13. План рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).

Нові синтетичні рахунки можуть уводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій.

Субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

Підприємства, які застосовують Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291 ( z0893-99 ), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за N 893/4186, використовують субрахунки, визначені цією Інструкцією.

14. Поняття документу та діловодства в бухгалтерському обліку

Однією з умов успішної діяльності підприємства є якість інформації, яка залежить від рівня інформаційного забезпечення керівництва. Процес прийняття управлінського рішення передбачає отримання даних, їх аналіз, узагальнення та підготовку в розрізах і форматі, необхідних для управлінського персоналу.

Обов'язковою вимогою до таких даних є їх достовірність і можливість підтвердження. Інформація може бути незакріпленою або закріпленою на відповідному носії (документальною).

Матеріальний об'єкт, призначений для запису, зберігання і передачі в просторі й часі інформації, називається матеріальним носієм. Ним можуть бути папір, магнітна стрічка, дискета, лазерний диск тощо. Існування документа без матеріального носія неможливе. Щоб вважати матеріальний об'єкт документом, необхідною є наявність зафіксованого у ньому текстового повідомлення.

Отже, документ - це матеріальний об'єкт, який містить інформаційні дані, оформлений у визначеному порядку та має юридичну силу.

Тому в процесі підготовки інформації для управління життєво важливою стає організація належного документування господарських операцій і документообороту. Якщо на підприємстві не налагоджена чітка робота з документами, то в результаті погіршується управління, оскільки воно залежить передусім від якості та оперативності приймання-передачі інформації, налагодження довідково-інформаційної служби, чіткої організації пошуку, зберігання і використання документів.

Документально підтверджені відомості використовуються апаратом управління як засіб реалізації покладених на нього функцій. Крім того, документи в багатьох випадках є одним із засобів закріплення і підтвердження законності та забезпечення контролю.5

У бухгалтерському обліку інформація генерується і передається за допомогою документів. Окрім того, що документи є основним джерелом економічної інформації, об'єктом і результатом праці багатьох працівників, у них відображаються розпорядження на здійснення господарських операцій, а також вони слугують підтвердженням їх здійснення.

Отже, в бухгалтерському обліку документ є безперечним письмовим доказом факту господарського життя, який відбувся. Тобто це належним чином складений і оформлений діловий папір, який містить всі істотні характеристики факту господарського життя.

Сукупність бухгалтерських документів, якими оформлюються господарські операції, називається документацією, яка є результатом бухгалтерського спостереження за господарськими операціями та обов'язковою умовою для їх відображення у бухгалтерському обліку.

Важливість правильного та своєчасного документування господарської діяльності підтверджується регулюванням деяких аспектів даного питання нормами законодавства. Так, чинним законодавством чітко визначено сутність первинного документу 

Доказова функція означає, що документи є письмовим доказом здійснення господарських операцій, тобто мають юридичну силу та використовуються для здійснення контролю й аналізу господарської діяльності, її подальшого планування, а також у ході аудиторської перевірки, проведення бухгалтерської експертизи, ревізії, у судовому процесі.

Особливою є роль документів у здійсненні контролю за доцільністю господарських операцій. Своєчасне та правильне документування господарських операцій забезпечує контроль за збереженням майна власника.

Від якості первинних документів залежить якість бухгалтерського обліку на підприємстві. Тому кожна господарська операція, яка відбувається на підприємстві, повинна бути документально оформлена, оскільки без її підтвердження відповідним документом вона не може бути відображена в бухгалтерському обліку. У своїй роботі кожен бухгалтер повинен керуватися правилом: "Немає документу - немає запису". Кожен документ повинен бути оформлений відповідно до встановлених вимог.

Неправильне складання документів (а тим більше їх відсутність) - одна з основних причин виникнення конфліктів з податковими органами, контрагентами, працівниками. За відсутності належним чином оформлених документів підприємство стикається з необхідністю доведення факту здійснення певних господарських операцій за допомогою інших наявних документів, що досить часто виявляється складним завданням.

Нечітка організація роботи з документами призводить до зниження якості їх оформлення, збільшення строків опрацювання інформаційних даних, затримки проходження документів і їх виконання, відсутності контролю за виконавцями, надмірності документообороту. Все це знижує інтенсивність діяльності підприємства, якість обслуговування клієнтів і здатність підприємства підтримувати зовнішні контакти, призводить до фактичної некерованості підприємством.

Для організації ефективної обробки великої кількості документів і особливостей їх складання бухгалтер повинен вміти їх класифікувати. Крім того, правильна класифікація документів є основою раціональної організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

15. Виды оценок бухгалтерського учета. В зависимости от видов объектов учета, относящихся к активам в форме имущества, характера их приобретения и экономической конъюнктуры, в бухгалтерском учете используются следующие виды их оценки: - по фактической (первоначальной) стоимости (себестоимости), которая определяется фактической себестоимостью приобретения (суммой денежных средств уплаченных) или производства того или иного вида имущества. Оценка имущества по фактической себестоимости приобретения или производства (так называемая "историческая стоимость") является основной оценкой, используемой в бухгалтерском учете в течение всего срока службы данного имущества. Имущество длительного срока пользования отражается в бухгалтерской отчетности по остаточной стоимости (учетная стоимость имущества за вычетом начисленной амортизации); - по текущей (восстановительной) стоимости - стоимости, которая должна быть уплачена или на которую должна быть произведена эквивалентная замена в случае необходимости замены каких-либо видов имущества; - по текущей рыночной стоимости (цене возможной реализации), т.е. по стоимости, которая может быть получена в результате возможной продажи объекта или при наступлении срока его ликвидации.

16. Сущность и задания калькулирования. Себестоимость продукции (работ, услуг) до и после завершения процесса производства определяется при помощи специальной системы научно-обоснованных расчетов, называемых калькулированием себестоимости. На предприятиях исчисляется себестоимость всей товарной продукции, отдельных видов продукции, составных частей продукции, производственных процессов, а также единиц производственных процессов, работ, услуг. Масштабом исчисления себестоимости может быть предприятие в целом, центр ответственности, рабочее место. Калькулирование себестоимости необходимо для: установления цены на продукцию; анализа издержек производства, то есть выявления определяющих издержки факторов, исследование сравнительной рентабельности изделия и т.д.; определения экономической эффективности новой техники и технологий, новых видов изделий и их разновидностей; оценки деятельности центров ответственности; исчисления прибыли. Для повседневного экономического анализа и контроля затрат, а также для оценки деятельности центров ответственности составляются две группы калькуляций: предварительные (директивные) калькуляции составляются до начала производственного процесса и имеют характер обязательного ограничения затрат; отчетные (фактические) калькуляции отражают фактический уровень затрат, сложившийся в ходе производства. Для управления затратами предварительные калькуляции делятся на плановые и нормативные. Плановые калькуляции устанавливают средний уровень затрат на планируемый период (квартал, месяц). Нормативные калькуляции базируются на прогрессивных нормах, действующих на определенную дату, поэтому они изменяются в пределах планируемого периода в связи с изменением норм. Чтобы оценить деятельность отдельных центров ответственности, составляют калькуляции (плановые, нормативные, отчетные), которые отражают затраты, непосредственно зависящие от данного центра ответственности. Для установления цен на индивидуальные заказы составляются проектно-сметные калькуляции, являющиеся составной частью соответствующего проекта. Для проверки эффективности новой техники и технологий разрабатывают технические калькуляции

17. Состав и виды себестоимости Себестоимость продукции (работ, услуг) представляет собой стоимостную оценку использованных в процессе производства продукции (работ, услуг) материальных, трудовых и финансовых ресурсов предприятия. Различие понятий издержек производства и себестоимости продукции связано с тем обстоятельством, что время осуществления издержек производства не совпадает со временем выпуска продукции. Издержки производства выражают первичное потребление производственных ресурсов, связанных с использованием рабочей силы, средств труда и предметов труда, тогда как себестоимость продукции отражает конечный результат производственного процесса и включает все затраты, которые относятся на выпущенную из производства продукцию и ее продажи. То есть себестоимость продукции показывает расходы организации на производство и сбыт (продажу) продукции (работ, услуг). В себестоимости продукции как синтетическом показателе отражается эффективность производственной и коммерческой деятельности предприятия. От уровня себестоимости продукции при прочих равных условиях зависит уровень (объем) прибыли. Чем меньше предприятие расходует материальных, трудовых и финансовых ресурсов на изготовление единицы продукции, тем эффективнее производственный процесс, тем больше будет прибыль. По объему учитываемых затрат различают три вида себестоимости: 1.Цеховая себестоимость – включает затраты на производство продукции в пределах цеха, в частности, прямые материальные затраты на производство продукции, амортизацию цехового оборудования, заработную плату основных производственных рабочих, отчисления на социальные нужды, расходы по содержанию и обслуживанию оборудования цеха, общецеховые расходы. 2. Производственная себестоимость – кроме цеховой включает общезаводские расходы (административно-управленческие и общехозяйственные), затраты вспомогательного производства. 3.Полная себестоимость – объединяет производственную себестоимость продукции и затраты на ее реализацию. Себестоимость подразделяется на плановую и фактическую. Плановая себестоимость определяется вначале планируемого периода, исходя из плановых норм расходов и иных показателей на этот период. Фактическая себестоимость определяется в конце отчетного периода на основании данных бухгалтерского учета о фактических затратах на производство продукции. Если плановая себестоимость меньше фактической, то это перерасход средств. Если плановая больше фактической, то это экономия средств.[2] Вторым этапом производственного учета является калькулирование фактической себестоимости продукции. Под калькулированием понимается исчисление себестоимости произведенной продукции, выполненных работ, оказанных услуг. Данные калькуляции фактической себестоимости продукции широко используются в управлении экономикой производства для контроля за соблюдением принятых в бизнес-плане предприятия показателей по себестоимости продукции и рентабельности производства, выявления резервов и путей дальнейшего снижения материальных, трудовых и финансовых ресурсов. В системе управления издержками производства продукции применяется несколько видов калькуляции себестоимости продукции.

18. Сущность, цели и задания инвентаризации. Основными целями инвентаризации являются: - выявление фактического наличия основных фондов, нематериальных активов, товарно-материальных ценностей, денежных средств, ценных бумаг и других денежных документов, а также объемов незавершенного производства в натуре; - установление излишка или недостачи ценностей и денежных средств путем сопоставления фактического наличия с данными бухгалтерского учета; - выявление товарно-материальных ценностей, которые частично потеряли свое первоначальное качество, устаревших фасонов и моделей, а также материальных ценностей и нематериальных активов, которые не используются; - проверка соблюдения условий и порядка сохранения материальных и денежных ценностей, а также правил содержания и эксплуатации основных фондов; - проверка реальной стоимости зачисленных на баланс основных фондов, нематериальных активов, товарно-материальных ценностей, ценных бумаг и финансовых вложений, сумм денег в кассах, на текущем и других счетах в учреждениях банков, денег в дороге, дебиторской и кредиторской задолженностей, незавершенного производства, расходов будущих периодов, резервов следующих расходов и платежей. Инвентаризация может не проводиться в случаях передачи учреждений или их структурных подразделений, а также зданий и сооружений внутри одного министерства, другого центрального органа исполнительной власти (если инвентаризация была ранее проведена в сроки в соответствии с требованиями настоящей Инструкции) В зависимости от полноты охвата проверкой хозяйственных средств и источников их образования, инвентаризацию разделяют на полную и частичную. Полная инвентаризация предусматривает проверку всех средств и источников их образования на предприятии. При частичной инвентаризации проверке подлежит определенная группа средств и источников. В зависимости от характера инвентаризацию разделяют на плановую и внеплановую. Плановая инвентаризация проводится по плану и в сроки, которые утверждены заранее. В свою очередь внеплановая инвентаризация осуществляется внезапно согласно распоряжения руководства, по требованию следователей или контролирующих органов, при смене материально-ответственных лиц и т.п.Ответственность за организацию инвентаризации, правильное и своевременное ее проведения несет руководитель учреждения.