9. Вихідна допомога

У разі звільнення працівників статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги. При цьому вихідна допомога виплачується працівникам у разі їх звільнення на підставах, передбачених КЗпП, а також колективними договорами (угодами).

Розмір вихідної допомоги залежить від причини звільнення, зазначеної у відповідній статті КЗпП, на підставі якої було розірвано трудовий договір. Відповідно розмір вихідної допомоги може становити:

• не менше середнього місячного заробітку;

• не менше двомісячного середнього заробітку;

• не менше тримісячного середнього заробітку.

Слід зауважити, що трудовим або колективним договором може бути передбачено вихідну допомогу у більшому розмірі, ніж це встановлено статтею 44 КЗпП.

Вихідна допомога у розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку, виплачується працівникам при розірванні трудового договору на підставах, передбачених:

• пунктом 1 статті 40 КЗпП. Звільнення працівника на цих підставах здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації. Звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може здійснюватися також у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників. На підставах, вказаних у цьому пункті, може бути розірваний трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності;

• пунктом 2 статті 40 КЗпП. Трудові відносини з працівником припиняються з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають виконанню роботи. Так само вони припиняються в разі скасування допуску працівника до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає такого допуску. У цьому випадку трудові відносини припиняються незалежно від наявності або відсутності вини власника або уповноваженого ним органу. На підставах, зазначених у цьому пункті, припиняється дія трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності;

• пунктом 6 статті 40 КЗпП. Зазначена норма передбачає припинення трудових відносин у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Розірвання трудового договору відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Законодавство дозволяє розірвати на цій підставі як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності;

• пунктом 6 статті 36 КЗпП. Трудовий договір розривається на підставі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією. Трудові відносини з працівником припиняються також у разі відмови працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Зміна істотних умов праці – це зміна систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменувань посад та інших. У цьому випадку звільнення працівника здійснюється на підставах, які не пов'язані з волею сторін. Працівникові при цьому надається право вибору одного із можливих варіантів поведінки (дії або бездіяльності): погодитися на продовження трудових відносин з цим власником або уповноваженим ним органом в іншій місцевості (погодитися на зміну істотних умов праці) або припинити з ним трудові відносини. Вибір працівника тягне за собою конкретні правові наслідки, зокрема й звільнення його з роботи.

Вихідна допомога у розмірі, не меншому від двомісячного середнього заробітку, виплачується працівникам при розірванні трудового договору на підставах, передбачених пунктом 3 статті 36 КЗпП. Підставою припинення трудового договору у цьому випадку є факт призову або вступу працівника на військову службу, направлення працівника на альтернативну (невійськову) службу.

Вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому від тримісячного середнього заробітку, виплачується працівникові при розірванні ним трудового договору на підставах, зазначених:

• частиною третьою статті 38 КЗпП. Припинення трудових відносин на підставах, передбачених у цьому випадку, відбувається з ініціативи працівника. Підставою розірвання трудового договору є невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору;

• статтею 39 КЗпП. Вихідна допомога виплачується при достроковому розірванні строкового трудового договору на вимогу працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору. Розірвання трудового договору відбувається за ініціативою працівника.

Застереження. У випадках розірвання трудового договору (як укладеного на невизначений строк, так і строкового) на інших підставах, наведених у КЗпП, вихідна допомога не виплачується.