48. Збитковість страхової суми; рівень виплат: економічний зміст і призначення цих показників.

Збитковість страхової суми – виражене у гривнях співвідношення сукупної величини страхового відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об’єктів, поділеної на 100. Вона являє собою математичне вираження страхового ризику, як ймовірності збитку, і складає основу тарифних нето-ставок.

З метою контролю за забезпеченням фінансової стійкості страхових операцій використовується показник рівня виплат, що являє собою відсоткове співвідношення суми виплат до страхових платежів, що вже надійшли. Цей показник дозволяє наближено оцінити фінансові результати проведення того чи іншого виду страхування.

Рівень страхових виплат є показником, що впливає на довіру споживачів до страхових продуктів, що пропонуються на ринку. За еталон даного показника пропонується прийняти середнє значення рівня виплат для Великої Британії (67%) як історично країни з високорозвиненим страховим ринком та стандартами.

Факторами які впливають на значення рівня страхових виплат в цілому по ринку України є: ціновий; кількісний; юридичний; кон’юнктурний. З них тільки юридичний та кон’юнктурний фактори дійсно мають суттєвий вплив на значення даного показника. Саме їх треба враховувати в заходах щодо підвищення рівня страхових виплат

49. Поняття страхового ринку. Класифікація страхових ринків.

Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Головною умовою виникнення страхового ринку є наявність великої кількості незалежних страховиків, що мають обособлене майно, мають право залучення страхових премій від страхувальників. Наявність цієї умови породжує конкурентку боротьбу між ними і сприяє якісному розвитку страхового ринку, страхової справи в цілому і встановленню адекватних цін на страхові послуги.

Важливим для характеристики страхового ринку є його взаємозвязок з ринком капіталу, а через ринок капіталів – з усіма ланками економіки.

Класифікація страхового ринку передбачає виділення організаційно-правової, інституціональної, територіальної та галузевої його структури.

Організаційно-правова структура – це сукупність взаємодіючих між собою страховиків і перестраховиків, які виступають на страховому ринку як АТ, ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю і командитні товариства.

Інституціональна структура базується на розмежування державної, комерційної, комбінованої форм власності страхових компаній.

Територіальна структура виділяє такі страхові ринки:

• Національний  сфера надання страхових послуг в межах однієї країни (найпотужніший – нац. ринок США, що за збором страхових премій по страхуванню життя займає 28% загальносвітового збору, а інших – 40%, за розміщенням грошей в страхові резерви – 31% світового ринку);

• Регіональний  сукупність нац. страхових ринків, поєднаних між собою тісними інтеграційними звязками (найпотужніший – північно-американський, який включає США і Канаду - в 1997 р. 33% світових страхових премій);

• Міжнародний  сукупність нац. і регіональних ринків; у вузбкому розумінні – це світові фінансові центри, що характеризуються великою кількістю міжнародних страхових операцій (Лондон, Париж, Амстердам).

Галузева структура:

• Ринок страхування життя

 в ЄС ринок страхування життя характеризується тенденцією до зростання (1992 р. – 48%; 1997 р. – 56% )

• Ринок загальних видів страхування

 в ЄС ринок страхування життя має такі сектори:

– автотранспортного страхування (33%)

– особостого страхування від нещасних випадків та страхування здоровя (24%)

– страхування власності, в т.ч. транспортних заслбів (21%)

– морського та авіаційного страхування (5%)

– страхування відповідальності (7%)

– інше (10%)

В Україні такої статистики немає, а поділ страхового ринку відбувається за галузями страхування:

• Майнове ( близько 80%)

• Відповідальності (автоцивідка та зелена карта 9%)

• Особисте (ст життя, мед стр-ня, ст-ня від нещасних випадків 11%)