4. Визначення поняття „лізинг” та його види

Термін "лізинг" походить від англійського слова "Чо Іеазе" -орендувати, брати в оренду.

Лізинг це - згідно з Цивільним кодексом України (ст. 256) за договором майнового найму майнодавець зобов'язується надати наймачу майно у тимчасове користування за визначену плату. Другою подією стало прийнятгя Закону України "Про лізинг" №723/97-ВР від 16.12.97 р., який набрав чинності з дня опублікування, тобто з 10.01.98 р., зі змінами і доповненнями від 14 січня 1999 р., визначає механізм здійснення лізингових операцій, а стаття 1 цього Закону дає відповідь на запитання - що таке лізинг?: "Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів та проявляється у наданні лізингодавцем у виняткове користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або придбавається ним у власність за дорученням і згодою з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови здійснення лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів". Таким чином, згідно із Законом України "Про лізинг" суб'єктами лізингу можуть бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності.

Найпоширенішими видами лізингу є фінансовий та оперативний.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, у результаті висновку якого лізингоодержувач за своїм замовленням одержує в платне користування від лізингодавача об'єкт лізингу на термін, менший терміну, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день висновку договору.

По закінченні терміну договору оперативного лізингу він може бути продовжений чи об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавачеві і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, у результаті висновку якого лізиногоодержувач за своїм замовленням одержує в платне користування від лізингодавца об'єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізинг, визначеної в день висновку договору.

По закінченні терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу відповідно до договору, переходить у власність лізингоодержувача чи викуповується ним за залишковою вартістю.

5. Визначення поняття „оренда” та її види

Поняття оренди визначено Законом України "Про оренду державного майна" № 98/95-ВР від 14.03.95 р.: "...Оренда являє собою засноване на договорі термінове платне володіння і користування майном, необхідним орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності". З цього Закону випливає, що орендні відносини можуть виникати як між суб'єктами підприємницької діяльності, так і між несуб'єктами підприєм­ницької діяльності.

Орендарем вважається юридична або фізична особа, яка взяла певний об'єкт в оренду, орендодавцем — юридична або фізична особа, яка його передала.

Об’єктом орендних відносин можуть виступати тільки основні фонди підприємства.

Нормативним документом, який визначає методологічні заса­ди формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду не­оборотних активів та її розкриття у фінансовій звітності є П(С)БО 14 "Оренда".

Взаємовідносини орендаря з орендодавцем регулюються договором оренди. При укладанні договору оренди слід звернути увагу на такі умови:

• орендодавець повинен бути суб’єктом підприємницької діяльності;

• повинен бути оформлений договір та акт приймання-передачі орендованих об’єктів;

• договір оренди повинен обов’язково укладатися на платній основі, тобто передбачати орендну плату.

Початок строку оренди — дата, яка настає раніше: дата підписання орендної угоди або дата прийняття сторонами зо­бов'язань щодо основних положень угоди про оренду.

В залежності від умов, на яких власність передається в користування орендарю орендодавцем, оренда поділяється на операційну (оперативну) і фінансову.

Операційна оренда — це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких ос­новних засобів їх власнику після закінчення строку дії орендної угоди.

Основні засоби, передані в операційну оренду, зали­шаються у складі основних засобів орендодавця.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної орен­ди.

Збільшення залишку рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" відбувається при прийнятті на облік основних засобів, не­матеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення — при їх поверненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс.

Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеть­ся за видами активів.

Фінансова оренда - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодав­цем за замовленням орендаря основних засобів з подальшою їх пере­дачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов'язковою подаль­шою передачею права власності на такі засоби орендарю.

Основні засоби, передані у фінансову оренду, вклю­чаються до складу основних фондів орендаря.

Орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов'язання за най­меншою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних пла­тежів.