11.2.6. Забезпечення інформаційної безпеки України у загальнодержавних інформаційних і телекомунікаційних системах

Основними об'єктами забезпечення інформаційної безпеки України в загальнодержавних інформаційних і телекомунікаційних системах є (рис. 11.8):

• інформаційні ресурси, що містять державну таємницю, та іншу ін­формацію обмеженого доступу;

• засоби та системи інформатизації (засоби обчислювальної техніки, інформаційно-обчислювальні комплекси, мережі та системи), про­грамні засоби (операційні системи, системи керування базами даних, інше загальносистемне та прикладне програмне забезпечення), автоматизовані системи керування, системи зв'язку та передачі да­них, що здійснюють прийом, обробку, зберігання та передачу інфо­рмації обмеженого доступу, їхні інформативні фізичні поля;

• технічні засоби та системи, що обробляють відкриту інформацію, але розміщені в приміщеннях, де обробляється інформація обмеже­ного доступу;

• приміщення, призначені для проведення закритих переговорів, під час яких озвучується інформація обмеженого доступу.

Рис. 11.8. Забезпечення інформаційної безпеки України у загальнодержавних інформаційних і телекомунікаційних системах

Основними загрозами інформаційній безпеці України в загальнодержа­вних інформаційних і телекомунікаційних системах є:

• діяльність спеціальних служб іноземних держав, злочинних угрупо­вань, організацій і груп, протизаконна діяльність окремих осіб, спрямована на одержання несанкціонованого доступу до інформації та здійснення контролю за функціонуванням інформаційних і теле­комунікаційних систем;

• вимушене використання під час створення та розвитку інформацій­них і телекомунікаційних систем імпортних програмно-апаратних засобів через об'єктивне відставання вітчизняної промисловості;

• порушення встановленого регламенту збору, обробки та передачі інформації, навмисні дії та помилки персоналу інформаційних і те­лекомунікаційних систем, відмови технічних засобів і збої програм­ного забезпечення в інформаційних і телекомунікаційних системах;

• використання несертифікованих на відповідність вимогам із захисту інформації засобів і систем інформатизації та зв'язку, а також засо­бів захисту інформації та контролю їхньої ефективності;

• залучення до робіт із створення, розвитку та захисту інформаційних і телекомунікаційних систем організацій і фірм, що не мають дер­жавних ліцензій на здійснення такої діяльності.

Основними напрямами забезпечення інформаційної безпеки України в загальнодержавних інформаційних і телекомунікаційних системах є:

• запобігання перехопленню за допомогою технічних засобів розвідки інформації з приміщень і з об'єктів, а також інформації, яка переда­ється каналами зв'язку;

• запобігання несанкціонованого доступу до інформації, яка оброб­люється чи зберігається в технічних засобах інформатизації;

• запобігання витоку інформації технічними каналами під час експлу­атації технічних засобів її обробки, зберігання та передавання;

• запобігання здійсненню спеціальних програмно-технічних впливів, які призводять до руйнування, знищення, спотворення інформації чи збоїв у роботі засобів інформатизації;

• забезпечення інформаційної безпеки при підключенні загальнодер­жавних інформаційних і телекомунікаційних систем до зовнішніх інформаційних мереж, включаючи міжнародні;

• забезпечення безпеки інформації обмеженого доступу при взаємодії інформаційних і телекомунікаційних систем різних класів захище­ності;

• виявлення впроваджених на об'єкти інформатизації та в технічні за­соби електронних пристроїв перехоплення інформації.

Основними організаційно-технічними заходами із захисту інформації в загальнодержавних інформаційних і телекомунікаційних системах є:

• ліцензування діяльності в галузі захисту інформації;

• атестація об'єктів інформатизації відповідно до вимог щодо забез­печення захисту державної таємниці та іншої інформації з обмеже­ним доступом;

• сертифікація засобів захисту інформації та контролю їхньої ефекти­вності, а також захищеності інформації, що обробляється на об'єк­тах інформатизації та зв'язку, від витоку технічними каналами;

• накладання територіальних, частотних, енергетичних, просторових і тимчасових обмежень у режимах використання технічних засобів, які підлягають захисту;

• створення та впровадження інформаційних і автоматизованих сис­тем керування у захищеному виконанні.