів з метою спрощення й прискорення процесу їх обігу, а також зниження можливих ризиків, неусувних при фізичній передачі від продавця до покупця.

У зв’язку з дворівневою структурою депозитарної системи в Україні розглянемо основні функції локального депозитарію:

• зберігання тимчасових і глобальних сертифікатів;

• зберігання матеріалізованих (документарних) цінних паперів;

• позбавлення руху цінних паперів, випущених у документарній формі (частини випуску або всього випуску);

• облік і обслуговування обігу бездокументарних цінних паперів на рахунках ДЕПО;

• обслуговування операцій емітентів із цінними паперами.

Депозитарії укладають зі своїми клієнтами (депонентами) договори про ведення рахунків «депо», тобто рахунків відповідального зберіган­ня цінних паперів. Ці договори передбачають обов’язок депозитарію приймати на зберігання ЦП клієнтів, обслуговувати їх, а також на вимогу власників перереєструвати права власності на ЦП, які збері­гаються, на користь інших осіб.

Депозитарій, одержавши розпорядження власника про переказ ЦП, списує (дебетує) ЦП із рахунку депо старого власника й зараховує (кредитує) ці папери на рахунок нового власника. Самі сертифікати ЦП, які мають бути переказані на нового власника, залишаються у сховищі депозитарію без руху (якщо вони існують), змінюється лише стан реєстру депозитарію, а саме цінні папери, що зберігаються, зна­чаться тепер за новим власником.

Депозитарії можуть виконувати за договором операції для емітен­тів щодо випущених ними цінних паперів. У результаті на рахунках у цінних паперах відображаються певні операції з цінними паперами, наприклад:

• викуп емітентом власних акцій;

• корпоративні операції з акціями (дроблення, консолідація тощо);

• погашення облігацій;

• зміна статутного фонду або реорганізація емітента.

Депозитарій не має права укладати угоди щодо цінних паперів, які належать власникам цінних паперів і враховуються на рахунках у цінних паперах, у власних інтересах або в інтересах третіх осіб без відповідного розпорядження власників цінних паперів; використову­вати кошти одних клієнтів для забезпечення зобов’язань перед іншими клієнтами або третіми особами; передавати власне майно в заставу для виконання зобов’язань перед клієнтами.

Чинне законодавство визначає необхідність хранителя насамперед при обігу цінних паперів, випущених у бездокументарній формі.

Бездокументарна форма цінного папера - це виконаний хранителем обліковий запис, що є підтвердженням права власності конкретної особи на даний цінний папір. При переведенні документарних цінних паперів у бездокументарну форму (дематеріалізація, або іммобілізація), резуль­татом буде наявність рахунків у цінних паперах, відкритих у хранителя. При цьому обіг цінних паперів здійснюється у вигляді відповідних за­писів на рахунках. Власники цінних паперів при цьому одержують ви­писку з рахунку депо. Виписка не є цінним папером і лише підтверджує право власності на зазначену кількість цінних паперів.

Зберігач - це комерцій­ний банк або торговець цінними паперами, що має офіційний дозвіл (лі­цензію) на зберігання й обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітентів із цінними паперами на рахунках у цінних паперах. Зберігач може зберігати власні цінні папери на рахунках і цінні папери клієнтів за договорами. Чинне законодавство визначає необхідність хранителя насамперед при обігу цінних паперів, випущених у бездокументарній формі й дематеріалізованих. У цьому випадку значно прискорюється й стає дешевшою процедура перереєстрації цінних паперів при зміні власника. Також зберігач виконує для емітента корпоративні операції з цінними паперами.

Торговці цінними паперами, які не мають дозволу на виконання професійної діяльності як хранителі цінних паперів, не мають права укладати з депозитарієм договір про кліринг і розрахунки по цінних паперах. Фондова біржа має право укласти договір про кліринг тільки з одним депозитарієм. Додатково може бути укладений договір з депо­зитарієм, який обслуговує операції з державними цінними паперами. Депозитарій для виконання грошових розрахунків по операціях із цінними паперами зобов’язаний користуватися послугами, які надає розрахунковий банк.

При переведенні випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування емітент повинен здійснити такі дії:

• прийняти рішення про переведення випуску іменних акцій до­кументарної форми існування у бездокументарну (далі - рішення про дематеріалізацію);

• укласти договір про обслуговування емісії з обраним депозита­рієм, який буде обслуговувати випуск акцій, який дематеріалі­зується, та договір про відкриття рахунків у цінних паперів із обраним зберігачем, у якого емітент відкриває рахунки в цінних паперах власникам акцій випуску, що дематеріалізується;

• опублікувати в одному з офіційних друкованих відань Комісії повідомлення про дематеріалізацію та повідомити про це персо­нально кожного власника, зареєстрованого в реєстрі власників іменних цінних паперів, випуску, що дематеріалізується, спо­собом, визначеним при прийнятті рішення про дематеріаліза­цію;

• здійснити в Комісії заміну свідоцтва про реєстрацію випуску іменних акцій документарної форми існування на свідоцтво про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі іс­нування;

• забезпечити припинення обслуговування випуску акцій до­кументарної форми існування у реєстроутримувача в системі реєстру власників іменних цінних паперів за цим випуском;

• забезпечити передачу реєстру власників іменних цінних паперів та переведення обліку прав власності на акції у бездокументарній формі до зберігача;

• забезпечити відкриття зберігачем рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів випуску, що дематеріалізу­ється.

Депонентами хранителів можуть бути:

• особи, яким зручніше оперувати на фондовому ринку через но­мінального держателя;

• особи, які стали держателями цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, або оперують цими паперами;

• інститути взаємного інвестування, інвестиційні фонди, взаємні фонди, пенсійні фонди;

• нерезиденти, які придбавають національні цінні папери через комерційні банки, які в цьому випадку відіграють роль хранителів (виконують кастодіальні послуги).

Проблема зберігання цінних паперів і обліку прав власності на них при здійсненні різних угод і корпоративних операцій особливо загострюється, якщо цінні папери випускаються в бездокументарній (безготівковій) формі. По цих цінних паперах відбулася емісія, але їх не можна побачити, вони ніде не зберігаються, тому хтось повинен відповідати за їх збереження і забезпечувати права їх власників на ці папери. Ці важливі функції й виконують депозитарії й хранителі.

Номінальним держателем може бути депозитарій або торговець цінними паперами, що має ліцензію хранителя цінних паперів. Но­мінальний держатель має бути зареєстрованим у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці ЦП передані з дору­чення й в інтересах власників цінних паперів для виконання операцій з ними. У результаті операції з цінними паперами, які виконуються між депонентами одного номінального держателя, не відображаються у відповідному реєстрі.

Існують дві системи обліку номі­нального тримання цінних паперів:

• Колективна - пакети всіх власників ЦП зареєстровані в реєстрі або депозитарії на одного номінального держателя без розшифровки фактичних власників, без указівки номерів цінних паперів або інших індивідуальних ознак,

• Сегрегована - у межах імені номінального держателя пакети кожного власника ідентифікуються за допомогою певних по­значень (наприклад: компанія АВС держатель X).

Відповідно до «Положення про глобальний сертифікат емісії цінних паперів у бездокументарній формі» установлено, що на час підписки на цінні папери в бездокументарній формі на загальну кіль­кість цінних паперів по випуску, оголошеному до розміщення, емітент зобов’язаний оформити тимчасовий глобальний сертифікат випуску й депонувати його в депозитарії (до моменту початку підписки). Після реєстрації випуску цінних паперів у бездокументарній формі емітент зобов’язаний оформити глобальний сертифікат випуску цінних паперів у бездокументарній формі й депонувати його протягом 7 робочих днів після реєстрації в обраному ним депозитарії. Цей сертифікат не має статусу цінного папера й не має ринкового обігу.

Найбільший у світі депозитарій - Депозитарно-трастова компанія (DTC) у США.